Як правда про УПЦ проривається назовні в США і хто цьому перешкоджає
Зустрічі православного духовенства США з конгресменами з питання гонінь на УПЦ викликали сильний переполох серед лобістів Зеленського та ПЦУ. Що все це означає?
Протистояння між захисниками УПЦ та їхніми опонентами, яке розгортається сьогодні в США, нагадує якийсь захоплюючий детектив. А якщо врахувати, що все це відбувається на тлі по-справжньому тектонічних процесів, то це протистояння набуває глобального сенсу.
Трохи передісторії
Переслідування Української Православної Церкви з боку влади тривають вже кілька років. Останнім часом вони стали тотальними і дуже жорсткими. Парламент ухвалив закон про заборону УПЦ, чиновники незаконно перереєстровують громади в ПЦУ, націоналісти захоплюють храми сотнями. У багатьох випадках ці захоплення супроводжуються побиттям вірян і відкритим блюзнірством. Правоохоронні органи за надуманими приводами заводять кримінальні справи на ієрархів і духовенство, а особливо стійких у своїй відданості Церкві кидають за ґрати. Те ж саме відбувається з журналістами, які наважуються говорити правду про дії нинішньої української влади.
Усі ці гоніння УПЦ може дуже просто припинити, варто лише погодитися на приєднання до ПЦУ. Але як піти на об'єднання з тими, хто зневажає заповіді Божі і влаштовує насильство над вірянами? Як бути разом з тими, хто отримав свої «хіротонії» у стані відлучення від Церкви? Як скласти одне ціле з релігійною організацією, представники якої відкрито заявляють про свою готовність іти на злиття з католиками православного обряду? Піти в сьогоднішніх умовах на об'єднання з ПЦУ – це перетворитися на безблагодатну державну структуру, яка не гребує насильством і свавіллям. В УПЦ все це прекрасно розуміють. Тому, незважаючи на насильство і загрозу в'язниці, в ПЦУ не перейшов жоден єпископ (Драбинко і Шостацького винесемо за дужки), вкрай мало священників і незначна кількість вірян. А раз так, то гоніння на УПЦ тільки посилюються.
Захисники УПЦ намагаються всіма законними способами протистояти цьому свавіллю. Вони намагаються донести інформацію про те, що відбувається в Україні, до правозахисних організацій, політиків різних країн і в цілому до широкої міжнародної громадськості. Це поступово дає свої плоди. Наприклад, регулярно виходять доповіді ООН, в яких фіксуються порушення прав вірян УПЦ.
Зі свого боку, представники української влади, ПЦУ та Константинопольського Патріархату проводять зустрічі на міжнародному рівні і намагаються створити враження, ніби в Україні все прекрасно, а свобода совісті знаходиться на небувало високому рівні.
Зустрічі духовенства з конгресвумен у США
18 листопада 2025 р. представники цілого ряду православних Церков у США зустрілися з конгресвумен Анною Пауліною Луною. Православна делегація була дуже представницькою: єпископи, священники, ченці та миряни з Православної Церкви в Америці (ПЦА), Руської Православної Церкви Закордоном (РПЦЗ), Антіохійської, Сербської та Константинопольської Церков. Зокрема, РПЦЗ була представлена її Предстоятелем, митрополитом Миколаєм. Зустріч була організована загальноправославним Товариством святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського.
Темою для обговорення були гоніння на УПЦ. Конкретно говорили про те, що стосовно УПЦ в Україні відбуваються справжні репресії, і просили захистити право на свободу віросповідання і відновлення справедливості.
А ось чого не просили, так це згортання допомоги Україні або ухвалення якихось політичних рішень. Однак певні кола в США спробували дискредитувати учасників цієї зустрічі і представити їх як агентів Кремля, які збирають розвідувальні дані.
