Народження ПЦУ: канони, беззаконня і вибори Президента
Наприкінці 2018 року в Києві була створена нова церковна структура ПЦУ – православна церква України. Структура, яку українська влада називає Церквою свого Бога.
Колишній міністр культури, а нині нардеп від фракції «Блок Петра Порошенка» так прямо і каже: «Це Церква прямого спілкування з Богом. Тому що, якщо раніше ми з вами чомусь мусили мати посередника, то тепер ми маємо свого Бога, свою Церкву».
Петро Порошенко, який керував «об'єднавчим Собором», розповів, що процес створення цієї Церкви відбувався у відповідності з канонами: «Важливо, що все було абсолютно канонічно, у повній відповідності з усіма правилами».
Але в підсумку на кінець 2018 року в українському Православ'ї склалася дуже дивна і зовсім не канонічна ситуація, де одночасно існують визнана світовим Православ'ям Українська Православна Церква, ніким не визнані Київський патріархат і УАПЦ, а також визнана тільки Фанаром віртуальна ПЦУ, яка на словах об'єднує ВСЕ українське православ'я, а на ділі – виключно Київський патріархат та автокефалів.
При цьому УПЦ як і раніше вдвічі більша, ніж інші структури разом узяті.
І вся ця ситуація викликає ряд подивованих запитань.
Нерозуміння 1. Як же відбувався «об'єднавчий Собор»
Петро Порошенко неодноразово згадував, чого йому вартувало довести «Собор» до кінця і не допустити зриву об'єднання всіх присутніх там: «Я не буду казати, наскільки важкий був процес. І скільки разів здавалося, що ситуація вже заходила в глухий кут».
Учасники «Собору» розповідали, що подібні проблеми були викликані амбіціями «ієрархів», які затято відстоювали свої інтереси.
Причому, як виявилося, розбігтися могли не тільки українці, але навіть фанаріоти. «Ієрарх» Київського патріархату Климент Кущ розповів шокуючі подробиці: «Весь цей процес по створенню єдиної православної Церкви в Україні був під зривом, бо делегація греків після того, як відвідала Адміністрацію Президента, хотіла покинути територію України. І, як сказав Президент, він дав доручення закрити аеропорт і не випускати жоден літак».
Ще до «Собору» Філарет попереджав, що якщо умови його не влаштують, то ніякого об'єднання не буде: «Ми просто не проголосуємо і відкинемо».
Після «Собору» Філарет заявляв, що на «об'єднавчому Соборі» йшла жорстока боротьба, в якій переміг він і його структура. Ось тільки, кого міг перемагати церковний ієрарх на церковних зборах, так і залишилося незрозумілим.
Філарет: «Боротьба була жорстокою. І в результаті складної боротьби, жорстокої, але перемогли ми»!
Пізніше розкрився факт, що на самому «Соборі» Філарет шантажував «ієрарха» УПЦ КП Михаїла Зінкевича з тим, щоб той зняв свою кандидатуру і дав можливість обрати протеже Філарета – Епіфанія.
Ось як про це повідомили в ТСН: «Зняв кандидатуру під тиском, але не полишає наміри очолити Церкву. Митрополита Михаїла вмовляли зняти кандидатуру Президент Порошенко і спікер Парубій. Зробив він це лише після ультиматуму Філарета. Той натякнув, якщо не буде обрано його ставленика, він з частиною єпископів піде з Собору. Митрополита Епіфанія Михаїл визнає, але сподівання очолити Церкву не полишає».
Всі ці події говорять про те, що сам «об'єднавчий Собор» мало нагадував зібрання церковних ієрархів, а швидше – з'їзд політиків, де кожен відстоював свої власні інтереси.
Нерозуміння 2. Так хто ж керує ПЦУ?
Ще зовсім нещодавно ні в кого не було сумнівів у тому, що керувати новою структурою буде Філарет: «Я був патріархом, є і буду… Я до смерті буду патріархом»!
Але незабаром стали відбуватися якісь дивні речі. Філарета змусили написати листа на Фанар, зі зреченням від претензій на предстоятельство. Водночас, ще напередодні «Собору» Філарет стверджував, що всі, хто каже, що він не балотуватиметься – агенти Москви: «Це робить Москва, але через наших українських прислужників. І тому розповсюджуються ці чутки, що патріарх не буде балотуватись ».
Тим не менш, Філарет замість себе висунув Епіфанія. Всі говорять про жертовність Філарета, який відмовився від поста. Зокрема, Петро Порошенко: «Де ще знайти більш яскравий приклад жертовності? Коли особисті амбіції відкидаються...»
Про це в інтерв'ю з Філаретом говорить і журналіст «Радіо Свобода»: «Наскільки складно було зняти свою кандидатуру?» Але ніхто так і не пояснив, в чому ця жертовність. І чому Філарет не обирався сам. Адже в очах Фанару він має канонічний статус, як мінімум, не менший, ніж Епіфаній.
Ще напередодні «Собору» фанаріотські ресурси обурювалися, що Філарет самочинно називає себе патріархом. На самому «Соборі» ієрарх Фанару прямо йому сказав, що він – не Патріарх.
Радіо Свобода: – Ви ось сьогодні в куколі, а тоді були в скуф'ї. З чим це було пов'язано?
Філарет: – Це було пов'язано з вимогою митрополита Еммануїла.
Радіо Свобода: – Як він це пояснював?
Філарет: – А пояснював те, що я для них – не Патріарх.
