Приписи ДЕСС: вирішальний крок до заборони Церкви?
ДЕСС видала Київській Митрополії УПЦ припис усунути «порушення». Інакше – заборона через суд. Що саме приписують чиновники? І чи може УПЦ це виконати?
17 липня 2025 р. на сайті ДЕСС з'явився документ, який є логічним продовженням «дослідження» Київської митрополії УПЦ, яке «виявило» ознаки її афілійованості з РПЦ. Більш детально про це в статті: «УПЦ визнали афілійованою з РПЦ: що далі?» Відповідно до закону про заборону УПЦ (Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20.08.2024 р.) після «виявлення» афілійованості з РПЦ Держетнополітики має видати приписи усунути порушення, тобто – вжити певних заходів щодо усунення цієї афілійованості.
Сцилла і Харибда для УПЦ
Логіка ДЕСС зрозуміла: оголосіть автокефалію, і ми від вас відстанемо. Але саме в цьому і полягає лукавство. Адже в канонічному праві Православної Церкви відсутнє як загальноприйняте поняття того, що є автокефалія або автономія, так і порядок проголошення і надання автокефалії. Одностороннє проголошення автокефалії завжди тягло за собою розкол, який міг тривати багато десятиліть. Наприклад, так звана Болгарська схизма тривала 73 роки. УПЦ не бажає опинитися в розколі, але з іншого боку, в силу відомих причин, не бажає і не може залишатися в складі РПЦ.
Щоб пройти між цими Сциллою і Харибдою, доводиться вигадувати різні формулювання, проголошуючи свою повну незалежність, але уникаючи при цьому слова «автокефалія». Але ДЕСС наполягає саме на «автокефалії». І мета її зрозуміла. Адже в цьому випадку УПЦ опиниться розкольницькою в очах багатьох (якщо не всіх) помісних Церков і їй буде тільки одна дорога – влитися в склад ПЦУ, що і є «програмою максимум» влади. Взагалі, саме створення ПЦУ і визнання її Константинопольським Патріархатом і ще трьома помісними Церквами настільки заплутало канонічну ситуацію з українським православ'ям, що проголошення ще однієї «автокефалії» остаточно заведе її в глухий кут.
Таким чином, раз не виходить приєднати УПЦ до ПЦУ в один крок, ідеологи гонінь на Церкву змушують її до того, щоб спочатку загнати її в розкол, а потім вже приєднати до ПЦУ. Якщо не цілком, то частинами. Аналізуючи приписи ДЕСС, ми будемо виходити саме з цього: чи може УПЦ дозволити собі виконати те, що від неї хоче ДЕСС, і не опинитися в розколі?
Чого хоче ДЕСС
Приписів всього п'ять. За змістом вони зводяться до наступного:
- Вийти зі складу РПЦ.
- Заявити про недійсність Статуту РПЦ для УПЦ.
- Всім священнослужителям УПЦ вийти з будь-яких органів РПЦ.
- Заявити про недійсність будь-яких рішень РПЦ стосовно єпархій УПЦ на окупованих територіях.
- Митрополиту Онуфрію заявити про вихід з керівних органів РПЦ.
Незрозуміло, навіщо ДЕСС знадобився цей останній пункт, адже він повністю входить в пункт 3. Але це не найбільше здивування щодо «приписів». Справа в тому, що всі вони вже виконані, причому вичерпним чином. Виконані рішеннями Собору УПЦ у Феофанії.
Одне з рішень Собору говорить: «Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Українською Православною Церквою, які свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви».
Багато разів вже говорилося, але повторимо:
світське законодавство не може оперувати поняттями «автокефалія» або «автономія» в їхньому церковному значенні. Воно оперує поняттями «самостійність» і «незалежність». Саме це і прописано в рішенні Собору у Феофанії: «повна самостійність і незалежність УПЦ» від РПЦ.
Повніше бути вже не може, знову ж таки в світському значенні. Такі моменти, як євхаристійна єдність або канонічна співзалежність, в рамках якої, наприклад, єпископи однієї автокефальної помісної Церкви можуть відлучати від Церкви єпископів іншої, просто не входять в компетенцію світського права і державного адміністрування.
Цим рішенням УПЦ вже виконала принаймні чотири з п'яти вимог ДЕСС: вона не входить до складу РПЦ, її священнослужителі, в тому числі і Митрополит Онуфрій, не є членами органів РПЦ, для неї недійсні положення Статуту РПЦ. Буквально через кілька днів після Собору у Феофанії, а саме 1 червня 2022 р., Блаженніший Онуфрій направив на ім'я тодішньої голови ДЕСС Олени Богдан лист № 0464, який опублікований на сайті ДЕСС.
У ньому заявлено про те, що УПЦ відмежовується від Московського патріархату.
У листі також говориться про те, що Предстоятель УПЦ більше не є членом Священного Синоду РПЦ.
Те, що постанови Соборів РПЦ більше не є підставою для діяльності Собору єпископів УПЦ, якраз і означає, що УПЦ вважає для себе недійсним Статут РПЦ.
Щодо заяв про невизнання рішень РПЦ стосовно єпархій УПЦ на окупованих територіях, цей момент також пояснюється одним із рішень Собору в Феофанії. Воно звучить так: «На період воєнного стану, коли зв’язки між єпархіями і церковним керівним центром ускладнені або відсутні, Собор вважає доцільним надати єпархіальним архієреям право самостійно приймати рішення з тих чи інших питань єпархіального життя, що належать до компетенції Священного Синоду або Предстоятеля Української Православної Церкви, з подальшим, після відновлення можливості, інформуванням священноначалля».
