Папа Франциск: яким він був
Помер папа Франциск. Оцінку його діяльності може дати тільки Бог і історія. Давайте згадаємо основні риси його понтифікату, найбільш важливі для нас.
У Світлий понеділок, 21 квітня 2025 року, помер папа римський Франциск. Смерть будь-якої людини, а тим більше людини, яка впливала на долі мільйонів інших людей – це привід відірватися від кругообігу житейських турбот і задуматися про вічне, благоговійно здивуватися таємниці смерті і побажати милості Божої новопреставленому.
Папа Франциск, а до понтифікату Хорхе Маріо Бергольйо – аргентинець італійського походження. Він народився в Буенос-Айресі в 1936 році, там же закінчив семінарію та коледж Святого Йосифа. У 22 роки вступив до ордену єзуїтів. Займався викладацькою роботою в різних католицьких навчальних закладах. У 1992 році став вікарним єпископом Буенос-Айреса, а в 1998 році – правлячим. У 2001 році Бергольйо отримав сан кардинала і був призначений на цілий ряд посад у різних ватиканських комісіях і конгрегаціях. У 2005 році після смерті папи Іоанна Павла II вважався одним з основних кандидатів на папський престол. Але тоді папою став Йозеф Алоїз Ратцингер, який взяв собі ім'я Бенедикт XVI. Ратцингер зрікся престолу в 2013 році, і цього разу Бергольйо став папою.
З самого початку свого понтифікату папа вразив усіх такою непритаманою папам скромністю і помітною простотою. Він відмовився від розкішних апартаментів в Апостольському палаці і вибрав для проживання просту кімнату в домі Святої Марфи. Він сам платив за готель у своїх поїздках і носив просту білу сутану без червоного оксамиту і золотих прикрас. Він пересувався на скромному автомобілі, а до понтифікату взагалі їздив на автобусі. Це було щиро, і це підкупало. Мільйони людей побачили в ньому ледь не ідеал християнського пастиря.
Папа Франциск часто говорив про соціальну справедливість, вважав, що Католицька церква повинна бути більше залучена до вирішення соціальних проблем. Він неодноразово критикував «диктатуру економіки» і культ споживання. Висловлював прихильність до бідних, мігрантів, бездомних і так далі. У 2015 році він мив ноги ув'язненим італійських в'язниць, через рік – мігрантам. А в 2019 році цілував ноги лідерам Південного Судану.
Однак для України і для православних вірян, на нашу думку, найбільш важливими є наступні чотири риси церковної політики папи Франциска.
Екуменізм
Папа Франциск з перших років понтифікату зробив екуменізм (причому в найширшій формі) одним з пріоритетів своєї політики. Найяскравіше і послідовно це проявлялося у взаєминах з Православною Церквою, і особливо з Константинопольським Патріархатом.
Існує чимало фотографій, де папа і Патріарх Варфоломій зафіксовані під час спільної молитви (що суворо забороняється канонами). Єдність з Константинопольським Патріархатом була мрією папи Франциска, як, в принципі, і Патріарха Варфоломія. Він неодноразово висловлювався про прагнення до цього і зазначав, що мета Ватикану – «повна єдність», заснована на визнанні і повазі до різних харизм і традицій. Ось лише деякі з висловлювань понтифіка на цю тему:
· «Коли Церкви стануть повністю єдиними у вірі і любові, форма, в якій Римський єпископ буде здійснювати своє євхаристійне служіння в Церкві на вселенському рівні, повинна бути результатом нерозривного зв'язку між первенством і синодальністю»;
· «Єдність – це гармонія в різноманітті дарів, даних Духом»;
· «Ідучи разом, працюючи разом і молячись разом, ми готуємо себе до отримання від Бога дару єдності, який, як плід Святого Духа, буде спілкуванням і гармонією в законному різноманітті»;
· «Єдність не досягається, залишаючись на місці, а шляхом руху вперед з новою енергією, яку Дух, починаючи з дня П'ятидесятниці, вселяє учням».
У 2016 році папа Франциск став першим понтифіком, який зустрівся з Московським Патріархом. За підсумками цієї зустрічі була підписана Гаванська декларація, витримана в екуменічному дусі.
Але екуменізм Бергольйо простягався далеко за межі Православ'я і християнства взагалі. Він розвивав діалог з мусульманами і євреями, відвідував мечеть, синагогу і молився з представниками інших релігій. Найяскравішою в цьому плані подією був молебень язичницькому ідолу «пачамамі», проведений у Ватикані за участю папи Франциска і перуанської жриці в 2018 році.
У Ватикані цю дію назвали «катехизацією» язичницького божества.
Ліберальна повістка
Папа Франциск з самого початку свого понтифікату проводить послідовну політику лібералізації. Це робиться під гаслом, яке можна сформулювати так: менше догматики і формалізму, більше милосердя і соціальної справедливості.
