Хроніки одного штурму: коли ПЦУ змогла захопити храм лише з поліцією
Навіть в умовах «бєспрєдєла» ПЦУ є громади УПЦ, які захищають свої храми і навіть виганяють бандитів. Але якщо на бік останніх стає поліція, шансів немає.
12 квітня 2025 року, у Лазареву суботу, відбувся силовий захват Миколаївського храму в буковинському селі Верхні Станівці. На жаль, для сучасної України загалом і Буковини зокрема, випадок зовсім не унікальний. З початку 2025 року Чернівецьку область постійно трясуть скандали, пов'язані з цинічними діями ПЦУ та влади щодо «переводу» храмів УПЦ.
Але випадок з Верхніми Станівцями привернув до себе особливу увагу. По-перше, з першого разу храм захопити не вдалося, громада змогла вигнати бандитів. По-друге, ця спроба пройшла в відверто «бандитському» антуражі: штурм відбувався вночі, з кров'ю і насильством. І по-третє, для того, щоб відібрати церкву, ПЦУ довелося вдатися до відвертої допомоги поліції. Настільки цинічна «спайка» думенківської структури та влади в здійсненні злочинних дій раніше зустрічалася не так часто. Проте, про все по порядку.
Як за законом має проходити перехід громади
У законі «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 8) прописана процедура, як має проходити перехід релігійної громади в іншу конфесію: «Членство в релігійній громаді базується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту релігійної громади. Рішення про зміну підпорядкованості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту приймається загальними зборами релігійної громади. Таке загальне зібрання релігійної громади може скликатися його членами.
Рішення про зміну підпорядкованості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту приймається не менше ніж двома третинами від числа членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загального зібрання релігійної громади відповідно до статуту релігійної громади».
Звернемо увагу на найважливіші тези:
· Членство в релігійній громаді базується на вимогах статуту. А в типовому статуті громади УПЦ прописано, що її членами можуть вважатися тільки ті, хто регулярно відвідує богослужіння, бере участь у таїнствах (сповідь, причастя тощо), а також – бере участь у житті громади.
· Зібрання щодо переходу може скликатися тільки членами релігійної (а не якоїсь іншої: територіальної, робочої тощо) громади.
· Рішення про перехід в іншу конфесію має відповідати положенням статуту громади.
А тепер, виходячи з цієї інформації, подивимося, як розгорталися події у Верхніх Станівцях.
3 лютого 2025 року там відбулося зібрання щодо «переходу в ПЦУ». Ну, відбулося і відбулося, громада має право. Але в тому-то і справа, що громада там ні при чому. Проводили це зібрання зовсім сторонні для Миколаївського приходу люди: десяток кліриків ПЦУ на чолі з Романом Грищуком та привезені з інших регіонів громадяни. Ось що розповів настоятель Ігор Піц:
«Сьогодні в селі Верхні Станівці відбулося неправдиве, фальшиве зібрання, про яке я як настоятель не знав, і не знали наші люди, віруючі УПЦ. Але з неофіційних джерел нам стало відомо, що в нашому селі буде проводитися мітинг, так звана молитва представників ПЦУ за воїнів. І ми відреагували, ми також прийшли на цей мітинг, де послухали їхню молитву і самі помолилися. Але, на жаль, представники ПЦУ вчинили лукаво щодо жителів села Верхні Станівці. Вони привезли людей, незнайомих нам (кілька було і наших місцевих жителів), вони і проголосували».
В той же час, Миколаївський прихід УПЦ провів своє законне зібрання релігійної громади, на якому постановила нікуди не переходити, а залишитися в УПЦ.
Тобто, відбулося два зібрання: церковної громади, яке відповідає нормам закону «Про свободу совісті та релігійні організації», і зібрання сторонніх осіб, яке з законом навіть «не перетинається».
Тобто, наявне явне шахрайство, коли від імені релігійної громади голосують і приймають рішення зовсім сторонні люди. Тому громада подала відповідну заяву в правоохоронні органи.
Але це ні до чого не призвело, тому що влада, не розбираючись у ситуації, миттєво перереєструвала Миколаївський храм в ПЦУ. Чому відбувається таке явне беззаконня – загадка, але для чернівецьких властей подібна ситуація – норма. Наприклад, начальник Чернівецького обласного управління культури Олена Боднар прямим текстом заявила, що її структура фактично займається тільки тими зібраннями, які голосували за перехід в ПЦУ, але не тими, де вирішували залишитися в УПЦ.
«Як злодій уночі»
Перша спроба захоплення Миколаївського храму відбулася в ніч з 8 на 9 квітня. Група бандитів зламала двері Миколаївського храму УПЦ, проникла всередину і забарикадувалася.
Проти жінок, які намагалися їм завадити, штурмовики застосовували силу. Одній з молодих дівчат палкою розбили до крові обличчя.
Як свідчать очевидці, керував бандою найманців « священник» ПЦУ Роман Грищук. Хоча він і ховав під капюшоном обличчя, парафіяни Миколаївського храму його впізнали.
Пізніше, коли парафіянки сповістили чоловіків парафії, бандитів змусили покинути церкву. Кинувши болгарки, дрилі та палиці, бойовики пішли. Як виявилося пізніше, група «молитовників» складалася з кліриків ПЦУ (на чолі з Грищуком), а також якихось студентів зі Львівської області. Найдивніше, що в їхніх кинутих похапцем рюкзаках поліція виявила 5 ножів. Навіщо людям, які (за їхніми словами) йдуть молитися, холодна зброя, залишилося незрозумілим.
