Філарет і його вихованці з ПЦУ: останній акт боротьби за «спадщину»
Події навколо Філарета – це справжня драма літньої людини.
5 листопада 2025 року майже 97-річного главу УПЦ КП Філарета доставили до Михайлівського Золотоверхого монастиря. За версією представників ПЦУ, візит носив примирливий характер. «Патріарх» (якого на сайті ПЦУ чомусь назвали «святійший», а не «почесний») прийшов нібито добровільно, щоб зустрітися з лідерами ПЦУ. За версією соратників самого Філарета та значної частини УПЦ КП, події виглядали інакше: їх лідер був привезений у стані афекту, під дією ліків і без супроводу своїх «архієреїв» та «духовенства». І в резиденції Думенка, і в Михайлівському соборі Філарета, за словами прихильників УПЦ КП, навмисно виставили перед камерами начебто «бажаючим миру» з Епіфанієм та його оточенням.
Цей епізод не випадково викликав великий резонанс. І не тільки тому, що сам факт «примирення» (якщо воно відбулося) повністю суперечить всьому тому, що говорив Філарет про Думенка з Зорею, але й тому, що наприкінці жовтня у Філарета було опубліковано «Духовний заповіт», в якому він прямо відмежувався від ПЦУ і заборонив представникам ПЦУ його відспівувати.
Поява цього документа і події, що послідували за ним, дали підґрунтя для виникнення різних версій і здогадок.
Що сталося?
19 жовтня 2025 року у Володимирському соборі Києва Філарет підписує «Духовний заповіт». За словами представників УПЦ КП, зроблено це було при «ясному розумі» і в присутності «архієреїв» та «священства». Документ виявився публічно доступним і вкотре нагадав про ставлення Філарета до ПЦУ. (Текст заповіту в цілому повторює публічні заяви Філарета після «об'єднавчого собору» 2018 року: він оголошував себе главою УПЦ КП, заперечував зв'язок з ПЦУ і забороняв ПЦУ здійснювати його відспівування.)
Вже 20 жовтня 2025 року спікер ПЦУ Іван (Євстратій) Зоря заявив, що «заповіт» – фальшивка і поставив під сумнів психічний стан патріарха. І тут не завадило б нагадати доволі дивну заяву ПЦУ наприкінці серпня про «очевидне погіршення здоров'я» Філарета. І це тим більше незвично, що вже через пару днів «патріарх» з'явився на «богослужінні» у Володимирському соборі.
Трохи пізніше в Мережі з'явилися фото, на яких видно синці та рани на тілі Філарета, а його прихильники заявили, що «патріарха» побили родичі, які за ним доглядають – племінниця Інна Денисенко та її син Дмитро Куриленко.
За словами юристки УПЦ КП Неоніли Сидоренко, родичі зрадили Філарета: «Патріарх був послідовним натхненником у боротьбі за збереження патріаршого устрою церкви. Роками боровся за автономне від пцу у цьому напрямку функціонування. Його родина знала і діяла з ним в унісон. Засуджувала дії Епіфанія, який, окрім всього, ще й пограбував Патріарха. Зараз родина пішла зі злочинцями на домовленності! В усієї країни на очах!»
Саме ці люди 5 листопада 2025 року і доставили Філарета до Михайлівського монастиря. Після цього послідував потік заяв, в тому числі від представників УПЦ КП, які назвали те, що сталося, «викраденням» і спробою примусити «патріарха» до дій, вигідних ПЦУ.
Заповіт: чому це важливо?