Це рішення якраз і стосувалося питань управління єпархіями на окупованих територіях. Тамтешнім архієреям надано можливість ухвалювати рішення самостійно, виходячи з конкретної ситуації на місцях. Бойові дії, обстріли, проблеми з базовими потребами, окупація – усе це створює дуже важкі умови. І щоб хоч якось допомогти вірянам або, принаймні, не ускладнювати їм життя, Собор УПЦ у Феофанії ухвалив таке рішення. Підкорятися чи ні рішенням Синоду РПЦ – це залишається за єпархіальними архієреями.
Існують документи, які прямо підтверджують виконання вимог Держетнослужби (ДЕСС). 31 жовтня 2024 року було опубліковано Заяву архієреїв Української Православної Церкви щодо дій Синоду Російської Православної Церкви стосовно єпархій УПЦ на тимчасово окупованих територіях України. У ній висловлювалося незадоволення діями Синоду РПЦ щодо Донецької єпархії. Підписали її близько третини архієреїв УПЦ. І хоча за статусом це не є рішенням Синоду чи Собору єпископів УПЦ, вона відображає ставлення принаймні частини єпископату УПЦ до дій РПЦ.
Чому така заява не була ухвалена офіційно? На нашу думку, з кількох причин.
По-перше, це може бути використано силами всередині РПЦ, які вимагають оголосити УПЦ розкольниками. По-друге (і головне) – що УПЦ могла би в такому разі зробити? Заборонити у служінні архієреїв, які підкорилися РПЦ? Визнати їхні Таїнства недійсними? Відлучити їх? Це лише ускладнило би життя простим вірянам, які й так опинилися в тяжких умовах. Подібні жорсткі заходи завдали б більше шкоди, ніж користі.
Таким чином, 4 з 5 вимог ДЕСС де-факто виконані. Щодо дій РПЦ на окупованих територіях, можуть виникати питання, бо прямого їх засудження з боку УПЦ на офіційному рівні немає. Але й немає жодних доказів, що УПЦ погодилась із цими діями.
Наприклад, у відповідь на рішення РПЦ щодо Херсонської єпархії УПЦ заявила:
«У зв’язку з появою в ЗМІ інформації щодо діяльності та устрою Української Православної Церкви в Херсонській області, слід зазначити, що згідно з канонічними документами, на підставі яких діє УПЦ, створення й реорганізація нових єпархій на її канонічній території здійснюється виключно Синодом УПЦ або Собором єпископів УПЦ. Наразі ці вищі органи управління УПЦ жодних рішень щодо змін у структурі Херсонської єпархії не приймали. Відповідно, у канонічному устрої цієї єпархії жодних змін також не відбулося».
Що буде далі?
Можна припустити, що офіційні представники УПЦ виступлять із заявою, що всі вимоги ДЕСС фактично виконані. Як доказ нададуть рішення Собору УПЦ у Феофанії від 27.05.2022 р. і лист Блаженнішого Онуфрія до ДЕСС від 01.06.2022 р. Можливо, прозвучать додаткові роз’яснення – «для тих, хто не зрозумів».
Чи прийме ДЕСС такі пояснення? Найімовірніше – ні. Мета не в тому, щоб визнати УПЦ незалежною, а щоб продовжити гоніння. Якби ДЕСС влаштовували ці пояснення, не з’явилися б «експертні висновки» про «афілійованість» з РПЦ.
УПЦ, ймовірно, не буде скликати новий Помісний Собор і повторно ухвалювати рішення так, як цього хоче держава. Це не дасть результатів. Якщо влада взяла курс на знищення Церкви – ніякі компроміси не допоможуть. А от ризик отримати засудження за розкол – існує.
Наступний крок ДЕСС – звернення до суду з вимогою заборонити УПЦ.
Суд у нас, звісно, залежний від влади, але під час відкритих слухань стане більш очевидним абсурд позиції ДЕСС. Це побачать і представники Помісних Церков, і міжнародні правозахисні організації. І тут може бути позитив: УПЦ утвердиться як Церква-сповідниця. А це означає, що ніякого подальшого визнання ПЦУ не буде і що у майбутньому УПЦ може бути визнана автокефальною. Ймовірність, що суд стане на бік УПЦ, мінімальна, але не нульова – все залежатиме від політичної ситуації.
Про те, що ДЕСС намагатиметься й надалі йти шляхом знищення УПЦ, говорить той факт, що вона вже створила список організацій, пов’язаних з Київською митрополією УПЦ. Туди входять єпархії, монастирі тощо. Їм чітко дають сигнал: відмежуйтеся від Києва або будете заборонені.
Чи зможе влада заборонити УПЦ, відомо лише Богові. «Багато задумів у серці людини, але збудеться тільки те, що визначив Господь» (Притч. 19: 21).
Дії української влади – це кричуще порушення Конституції, права на свободу віросповідання та втручання у внутрішні справи Церкви. Рано чи пізно всі, хто причетний до гонінь, дадуть відповідь – не перед людьми, так перед Богом.
Для Церкви ж настав період сповідництва, який вона вже не раз переживала в історії. Церква вистоїть. «Ворота пекельні не здолають її». Але чи збереже кожен православний українець себе в Церкві – залежить від нього особисто.
Цей період висуває до нас особливі вимоги: молитва і єдність. Ми не маємо права на розділення – особливо в політичних питаннях. Бо коли навколо стада Христового полюють вовки, будь-яке розділення дає змогу хижакам розтягти вівці по одній.
«Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним; а хто відречеться від Мене перед людьми, того відречуся і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10: 32–33).
