Близькість миру: коли Захід втрачає «сатанізм», а війна – «священність»
Ще вчора в РФ картина світу була простою та зрозумілою: Захід – це сатаністи та представники зла, а Росія у боротьбі з ними відстоює добро. Але сьогодні все швидко змінюється.
Початок весни 2025 року – час, коли дедалі більше знаків вказують на можливість настання миру в Україні. Причому миру «дипломатичного», без військової перемоги однієї сторони та капітуляції іншої. Така ситуація стала можливою завдяки зміні влади у США. Вона ознаменувала не просто заселення у Білому домі іншого президента. Зараз у США, а за ними – і в так званому Західному світі відбувається ідеологічна революція.
Одразу після перемоги Дональда Трампа на американських президентських виборах стався різкий розворот від «гендерно-ліберальної» повістки до традиційних цінностей та християнства.
Мета, Амазон, Дісней та багато інших найбільших компаній заявили про відмову від підтримки гендера та ЛГБТ.
Трамп підписав указ про гендерну політику, згідно з яким у США будуть визнаватися лише дві статі: чоловіча та жіноча. Потім новий президент підписав указ про заборону трансгендерам брати участь у жіночому спорті, скасував політику різноманітності та рівності у Збройних силах США, заборонив зміну статі у дітей тощо. Скасовано фінансування багатомільйонних гендерних і ЛГБТ-програм по всьому світу, яке здійснювала колишня адміністрація. Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс беруть участь у «маршах життя» проти абортів.
І лише підтримкою традиційних цінностей нова адміністрація США не обмежилася.
Трамп та його команда публічно заявляють про свою відданість християнській вірі. Ще на інавгурації Трамп кілька разів згадував про Бога. Перше засідання Кабінету міністрів Трампа розпочалося з молитви.
У лютому новий президент підписав указ «Викорінення антихристиянських упереджень», відповідно до якого було створено цільову групу боротьби з антихристиянською ненавистю.
«Поки я перебуваю в Білому домі, ми будемо захищати християн у наших школах, у наших збройних силах, у нашому уряді, на робочих місцях, у лікарнях і на наших площах», – заявив Трамп на Національному молитовному сніданку, і наголосив, що «ми возз'єднаємо нашу країну як єдину націю під правлінням Бога».
У «Попільну середу» (перший день Великого посту у католиків) у Білому домі провели для співробітників і всіх бажаючих католицьку месу. Новий держсекретар Держдепу Марко Рубіо виступив на телебаченні з «попільним хрестом» на лобі.
Прессекретар Білого дому Керолайн Лівітт демонстративно виходить на пресконференції з натільним хрестом поверх одягу. Дональд і Меланія Трамп вітають християн із початком Великого посту.
А публічні виступи віцепрезидента США Джея Ді Венса цілком можна сплутати з проповіддю якогось священнослужителя. Ось, наприклад, фрагмент його промови на «Конференції консервативних політичних дій» (CPAC): «Фундаментальний принцип нашої віри в тому, що Божий Син став людиною, Він помер і воскресив Себе з мертвих. І я думаю, що урок, який випливає з цього, полягає в тому, що ми не повинні боятися смерті. Звичайно, смерть – це дуже страшно, але є набагато жахливіші речі, можна втратити чиюсь душу… Ми покладаємо нашу віру на Божу благодать, і намагаємося з усіх сил виконувати Його волю. Ми не так сильно турбуємося, чи будуть у нас земні нагороди, ми турбуємося, чи чинимо ми правильно перед Богом. Ось що я намагаюся робити, і як намагаюся вести своє життя публічно».
Звичайно, можна сказати, що всі політики – популісти і говорять лише про те, що може сподобатися публіці. Але хто заважає іншим політикам говорити те саме? Ніхто не заважає. Але ми не пам'ятаємо, щоб хтось із лідерів тієї чи іншої країни публічно проповідував Христа. І не лише Західного світу.
А тепер пропонуємо вам на якийсь час залишити американців і перенестися в іншу півкулю.
Як, вбивши сотні тисяч православних, спасти світ
У лютому 2025 року на телеканалі «Спас» (найбільший місіонерський проєкт РПЦ) вийшло інтерв'ю з головним військовим священником РПЦ Димитрієм Василенковим, який заявив, що війна в Україні «має глибоке значення».
«Вона священна для всіх нас... Ми воюємо не просто за майбутнє Росії, ми воюємо за майбутнє всього світу тут. Щоб цей світовий сатанізм не запанував. І з цього погляду ця війна – це війна Божа», – сказав Василенков.