Безуспішні спроби дискредитації
Американський ресурс The Hill опублікував статтю журналістки Лори Келлі, в якій вона заявила, що представники православних Церков – це «лобісти і священнослужителі, пов'язані з Руською православною церквою», які «проводять агітаційну кампанію на Капітолійському пагорбі». У статті також були наведені слова конгресмена Джо Вілсона про те, що учасники зустрічі з РПЦЗ «можуть служити інструментом для збору розвідувальної інформації або проведення операцій з впливу на політиків США». Іншими словами: якщо у тебе немає аргументів – звинувать свого опонента в роботі на Путіна.
Безпідставні звинувачення Джо Вілсона і The Hill отримали не просто відсіч, реакція на них була справжнім вибухом медійної активності як політиків, так і представників Церкви.
Так, депутат Палати представників штату Південна Кароліна Томас Біч різко розкритикував заяви Джо Вілсона. «Вкрай некрасиве очорнення православних християн як агентів іноземної держави. Це негідно посади», – заявив Біч.
Через кілька днів Томас Біч в ефірі американського телеканалу One America News заявив про неприпустимість переслідування християн, якими б гаслами такі переслідування не прикривалися.
Голова Клубу молодих республіканців Нью-Йорка Стефано Лударос Форте у своєму акаунті в X звинуватив Вілсона в поширенні пропагандистських штампів проти УПЦ і ігноруванні величезної кількості фактів переслідувань.
З аналогічними заявами виступив благочинний Вашингтона Сербської Православної Церкви протопресвітер Василь Враніч. Він заявив, що висловлювання Вілсона та матеріал The Hill перекручують реальний стан справ і свідчать про «шокуюче невігластво» та повне ігнорування «кричущих порушень прав людини й релігійних свобод» щодо УПЦ. За його словами, The Hill поширює «обурливу неправду» – що є неприпустимим для американських медіа.
Сербська Православна єпархія Східної Америки також розкритикувала публікацію The Hill і спростувала твердження, нібито єпископ Іриней зустрічався з президентом РФ В. Путіним. Це твердження єпархія назвала «кричущим» і наклепницьким, а матеріал публікації – «очевидно брехливим».
Про те, що відбувалося на зустрічі православного духовенства з конгресвумен Анною Пауліною Луною, розповіла лідер молодіжного крила республіканців США Кетрін Уайтфорд. За її словами, обговорювали необхідність звільнення духовенства й журналістів, затриманих за захист УПЦ, невідкладного надання їм медичної допомоги, припинення незаконної практики мобілізації духовенства та примусу до участі в бойових діях тощо.
Відповіла Джо Вілсону і сама конгресвумен Анна Пауліна Луна. У своєму акаунті в Х вона написала: «Уряд України саджає християн до в’язниці за проповідь своєї віри. Вони просили у вас допомоги, а ви чините ось так? Ви справді вважаєте, що кошти платників податків повинні йти на переслідування християн?»
Архонти Фанару вступають у бій
Після заяв конгресмена Джо Вілсона та публікації в The Hill до кампанії з дискредитації православного духовенства Америки приєдналися архонти Константинопольського Патріархату. Вони опублікували заяву, у якій звинуватили вірян УПЦ у терорі та навіть у вбивствах прихильників ПЦУ. Саме так. Ані більше, ані менше. Ніяких доказів, звичайно, подано не було. Повний провал. Too much, як кажуть американці.
Для чого архонтам публікувати таку відверту брехню? Навіщо виставляти себе у вкрай невигідному світлі? Адже всі вже чудово обізнані з тим, що відбувається в Україні.
Можливо, вони бачать, як руйнується міф про «миротворчість і любов» Константинопольського Патріархату в Україні?
На ці кричущі й нічим не підтверджені звинувачення архонтів надійшла ще більш жорстка реакція православного духовенства США.
20 листопада 2025 р. у Православній Церкві в Америці (ПЦА) заявили про можливість виходу або призупинення членства ПЦА в Асамблеї канонічних православних єпископів США (ACOB). Нагадаємо – першість в Асамблеї належить Константинопольському Патріархату.