Для прихильників УПЦ КП «заповіт» Філарета має величезне значення, оскільки в ньому чітко виражено відмежування від ПЦУ, а отже – збереження положення тих, кого обрав сам Філарет. Водночас для ПЦУ «заповіт» – це загроза. Адже якщо він буде визнаний дійсним, то в очах українського суспільства відспівування Філарета набуде не тільки духовного, але й, в якомусь сенсі, політичного значення, що дозволяє претендувати на спадкування всього, що пов'язано з ім'ям Денисенка. І, що важливо, зберегти контроль над майном (хай і номінальний). Простіше кажучи, питання не стільки про якийсь текст, скільки про те, хто стане тримачем символів і продовжувачем «лінії» Філарета, а також, чи залишаться його прихильники у Володимирському соборі та резиденції на Пушкінській (Чикаленка, 36). При цьому всі ми розуміємо, що Філарет, незважаючи на всі біди, які він приніс Церкві, для української держави – знакова фігура. А отже, і відспівування, і місце поховання мають велике політичне (а не тільки церковне) значення для українського соціуму та держави.
Заяви ПЦУ: «фальшивка» і сумніви в дієздатності
Реакція ПЦУ була двоякою: з одного боку, представники структури заявляли про «турботу» «почесного патріарха», з іншого – офіційні особи ПЦУ публічно поставили під сумнів справжність «заповіту» і, що важливіше, дієздатність Філарета. Іван (Євстратій) Зоря прямо сказав, що документ сфальсифікований, оскільки не відповідає стилю «патріарха» і підписаний особою, нездатною до осмисленого рішення. Ця лінія – «Філарет старий і не в собі» – повторюється не вперше. Зоря вже не раз говорив, що «патріарх» не здатний до осмислених рішень.
Зрозуміло, що для ПЦУ це дуже зручна риторика, яка дозволяє списати незгоду Філарета з політикою ПЦУ на його вік і «недолік здорового глузду». Але зручність риторики – не доказ, погодьтеся. З іншого боку, представники УПЦ КП вважають, що Денисенка свідомо годують медикаментами. Причому на доказ своєї позиції вони наводять слова Зорі, який у 2019 році вже говорив про медикаментозні втручання, які нібито вплинули на здоров'я «патріарха». Ось його слова: «На Покрову минулого року патріарх разом із митрополитом Макарієм служили на Софіївській площі молебень. Там він говорив проповідь, є відеозапис, помітно, що патріарх добре почувається. Буквально менше ніж за пару тижнів тут, в Укрінформі, відбувається пресконференція. Це абсолютно інший стан. Таке враження, що він постарів на десять років, він через силу говорив, погано виглядав. Наскільки я зрозумів, це було пов’язано із рекомендацією вживати певні медичні препарати… Ситуація була дивна, бо йому порекомендували вживати певні препарати, і він різко почав втрачати працездатність: гірше говорити, гірше рухатися. І все це відбувається в такий критичний момент. Ми почали шукати причину, і єдиний наш висновок: дія нового препарату. Як тільки він перестав його приймати, він за тиждень прийшов у нормальну форму».
На уточнювальне запитання, чи контролював сам Зоря те, що приймає «патріарх» Філарет, той відповів: «До медичної частини я ніколи не мав ніякого відношення. У патріарха є його племінниця, яка за фахом – лікар». Оскільки таке було один раз, вважають в УПЦ КП, цілком може статися і вдруге.
Стан здоров'я та «непривабливі» факти
Прихильники Філарета у своїх публікаціях (телеграм-канали, пресрелізи єпархій УПЦ КП) вказують, що наприкінці серпня стан «патріарха» різко погіршився і він перестав публічно очолювати служби. При цьому доступ до нього з боку «архієреїв» і «духовенства» УПЦ КП був обмежений – нібито з ініціативи близьких і обслуговуючого персоналу. Крім того, в Мережі з'явилися фото з синцями на голові, синцями на руках і червоною плямою на спині, які виглядають досить непривабливо. Важливо підкреслити, що з медичної точки зору наявність ран і синців у людини 97 років може мати безліч пояснень – від природної ламкості шкіри і судин до побічних ефектів від прийому ліків або травм. Однак у даному контексті ці ознаки стали надто підозрілими і прихильники Філарета трактують їх як свідчення можливих маніпуляцій з Денисенком.