У проповіді на Стрітення, 15 лютого 2025 року, Патріарх Кирил заявив, що Росія «зберігає свою місію катехона».
«Це слово з Апокаліпсису. От якщо буде так, то наша країна буде утримуючою. Від розпаду роду людського, від перемоги зла в масштабах усієї планети», – сказав Патріарх Кирил.
Але до цього часу Трамп вже втілював свої реформи.
Втім, у цих словах глави РПЦ немає нічого нового. Подібне він говорив і раніше. Наприклад, у березні 2022 року він назвав війну в Україні «метафізичною».
А в липні 2023 року заявив, що «якщо говорити біблійною мовою, Росія стає утримуючою (див. 2 Фес. 2:7) від тотального панування зла, тобто пришестя антихриста».
В аргументації священноначалля Руської Церкви щодо підтримки війни РФ в Україні можна виділити дві основні тези:
- Російська армія захищає в Україні свою Батьківщину.
- Російська армія захищає в Україні світ від перемоги світового зла.
Першу тезу коментувати дуже складно, оскільки російський уряд ніколи не ставив під сумнів законність державних кордонів колишніх радянських республік. Як може в іншій країні виявитися російська вітчизна, і як її захищають, наприклад, ракетні удари по Києву чи Львову, зрозуміти дуже складно.
Тому зосередимося на другій тезі – про дії російської армії в Україні як протидію приходу світового зла.
Концепція «утримувача» (грецькою ὁ κατέχων) походить від слів апостола Павла у другому посланні до Фессалонікійців (2Фес. 2:7): «Бо таємниця беззаконня вже в дії, тільки не здійсниться доти, доки не буде взятий від середовища утримуючий тепер». У богослов'ї немає єдиної думки, що ж апостол мав тут на увазі. Хтось вважав утримуючим Римську імперію, інші казали, що катехон – це благодать Святого Духа, яка буде відібрана у людей за загальне озлоблення і збіднення любові. Були й інші версії.
У російському богослов'ї утримуючим вважали православного царя. Після розстрілу Миколи II деякі почали ототожнювати з катехоном усю РФ, так би мовити, «народ-богоносець». Після розпаду СРСР серед РПЦ (священників і старців) поширилися погляди, ніби доля Росії – чудовим чином уникнути царства антихриста і врятувати від нього решту світу.
Очевидно, сучасна ідеологічна концепція РПЦ про «священну війну» походить саме до таких мотивів. Не будемо докладно зупинятись на очевидному факті, що з погляду християнства абсурдно «рятувати світ», знищуючи сотні тисяч православних християн (загальні втрати РФ та України оцінюються саме в таких цифрах).
Звернемося до логіки. Якщо при президентстві самого ЛГБТ-шного президента Байдена теорію «Росія – рятівник світу» ще можна було хоча б теоретично якось розглядати, то з різкою зміною курсу США (як лідера «сатанинського світу») повторення мантри про «утримувача» виглядає вкрай дивно.
Скажи, хто твій ближній?
Наведемо слова віцепрезидента Венса: «Однією з найважливіших частин політики президента Трампа, і де, я думаю, його політика найбільше відповідає християнському соціальному вченню та католицькій вірі, є те, що президент Трамп дотримувався шляху миру. Коли він говорить про необхідність встановлення миру, чи то в Росії та Україні, чи то на Близькому Сході, ми, звичайно, маємо визнати це як політику, спрямовану на порятунок життів та виконання однієї з найважливіших заповідей Христа».
Трамп за перший місяць свого президентства десятки разів повторював, що хоче настання миру в Україні, хоче, щоби більше не гинули люди.
Так, Трамп не православний і навіть не католик. Він протестант не цілком зрозумілої конфесії. І нехай його називають пихатим, нехай навіть він домагається миру, щоб увійти в історію як миротворець. Чи так зараз це важливо, якщо Трамп насправді виконує те, до чого всіх нас закликає Христос? І якщо ті, хто за своїм саном зобов'язаний транслювати Христові поклики, цього сьогодні не роблять?
Всі ми знаємо притчу Христа про Доброго самаритянина, де бандити пограбували і побили мандрівника, а священник і Левит замість того, щоб кинутися на допомогу, просто пройшли повз. Допоміг нещасному самарянин, чужинець для іудеїв. «Хто з цих трьох, думаєш ти, був ближній тому, хто попався розбійникам?», – запитує Христос законника. По суті, Він ставить це питання і нам.