Утім, свідчення їхньої молитовності можна було побачити в розгромленому бойовиками вівтарі та паламарській кімнаті.
Головним результатом спроби захоплення у Верхніх Станівцях стало те, що ця спроба виявилася невдалою. Бойовики втекли, бо парафіян було значно більше.
Але ж за фактом стався злочин – невідомі люди з холодною зброєю зламали приміщення церкви і намагалися взяти його під контроль. До того ж, вони завдали парафіянам тілесних ушкоджень. Не дивно, що наступного дня до села прибула поліція.
Турботливі слідчі
В наступні дні у Верхніх Станівцях поліцейських стало ледь не більше, ніж мешканців. Лише одних автомобілів силовиків виявилося понад 60. На в'їздах і виїздах поставили блокпости. А з парафіянами стали проводити бесіди слідчі. Вони докладно розпитували, як відбувалося захоплення, і співчутливо кивали. Особливий інтерес виявлявся до чоловіків. Одного з них взяли понятим, коли досліджували речі бандитів і знайшли в них клинки.
Одній із парафіянок слідчий заявив, що справа резонансна, і якби не воєнний час, злочинці точно б не уникли відповідальності. У вірян з'явилася впевненість, що якщо навіть Грищука з подільниками зараз не покарають, то вже поліція точно захистить їх від повторного захоплення.
Але, як виявилося, всі ці дії були частиною «театральної постановки». Як пізніше усвідомили парафіяни, поліція просто з'ясовувала, наскільки парафіяни здатні на силову відсіч. З'ясувала – не здатні. І тому дала підопічним із ПЦУ зелене світло на подальші силові дії.
Успішне захоплення
12 квітня 2025 року, в Лазареву суботу, рейдери ПЦУ провели успішний штурм Миколаївського храму. Це була справжня військова операція зі своєю стратегією, продуманим планом і розписаними ролями. Організатори оголосили про проведення під парканом храму «молебню», під який із сусідніх сіл звезли людей із прапорами, які виконували роль парафіян.
Їх через соцмережі збирав благочинний ПЦУ Микола Хим'як. Аргументував він це необхідністю «допомогти сусідам».
А роль штурмовиків знову виконували клірики ПЦУ з невідомими хлопцями спортивної статури. За командою кілька людей розібрали прольоти огорожі й кинулися до храму.
Кількох жінок, які намагалися їм завадити, бандити повалили на землю. З криками «геть московського попа!» силовики ПЦУ на чолі з серійним рейдером Романом Грищуком стали ламати двері храму.
Головним «тараном» виступив клірик ПЦУ Миколай Гергелюк, який ще недавно працював реєстратором Чернівецької ОДА, перереєстровуючи громади УПЦ в ПЦУ.
Після того, як двері було зламано, в операції «Верхні Станівці» настала черга поліції. До «взяття» храму поліціянти здебільшого спокійно спостерігали, але щойно бойовики ПЦУ проникли до храму, вони організовано зайшли на територію, відтіснили парафіян і зробили живий коридор для звезенних людей із прапорами.
Одна з парафіянок, знімаючи свавілля, з гіркотою сказала: «А після цього кажуть, що в нас є якісь закони про віросповідання... Це зовсім чужі, незнайомі люди прийшли до храму. Немає в нас ні закону, ні влади. Усе сплановано, просто ламали паркан і заходили до церкви. А поліція демонстративно на все це дивилася».
Зі справжніми парафіянами поліція не церемонилася. Один із військових ЗСУ з цього села наступного дня виклав у Фейсбук відео, на якому один із силовиків завдає удару по голові його матері.
У наявності – повна силова колаборація ПЦУ з поліцією проти справжніх парафіян громади. Це також доводить той факт, що разом із загарбниками через розібрану огорожу зайшов заступник начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Святослав Кишлар.
Захоплення у Верхніх Станівцях – не єдина його «операція». Він виганяв парафіян УПЦ при захопленні в селах Михальча і Задубрівка. А 7 квітня Кишлар навідувався до кафедрального Свято-Духівського собору УПЦ в Чернівцях, який чорні реєстратори за такою самою бандитською схемою перереєстрували в ПЦУ всупереч волі тисяч парафіян. Придивлявся?
Ми не знаємо, чи є саме він куратором й інших захоплень на Буковині. Але те, що у Верхніх Станівцях поліція під його керівництвом перетворилася на силовий супровід ганебного рейдерства, – це очевидний факт.
І звісно, Кишлар – просто виконавець, хоча й високого рангу. Він просто частина системи, яка сьогодні націлена на розправу з громадами УПЦ. Досить згадати заяву голови облради Олексія Бойка, який у 2023 році назвав УПЦ «російською церквою» і заявив, що на території Буковини не буде її храмів.
Те, що сталося у Верхніх Станівцях, сьогодні відбувається по всій Буковині і не тільки. «Вина» парафіян конкретно цього села лише в тому, що вони посміли дати бойовикам успішну відсіч. Тому влада їх показово поставила на місце.
Для вірян втрата їхньої святині – горе, але не трагедія. Святкуючи на вулиці Вербну неділю наступного дня після захоплення, настоятель Миколаївського храму сказав своїм парафіянам: «Ми віруючі люди і знаємо, що тут на землі правди немає. Правда там, на Небі».
І це дійсно так. Наша справжня Батьківщина – на Небі. Але ті, хто тут, у нашій земній вітчизні, нищить правду, мають відповісти. Інакше щасливе майбутнє цієї вітчизни буде під великим питанням.