«Собор» пройшов, фанаріоти поїхали, і Філарет знову одягнув патріарший куколь.
А на службі у своєму Володимирському соборі Філарет прямо сказав, що керувати новою церквою буде він. Разом із Епіфанієм: «Патріарх залишається пожиттєво патріархом. І разом з Предстоятелем керує Українською православною церквою. Разом!»
Доходить до абсурду. Формально глава нової церкви – так званий митрополит Київський Епіфаній, але у Володимирському соборі його так не поминають. Зате поминають «патріарха» Філарета. Точно так само поминають Філарета в якості патріарха і в Тернополі, і, очевидно, у всіх інших храмах Київського патріархату.
Ніде в світовому православ'ї не існує почесних патріархів. Філарет фактично є керівником ПЦУ і Фанару не підпорядковується. Як пояснює такі канонічні парадокси новоявлена Церква-Мати досі невідомо.
Нерозуміння 3. ПЦУ – державна Церква?
З часу заснування української держави влада нашої країни діяла згідно з Конституцією, де записано, що Церква відділена від держави і ніяких преференцій окремій конфесії бути не може. На словах Президент говорить про те ж: «У нас не було, нема і не буде державної Церкви».
Але ось парадокс. Після «об'єднавчого Собору» Філарет заявляє, що створив для Верховної Ради законодавчу базу для того, щоб в Україні була тільки одна Церква: «Ми створили законодавчу базу для Верховної Ради, щоб вона прийняла закон про те, що в Україні існує одна українська православна Церква. Не три, а одна!»
Буквально через кілька днів нардепи в Раді голосують за те, щоб відібрати в УПЦ назву і змусити її перереєструвати всі свої парафії.
І тепер влада стверджує, що нині є тільки ПЦУ, а Української Православної Церкви в природі не існує. Тобто, для вірян вона є, а для депутатів – немає.
Колишній міністр культури, а нині нардеп від фракції «Блок Петра Порошенка» так прямо і каже: «Ми повинні зафіксувати той факт, що так званої Української Православної Церкви Московського Патріархату вже на території України не існує. І в природі її вже не існує!»
Вже зараз місцева влада примушує парафії УПЦ переходити в нову структуру. Нескладно здогадатися, що в процесі реєстрації на громади буде здійснюватися колосальний тиск з тим, щоб вони реєструвалися в «правильну» Церкву – ПЦУ.
Нерозуміння 4. ПЦУ – це передвиборний проект?
31 грудня – це не тільки переддень Нового року, це ще й старт передвиборної кампанії з виборів Президента України, в яких братиме участь і Петро Порошенко. Ще у квітні 2018, коли Порошенко оголосив про старт проекту «Помісна», політтехнологи Президента прямо говорили, що це передвиборна технологія.
Політтехнолог Тарас Березовець: «Можна сказати, що це передвиборча технологія. Звичайно, це буде правдою, бо за Єдину Помісну Церкву в Україні виступають 36% населення».
На заходи, присвячені питанню Томосу в Київ масово звозили бюджетників зі всієї України і на хресний хід 28 липня, і на мітинг 14 жовтня і на підтримку «об'єднавчого Собору» 15 грудня.
Зараз йдеться про те, що Петро Порошенко буде присутній на богослужіннях разом з головою ПЦУ Епіфанієм під час передвиборної поїздки по 17 областях України. Чи можна засуджувати Президента за це? Ні. Він політик і використовує для досягнення своїх цілей всі наявні засоби.
Але ось Церква навряд чи повинна дозволяти використовувати себе як засіб.
Якщо, звичайно, це Церква.
Те, що Епіфаній дякує Порошенку за створення нової церкви – це обов'язок ввічливості. А ось заявляти, що церква буде підтримувати на виборах тільки Порошенка – це зовсім інше: «Звичайно, ми бачимо на цій посаді в майбутньому тільки Президента Порошенко, який повинен продовжувати той процес, який зараз відбувається в Україні».
Підсумки
Зараз українцям навіюється, що УПЦ – це погана Церква, ходять туди тільки москалі, московити і зрадники. А ходити потрібно туди, куди вказує Президент і його команда.
Але чи можуть політики, нехай і з союзниками в рясах, створити справжню Церкву, попутно знищуючи ту, що вже століттями стояла на нашій землі?
Церква – це Тіло Христове. І живе вона не за людськими законами, а за Божественними.
І про це говорить нам Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій:
«Церква не може жити за стандартами мирського життя. Мирське життя, особливо політичне, воно змішане з інтригами, обманом, зрадою. Там набір всякого зла. Церква не може жити такими мірилами, такими нормами. Церква жива заповідями Христовими. У нас є свої методи боротьби зі злом – це є молитва, це покаяння, це терпіння. Це смирення один перед одним і перед Богом. Це сильна зброя, яка нищить зло.
Хотів би звернутися до всіх православних людей, вірних нашої Церкви. Не бійтеся нічого. Будьте тверді у своїй любові до Бога. Зберігайте чистоту святої православної віри, яка є дорогою, яка веде людину до Бога. Любіть один одного, терпіть один одного, допомагайте один одному. Зло минеться, а добро буде жити вічно. Якщо ми будемо все терпіти, жити в любові до всіх і один до одного, то ніяке зло нас не перемогти. Бог – це Бог сили. У зла ж сили немає. Живімо з Богом і будемо радісні, щасливі і благословенні».