Звісно, будь-які аналогії – це натяжка. Але хіба ми не вловлюємо у нинішній ситуації щось схоже?
Хіба сучасний «священник» із притчі сьогодні не говорить нам, що побиття мандрівника – це виконання Божої волі заради спасіння всієї Іудеї?
Нині надії на мир в Україні сильні як ніколи. Але як же сумно, що заклики до нього ми чуємо від політиків-самарян. Що Руська Церква спить сомнамбулічним сном у вигаданому нею ж світі, в якому російські солдати танками і ракетами знищують в Україні сатаністів, що зібралися з усього всесвіту.
Чисто по-людськи можна зрозуміти, коли ієрархія підтримує державу в надії на «співпрацю» у відповідь . Але річ у тому, що ніхто в російському керівництві ідеї «катехону» та «битви зі світовим злом» офіційно не підтримує, це «креатив» самої РПЦ.
Путін ще півтора роки тому сказав в інтерв'ю Такеру Карлсону, що не бачить у протистоянні із Заходом нічого надприродного чи сакрального. «Чесно кажучи, я так не думаю. Я думаю, що світова спільнота розвивається за своїми внутрішніми законами. І вони такі, які є», – сказав тоді президент РФ.
І вже зараз, за першого ж запрошення Трампа до переговорів, Путін відразу дає згоду. Схоже це на позицію «утримуючого», лідера «народу-богоносця», який бореться проти світового зла? Загалом не схоже. Звичайні прагматичні дії лідера однієї країни у відповідь на пропозицію лідера іншої. Особливо, якщо вони несуть економічні та політичні вигоди.
Тобто теорія «катехону» валиться на очах. Немає нічого дивного, що в таборі її пропагандистів – зневіра та розгубленість.
Головний редактор «Спасу» Борис Корчевников написав текст, де називає переговори США та Росії «угодою», яка для нього «огидна».
Наведемо його фрагмент: «Для них це "угода", а для мене це кров моєї родини та моєї країни. Кров, якою ми нагодували цю землю з надлишком за російське 1000-річчя і за останні російські три роки... І як би не вийшло так, що відсміявшись нескінченним мемам про зеленського в Овальному кабінеті, ми раптом виявимо, що "угода" відбулася – і земля, народ, цінності, батьківські заводи, хрести та ікони, люди та діти, за яких ми стільки билися, стільки ридали та стільки вмирали – опинились у чужих холодних руках».
Публікацію керівника «Спасу» перепостили багато ресурсів РПЦ (наприклад, військовий відділ Московського Патріархату). Тобто це не приватна думка Корчевникова.
Виходить, люди, які стільки пропагували війну та смерть задля досягнення «перемоги», тепер почуваються обдуреними, оскільки й самі повірили у свою пропаганду.
А в самій же Росії офіційний пафос «священної війни» підтримує не так багато людей. Більше того, там навіть до християнства поза храмами ставляться дедалі стриманіше. Це проявляється і в украй низькій відвідуваності церков, і в поступовій відмові на федеральному рівні від християнської символіки. І проблема вже такого масштабу, що про неї змушений говорити Патріарх Кирил :
«Соромливо затираються хрести на зображеннях храмів і навіть у державній символіці. Хоча соромитися треба не хреста, а свого безродства та безпам'ятства».
І обурення Патріарха зрозуміле. РПЦ за останні три роки заради інтересів держави поступилася дуже багатьом, принесла в жертву свій авторитет у світі, а реверансів у відповідь з боку суспільства якось не спостерігається.
Але задля справедливості треба сказати, що згода Церкви на ідеологічну підтримку війни в Україні була добровільною. Держава не обіцяла їй «одружуватися».
Як би там не було, особливої наснаги щодо можливого закінчення війни (а отже – смертей та страждань) ми від церковних лідерів не спостерігаємо. Вже за фактом виступив проти мирних переговорів Патріарх Варфоломій, розкритикував їх глава УГКЦ Шевчук. Поки що мовчить Патріарх Кирил.
Але, схоже, його мовчання – зі знаком мінус. І його в чомусь можна зрозуміти. Мир – це припинення бойових дій. Це ще й «розбір польотів», переосмислення всього, що було сказано і не сказано. Це питання матерів тих, кого священники заохочували йти на війну і гинути. Від священників УПЦ, синів яких убили на фронті після насильницької мобілізації. І багато інших. На все потрібно буде відповісти.
Ну і попереду – Зустріч, на якій потрібно буде дати найголовнішу відповідь.
