Євробіснобачення у Софії Київській – глум та бенкет під час чуми

Церемонію відкриття «Євробачення-2017» київська влада планує провести на території великої православної святині – Софійського собору. Про це повідомило агентство УНІАН з посиланням на офіційний сайт Національної телекомпанії України «UA.Перший»

Як то кажуть, і краще вигадати не могли.

У квітні 2015 р., під час проведення так званої «Французької весни», святиня вже піддавалася кощунному «перформансу» – «3D шоу-проекції». Тоді на стародавні стіни Софіївської дзвіниці проектувалися різні пекельні кадри, аж до картинок її віртуального спалення. Також можна згадати і дійство в муніципальній галереї "Лавра" під назвою Anti-Halloween: Весілля Дракули, під час якого передбачалися «дівич-вечір», «парубочий вечір» та інші «культурні» заходи.

У нинішньому році правителі вирішили піти у своєму цинізмі ще далі. А саме – перенести розпусне дійство на територію Софійського собору. Заступник голови Київської міської держадміністрації Резніков заявив, що Софія Київська зараз не є чинною як храм і музей, тому, мовляв, «ми не порушимо ніяких релігійних почуттів віруючих».

Собор Святої Софії був побудований у першій половині XI століття. Згідно з літописом, князь Ярослав Мудрий звів його у 1037 р. на місці перемоги на печенігами. Усередині храму є найповніший у світі ансамбль автентичних мозаїк (260 м. кв.) та фресок (3000 м. кв.) першої половини XI століття. А також фрагменти стінопису XVII-XVIII століть.

Собор був чинним до 1929 року. Під час більшовицьких гонінь на Церкву, в 1934 р., його зробили музеєм «Софійський заповідник». Нині собор є центральним пам'ятником Національного заповідника «Софія Київська», найбільшого музейного комплексу України. Заповідник включає також Золоті ворота (ХІ ст.), Кирилівську церкву (ХІІ ст.) та Андріївську церкву (ХVIII ст.) в Києві.

У 1990 році Софійський собор був внесений в список «Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як пам'ятник архітектури. У зв'язку з цим його було заборонено передавати будь-якій релігійній організації і здійснювати у ньому богослужіння. Нібито з метою недопущення руйнування.

Цим тепер і скористалися владні кощунники, які бажають убити двох зайців – і догодити антихристиянським «союзникам» з Європи, і скривдити православних віруючих.

«Цього в жодному разі робити не можна, тому що це кощунність. Адже на цій території розташоване величезне кладовище. У радянський час могили зрили, проклали газон і зробили доріжки. Але там був похований князь Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, а також видатні городяни, київські митрополити. Не варто влаштовувати танці на кістках, це аморально, має ж бути повага до своїх предків», – заявив відомий церковний журналіст і письменник Василь Анісімов.

Проте ми вже звикли, що нинішня українська влада нехтує як релігійними почуттями віруючих, так і традиціями країни, зверненої в християнство більше 1000 років тому.

Втім їй, владі, куди як ближчі явно антихристові європейські конкурси. Поклоніння язичницьким культам, розколи, сектанство, блуд, содомія – все, що суперечить істинній вірі Христовій. З цього, зокрема, починалося українське «Євробачення», цим воно продовжується і на новому етапі розвитку.

Трохи заглибимося в його історію.

У 2004 р. переможницею, з кліпом «Дикі танці», стала «співачка» зі Львова Руслана Лижичко. Беру в лапки слово «співачка», бо ніякого співу там не спостерігалося. (Що не завадило, втім, Руслані після перемоги у євромарафоні отримати з рук невимогливого керівництва країни звання народної артистки України). Так само, як не було і поезії. Або хоча б бодай-трохи професійного естрадного тексту.

Зате були несамовиті крики і танці у лахмітті. Виражали, треба думати, скажено-любовні страсті-мордасті. Це шоу і справді являло собою натуральне біснування. Кліпове дійство, забезпечене неабиякою часткою густопсового язичництва, з вкрапленням гуцульських мотивів, нагадувало шлюбні ігри гамадрилів або, в кращому випадку, австралійських аборигенів, які з'їли Кука. Але аж ніяк не цивілізованих європейців, а тим більше – представників країни з тисячолітньою православною історією.