Того ж дня Товариство святого Іоанна Шанхайського, коаліція православного духовенства і вірян США, виступило з різким спростуванням заяви архонтів Константинопольського Патріархату. Представники православних Церков США не лише назвали звинувачення архонтів неправдивими й бездоказовими, не лише обґрунтували свою підтримку УПЦ турботою про дотримання прав людини, а й дорікнули архонтам у тому, що їхнє звернення підриває авторитет Православ’я в США та ставить під загрозу єдність Православних Церков.
Від архонтів і Грецької архієпископії у США зажадали відкликати скандальну заяву, вибачитися перед тими, на кого було зведено наклеп, і надалі ставитися до братніх Православних Церков із належною повагою.
Грецька архієпископія здає назад
21 листопада 2025 р. глава Архієпископії Константинопольського Патріархату у США архієпископ Елпідофор (Ламбриніадіс) опублікував звернення, у якому заявив: «Я не сприймаю і ніколи не сприйматиму моїх співбратів-ієрархів – або, принаймні, їхніх офіційних представників – як агентів іноземних урядів».
Це, звичайно, не вибачення за наклеп, але вже крок у правильному напрямку. Також він згадав, що «усього два тижні тому, на щорічному засіданні Асамблеї єпископів, ми ламали хліб і продовжували спільну працю над життям Церкви у Сполучених Штатах Америки». На цій Асамблеї, до речі, було заявлено, що закон про заборону УПЦ не має використовуватися для обмеження прав вірян.
І ще на що варто звернути увагу в заяві архієпископа Елпідофора. «Ми всі разом визнаємо, що коли Церква втручається в політичні справи, вона робить це на власний ризик – для себе і своїх вірних». Невже у Константинопольському Патріархаті починають приходити до розуміння того, що проєкт створення ПЦУ був від самого початку деструктивним? Адже це рішення якраз і було втручанням Фанара в політику: ПЦУ була створена саме на політичному треку зусиллями тодішнього президента України П. Порошенка та тодішнього глави Державного департаменту США Майка Помпео.
Що все це означає?
По-перше, правда про гоніння на УПЦ та про наступ на свободу віросповідання з боку української влади не просто починає просочуватися назовні – це вже бурхливий потік, який неможливо зупинити мантрами українських чиновників про те, що в Україні все гаразд із правами людини. Дедалі більше політиків і високопосадовців відкривають для себе справжній стан речей.
По-друге, це усвідомлення не може залишитися лише усвідомленням. Ситуація зайшла настільки далеко, що потрібно робити вибір: або ставати на бік гонителів, або дієво захищати фундаментальне право на свободу віросповідання. Є надія, що невдовзі ми побачимо конкретні кроки щодо захисту УПЦ.
По-третє, дедалі очевиднішим стає те, що втручання Константинопольського Патріархату в українські церковні справи було деструктивним. Воно не лише не вирішило наявних тоді проблем, але й загнало їх у глухий кут. Вихід із цього тупика може бути тільки в скликанні всеправославного Собору, який один має авторитет і повноваження врегулювати цю проблему.
По-четверте, відомо, що
Константинопольський Патріархат нині намагається просувати нову еклезіологію «першого без рівних», автором якої, до речі, є архієпископ Елпідофор (Ламбриніадіс). У логіці цієї концепції Константинопольський Патріархат легалізував у 2018 р. українських розкольників і створив із них ПЦУ. У цій же логіці він наполегливо не хоче визнавати гоніння на УПЦ, тому що таке визнання неминуче мало б привести до визнання помилковості рішення про створення ПЦУ.
У цій же логіці архонти намагаються дискредитувати всі зусилля, спрямовані на захист УПЦ. Але, як бачимо, концепцію «першого без рівних» не приймає більшість помісних Православних Церков. І Константинополь змушений зважати на це.
І по-п’яте. У США нині спостерігається масове навернення молодих людей у Православ’я. Вони приходять, щоб знайти Христа. Але якщо замість цього вони побачать постійні суперечки між православними про те, хто перший і чий престол має давніші привілеї, то зрештою це може завершитися масовим відходом від Православ’я.