«Заповіт» і підпис
Ключовий аргумент прихильників Філарета полягає в тому, що документ був підписаний «у ясній свідомості» і в присутності десятків свідків – «архієреїв» і «священників» УПЦ КП (є фото), а також стверджують, що були спроби перервати процедуру з боку найближчого оточення (того ж Михайла, сина Інни Денисенко). Але ці спроби були припинені. Якщо підтвердиться, що підпис був поставлений при свідках і без тиску, це істотно послабить аргументи ПЦУ про недієздатність Філарета.
Версія про примусову доставку Філарета до Михайлівського монастиря
Ключовий привід для сумнівів у добровільності візиту 5 листопада дає факт відсутності разом з «патріархом» його «духовенства» з УПЦ КП. За заявами представників єпархій Київського патріархату, які виступили із засудженням того, що сталося, у Філарета не було супроводжуючих з числа тих, хто зазвичай його оточував. Замість цього були тільки близькі родичі і люди, яких називають «сторонніми» або «представниками спецслужб».
Ця обставина виглядає підозріло, оскільки якби Філарет дійсно зважився на такий крок і був у повній свідомості, то разом з ним мали бути, як мінімум, представники Володимирського собору або якийсь «ієрарх» УПЦ КП. Саме тому прихильники «патріарха» називають те, що сталося, примусом і розцінюють все як спробу «підвести» Філарета до того, щоб створити картинку «примирення» і тим самим зняти з себе відповідальність за подальшу долю УПЦ КП.
Паралельно, все частіше лунають слова про намір після смерті Філарета «узаконити» контроль над майном Київського патріархату. Про це, до речі, неодноразово заявляв сам Денисенко. Наприклад, в ефірі Громадського ТБ ще 10 лютого 2020 року Філарет заявив: «Через що йде боротьба між ПЦУ, очолюваною митрополитом Епіфанієм, і УПЦ КП? Через майно, – сказав він. – Митрополит Епіфаній хоче заволодіти майном Київської патріархії. І тому суть зводиться до боротьби за майно. Якби я його віддав, то їм патріарх і не потрібен. А це означає, що вони турбуються не стільки про духовне, скільки про матеріальне».
При цьому Філарет підкреслив, що судових рішень про те, що майно «Київської патріархії» належить ПЦУ – немає, а є лише бажання і заздрість глави ПЦУ Епіфанія Думенка. Зрозуміло, що для прихильників УПЦ КП володіння Володимирським собором і резиденцією на Пушкінській – це право не тільки на «нарратив», а й можливість продовжити існування. Для ПЦУ – це ресурс, який забезпечує легітимацію перед масами і перед державними інститутами. У Думенка розуміють, що Володимирський – це не Михайлівський, і що володіти ним – означає отримати «доступ» до історичної пам'яті УПЦ КП. Там також розраховують, що це дасть приплив парафіян і певний авторитет у суспільстві та перед владою.
Можливі сценарії розвитку конфлікту
Зрозуміло, що ПЦУ буде і далі заявляти про недієздатність Філарета в момент підписання. У свою чергу, прихильники УПЦ КП теж заявляють про його недієздатність, але вже в день візиту до Думенка. Хто з них правий?
Цілком очевидно, що обидві сторони готові вести інформаційну війну: будуть і публікації в телеграм-каналах, і звернення до вірян, і спроби мобілізувати міжнародні церковні структури.
Але які варіанти розвитку сюжету можуть бути в підсумку? Ймовірно, ПЦУ спробує, в першу чергу, провести «м'яке рейдерство» – домогтися свого через суспільне схвалення і, якщо вийде, подати ситуацію як «останню волю Філарета» або «примирення» його з ПЦУ. Також цілком можливий силовий сценарій, коли представники ПЦУ, за підтримки місцевої влади, спробують заволодіти будівлями (благо, досвід у подібних діях у них дуже великий). Однак в УПЦ КП не мають наміру здаватися. Наприклад, «архієпископ» Сумський Никодим вже висловив рішучу підтримку «патріарху» і охарактеризував події навколо 5 листопада як «спробу ліквідації» УПЦ КП.