Однак на західного телевживача ці «танці Вітта» справили незабутнє враження. Можливо, тут зіграла роль наростаюча тенденція до культурної деградації Євроспільноти? З відмовою від традиційних християнських, мусульманських, іудейських цінностей. Та й просто – від моральності.

Отже, після перемоги Лижичко Україна отримала право на проведення Конкурсу-2005 на своїй території.

Тоді «Євробачення» обійшлося Україні в 23 млн. дол. (Близько 123 млн. грн.) З них 68 млн. – гроші держбюджету, тобто, платників податків. Президент Ющенко вольовим рішенням – нібито через світове значення заходу – дозволив НТКУ не проводити жодних відкритих тендерів на використання державних коштів. Всі торги і гроші пройшли через якогось «єдиного виконавця», якому от просто взяв і повірив оргкомітет. Читач сам може здогадатися, чому було прийнято таке рішення.

За підсумками «Євробачення-2005» Ґринджоли, що були настільки «гідно» проголосовані на українському ТБ, щасливо зайняли... 19-е місце з 24. І вмить зникли з естрадної орбіти, розчарувавши своїх покровителів.

Тепер повернемось до «Євробачення-2017». Згідно із заявою постмайданного гендиректора НТКУ З. Аласанії, проведення конкурсу обійдеться в 15 млн. євро. Раніше міністр фінансів О. Данилюк назвав іншу вартість – 1 млрд. грн. (40 млн доларів). Яким буде остаточний кошторис, поки не ясно. Хоча немає жодних сумнівів, що, за аналогією з «Євробаченням-2005», організатори конкурсу докладуть всіх зусиль, щоб ефективно «освоїти» капіталовкладення. У тому числі – багатомільйонні бюджетні. Найлегше це зробити, пустивши їх за вітром. Тобто в прямий ефір. Досвід накопичений чималий.

Звичайно, виникає питання: а для чого зубожілій, змученій громадянськими конфліктами та війною Україні це антикультурное шоу? Навіщо нашій країні, в її теперішньому жахливому стані, коли за межею бідності опинилися мільйони співгромадян з пенсіями по 1 300 грн., зростаючими цінами, комунальними тарифами, а головне, людським розпачем, – цей високозатратний «бенкет під час чуми»?

Кому на радість плановане Євробіснобачення?

Відповідь ясна: тим, хто під бездарну євродудку має намір розікрасти та розтринькати сотні мільйонів гривень платників податків. І ще, звичайно, Захід, який давно розучився відрізняти мистецтво від кічу, красу від мерзоти, культуру від антикультури.

Однак організаторам шоу цього недостатньо. Для повного комфорту – і догоджання Європі – їм кортить образити почуття православних віруючих, поглумитись над найбільшою святинею народу з 1000-річною християнською історією. Влаштувати церемонію дійства, яке давно стало зразком пропаганди розпусти, содомії та бісовщини, на території Софії Київської. 

Якщо на зорі існування «Євробачення» являло собою досить невинний музичний конкурс, де перемагали такі ансамблі, як, наприклад, «АББА», то, починаючи з 2005 р., воно перетворилося у шоу, дивитися на яке простій нормальній людині просто огидно.

Для віруючих людей це удвічі огидно. Неможливо без здригання уявити, що вся ця публіка – бородаті «кончіти», «монстри», напівголі дівки і мужики з сережками та наколками на всіх частинах тіла, розфарбовані содоміти та «ЛГБТісти» – почнуть кривлятися, фіглярствувати, похабно крутитись і випендрюватись під оплески своїх «фанів» не де-небудь, а на святому для всіх православних християн місці.

Але добре б тим з можновладців (прихильників «декомунізації»), хто планує таке знущання, згадати про страшну долю багатьох більшовиків та інших кощунников, які зазнали покарання за захоплення і руйнування храмів, вбивства священиків і віруючих, знущання і наруги.

Та хоча б про останню рибалку одного певного політика і ненависника канонічного Православ'я Василя Ч., який заявив, що Святіший патріарх Кирил приїде в Україну тільки через його труп. Та про грім Небесний і блискавки, які блиснули на цій рибалці перед приїздом Патріарха.

Бо Бог осміяним не буває.