Світло і темрява, митрополит Онуфрій і Філарет

Київський патріархат існує і функціонує лише тому, що існує Українська Православна Церква.

Є стара історія про те, як, ще навчаючись в університеті, Альберт Ейнштейн посперечався з професором про буття Бога.

Згідно з аргументами професора, раз Бог створив усе, а серед «усього» є і зло, тож Бог теж є зло. Тоді, як стверджує наша історія, Ейнштейн заперечив:

– Професор, а темрява існує?

– Звичайно, існує.

– Ви неправі, сер. Темряви також не існує. Темрява у дійсності є відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона, щоб розкласти біле світло на безліч кольорів та вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися у світ темряви та освітити його. Як ви можете дізнатися, наскільки темним є який-небудь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла представлена. Чи не так? Темрява – це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається при відсутності світла.

Зрештою, Ейнштейн запитав професора:

– Сер, зло існує?

На цей раз невпевнено, професор відповів:

– Звичайно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня. Жорстокість між людьми, безліч злочинів і насильства по всьому світу. Ці приклади є не чим іншим як проявом зла.

На це студент відповів:

– Зла не існує, сер, або, принаймні, його не існує для нього самого. Зло – це просто відсутність Бога. Воно схоже на темряву і холод – слово, створене людиною, щоб описати відсутність Бога. Бог не створював зла. Зло – це не віра чи любов, які існують, як світло та тепло. Зло – це результат відсутності в серці людини Божественної любові. Це як холод, який наступає, коли немає тепла, або як темрява, яка наступає, коли немає світла.

Ця історія римується з деякими подіями, а вірніше словами, які мали місце у день святкування пам'яті князя Володимира та Хрещення Русі. Більш того, вона добре ілюструє, чим є український розкол.

Так, Київський патріархат існує і функціонує лише тому, що існує Церква. Якщо бути точніше, то розкольники, як ракова пухлина, паразитують на здоровому організмі. У цьому випадку смерть організму означає і смерть паразита.

Слово «паразит» – не для того, щоб когось образити. Тим більше простих людей, які засліплені пропагандою і брехнею, спрямованими проти нашої Церкви. Хтось з них щиро помиляється, хтось злиться, хтось не хоче стримувати свою гординю, і всі вони – люди бідні і нещасні. «Паразит» тут – виключно у тому значенні, яке дає словник: «1. Організм, який живе за рахунок іншого організму. 2. Перен. Людина, яка живе на чужі кошти, за рахунок чужої праці, дармоїд (соціальний паразит)». Обидва значення цього слова якнайкраще підходять до того, що в Україні називають Київським патріархатом.

Наприклад, щоб зрозуміти, що розкольники живуть за рахунок Церкви, достатньо порівняти проповіді обох предстоятелів – Митрополита Онуфрія та Філарета Денисенка.

Ось повний текст проповіді Блаженнішого Митрополита Онуфрія:

«Брати і сестри, вітаю вас з великим святом на честь нашого просвітителя і хрестителя – святого рівноапостольного великого князя Володимира. Святий князь Володимир є нашим духовним батьком, який відродив нас в купелі хрещення, перетворивши наш народ з буйного та жорстокого на добрий, благородний, наповнений любов'ю народ. Ми сьогодні святкуємо і молимося святому князю Володимиру, щоб він своїми святими молитвами і предстательством перед Престолом Божим просив за нас нашого Творця, щоб Господь допоміг нам зберегти той спадок, дух та чисту Православну віру, яку він колись прийняв та приніс на нашу землю. Щоб ми були окрасою своєї землі і для всього світу. Щоб ми жили в любові до Бога і один до одного. Щоб ми терпіли один одного і намагалися жити за тими святими законами, які написані у Святому Євангелії, яке приніс на нашу землю святий князь Володимир. Молитвами святого князя Володимира нехай Господь оберігає та допомагає всім нам».

Ми можемо побачити, що це слова людини церковної, який знає, що Церква, до Якої він належить, – Церква Божа. Вона не залежить від кон'юнктури, політичних уподобань, інших Церков та релігій. Вона, ще раз повторюся, Божа. він закликає до любові та миру, до зміни себе, до молитви та милосердя. Що ще важливо – Митрополит Онуфрій не сказав жодного слова про Київський патріархат. Темрява, як ми пам'ятаємо, зникає, коли з'являється світло.

Зовсім іншу інтонацію та інші слова обрав на другий день після Хресного ходу УПЦ, з тієї ж Володимирської гірки, Філарет. Ось окремі цитати:

«Вчора теж був Хресний хід. І теж молилися рівноапостольному князю Володимиру. Молилися за Соборну Україну, за мир. І ми молимося за Соборну Україну, за мир. Що ж нас роз'єднує? Чому ми не разом? Ми говоримо не про той мир, про який говорять вони. Ми говоримо про мир у демократичній незалежній державі. А вони хочуть миру у складі Російської імперії. Ми за справедливий мир. А вони за мир у неволі. Нам потрібна свобода, демократія, правда. А їм потрібне рабство, вони до нього звикли. В цьому різниця між нами».

Ні, різниця між нами не в «цьому». Різниця між нами в самій суті наших поглядів на Євангеліє і Христа. У тому, що наш Предстоятель говорить про мир, любов та добро, а предстоятель УЦП КП – про війну, агресію та зло. В цьому різниця.

Крім того, з його слів дуже добре видно, що вся риторика УПЦ КП побудована на протиставленні «нас» та «їх». Якби не було УПЦ, розкольникам не було б про що говорити. Ще раз повторимося: наш Предстоятель не говорив і не згадував про представників УПЦ КП, а Філарет все своє існування будує на протиставленні.

Практично те ж саме можна сказати і про інше значення слова «паразит» – «той, хто живе на чужі кошти і за рахунок чужої праці». Тут і пояснювати немає чого. Достатньо згадати, скільки храмів нашої Церкви відібрали розкольники. А скільки ще відберуть? Вони – як пташенята зозулі, яких мати підкидає у гнізда інших птахів. Потім, коли пташенята підростають, вони виштовхують з гнізда своїх «названих братів». Відмінність лише в тому, що у розкольників немає матері – у них є батько. І ім'я йому – диявол.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.