Він підкреслив, що «заповіт» був підписаний у присутності «архієреїв» і що «патріарх» був у здоровому розумі. Те саме заявив і «архієпископ» Житомирський Даниїл, додавши, що побачене в Михайлівському – «цинізм і лукавство». У свою чергу, юрист УПЦ КП Неоніла Сидоренко вважає, що перед «патріархом» і його «церквою» стоїть реальна загроза рейдерства і закликала до собору для захисту прав УПЦ КП.
Чому все це схоже на спробу «підготувати ґрунт»?
У ПЦУ сподіваються, що дії, вжиті в останні місяці, допоможуть створити передумови для «безболісної» передачі майна УПЦ КП. Публічний образ «примирення», за задумом організаторів, може бути використаний як підстава для затвердження морального права на організацію похорону, а значить – і права на символічне завершення «епохи Філарета». При цьому цілком можливо, що вже давно паралельно відбуваються дії з перереєстрації майна та затвердження права власності на собор і резиденцію. І якщо ці дії мають підтримку з боку влади, то навіть при опорі з боку УПЦ КП вони можуть опинитися в розпорядженні ПЦУ.
У будь-якому випадку, є всі підстави припускати, що після смерті Філарета ПЦУ спробує максимально швидко встановити контроль над матеріальною і символічною спадщиною УПЦ КП. Так, УПЦ КП повинна подбати про те, щоб довести, що підпис під «заповітом» був поставлений у ясному розумі. Для цього треба не кричати, а опублікувати відеозапис, список присутніх і їхні свідчення. Також, якщо є підозри в застосуванні психотропів або неналежному догляді – треба вимагати незалежну медичну експертизу, результати якої теж опублікувати.
Крім того, юристам УПЦ КП вже давно пора запросити виписки з державних реєстрів і спробувати перевірити легітимність переоформлень (якщо вони є). Наприклад, за словами самого Філарета, глава ПЦУ Єпіфаній Думенко разом з експрезидентом Петром Порошенком, «яким чином – не знаю, але переоформили на ПЦУ все майно Київської патріархії, забрали все, що могли і, головне, зняли з реєстрації Київський патріархат». Це все треба перевіряти і з'ясовувати законність, тому що сам Філарет стверджував, що будинок на Пушкінській, 36 побудований ним ще в 1975 році.
«Згідно з рішенням міської ради належить як власність Київській патріархії. Так само будинок на Десятинній 3/5 є власністю Київської патріархії, тому що він побудований на кошти разом з інвестором. Вони можуть приймати будь-які рішення, але документи про власність – у нас», – стверджує Філарет.
Висновок
Події навколо Філарета – це справжня драма літньої людини. Кожен з нас мріє зустріти старість в колі люблячих людей: сім'ї, дітей, друзів. Архієреї (або ж ті, хто називають себе такими) теж цього хочуть. Тільки замість сім'ї їм хочеться бачити поруч із собою на заході життя вдячну паству і гідних учнів.
У Філарета все інакше. Сьогодні його перетягують кожен до себе як безвольну ляльку. Перетягують люди, яких він сам же такими і виховав. Їм не важливий сам Філарет. Їм потрібне його майно, вони хочуть скористатися в своїх інтересах його іміджем і авторитетом. Звичайно, по-людськи його шкода. Але треба визнати, що такий підсумок життя колишнього митрополита Київського – закономірний. Багато вірян, священників і архієреїв УПЦ молилися за Філарета і сподівалися, що наприкінці життя він все ж зможе знайти в собі сили покаятися.
Але, схоже, таких сил у нього вже не залишилося.