«Церква – це не судилище, а польова лікарня, покликана допомагати людям, а не відштовхувати їх» – ця думка неодноразово звучала у висловлюваннях Бергольйо в різних інтерпретаціях. Папа просував ліберальну повістку не тільки в церковному середовищі, але й у політиці, економіці, соціальній сфері. Він часто говорив про екологію, жорстко критикував капіталізм, експлуатацію людей. Особливо яскраво лібералізм папи Франциска проявлявся у питанні міграції. Він закликав приймати якомога більше мігрантів, незалежно від того, легальна ця міграція чи ні, і від того, наскільки зростає злочинність в Європі внаслідок цього. Ось кілька прикладів:
· «Гнати мігрантів – це тяжкий гріх»;
· «Це лицемірство – називати себе християнином і проганяти біженця»;
· «Мігранти та біженці можуть відчувати поряд із труднощами нові, гостинні стосунки, які дозволяють їм збагатити суспільство».
У 2021 р. папа Франциск офіційно відкрив жінкам доступ до служіння аколіта і лектора, що раніше вважалося виключно чоловічою функцією. А в 2022 р. видав документ Praedicate Evangelium, яким затвердив масштабну реформу Римської курії, зрівнявши у правах мирян і кліриків на зайняття високих посад, включаючи жінок.
В 2021 р. папа Франциск оголосив початок процесу, який був названий «Синодальний шлях». Він сказав, що головною метою цього процесу є «створювати церкву, відкриту новизні».
Суть цього процесу полягала в тому, що для підготовки Синоду Католицької церкви (центральний рівень), який мав відбутися у 2023 р., потрібно було провести два підготовчі рівні: помісний та континентальний (регіональний). Католицькі структури в різних країнах закликали до того, щоб висловити свої пропозиції щодо реформування РКЦ. Проведення заходів «Синодального шляху» в різних країнах часто супроводжувалося скандалами. Наприклад, у Франції випливла тема педофілії: був оприлюднений звіт Незалежної комісії з сексуального насильства в церкві (CIASE) про наруги над неповнолітніми, згідно з яким з 1950 по 2020 рік жертвами католицьких священників-педофілів стали щонайменше 216 тис. дітей віком від 10 до 13 років. Керівництво Католицької церкви звинуватили у злочинній байдужості та замовчуванні проблеми.
Асамблея Синодального шляху у Німеччині запропонувала дуже радикальні реформи церкви:
· зробити владу в церкві більш демократичною та менш централізованою;
· визнати гей-шлюби та змінити церковне вчення з питання ЛГБТ;
· скасувати обов'язковий целібат для духовенства;
· запровадити жіноче священство.
Причому було заявлено, що якщо Ватикан не ухвалить ці пропозиції, Католицька церква в Німеччині може зробити це сама.
ЛГБТ
Найяскравішою сферою ліберальної політики папи Франциска є його підкреслене доброзичливе ставлення до представників ЛГБТ. Ще в 2013 р. він заявив: «Якщо людина гей, вона шукає Бога і має добру волю – хто я такий, щоб судити її?».
У 2016 році була опублікована папська енцикліка Amoris Laetitia (Радість любові), в якій містилася лібералізація деяких правил, що стосуються сім'ї та шлюбу.
У 2020 році в документальному фільмі «Francesco» папа Франциск висловив підтримку громадянських спілок для одностатевих пар. «Одностатеві люди мають право бути у сім'ї. <…> Що нам потрібно – це закон про громадянські спілки. Ось як це я розумію». І хоча це було сказано не про церковне вчення, а про світське законодавство, проте на неофіційному рівні це не що інше, як визнання понтифіком права содомітів жити разом в узаконеній спілці.
А у 2023 р. папа вже офіційно, в документі Fiducia Supplicans, дав дозвіл давати благословення одностатевим парам. І хоча при цьому було зроблено застереження, що дане благословення не має викладатися в контексті шлюбних стосунків, багато хто, у тому числі й католицькі єпископи, сприйняв це саме в контексті шлюбу.
Ставлення до війни в Україні
Папа Франциск неодноразово висловлювався про війну в Україні, висловлюючи співчуття українському народу, засуджуючи насильство та закликаючи до миру.
· «В Україні течуть річки крові та сліз. Це не просто військова операція, а війна, яка сіє смерть, руйнування та горе»;
· «Іменем Бога, прошу вас: зупиніть цю різанину!»;
· «Війна – це поразка людства»;
· «Ми завжди намагаємося вести війну та відповідати на удар іншим ударом. Але щоб побудувати мирне майбутнє, ми маємо прощати одне одного. Завжди»;
· Будьте патріотами, але не ворогами. Вчіться прощати, відкидайте війну».
Але при цьому Бергольйо ніколи не називав Росію агресором, не покладав на неї відповідальності за розв'язання війни, не вимагав від неї припинити вторгнення або обстріл українських міст. А у травні 2022 р. він взагалі виправдав дії Росії, заявивши, що війну спровокував «гавкіт НАТО біля дверей Росії» і критично поставився до постачання Україні зброї.
«Я не знаю, що відповісти, я надто далеко. Чи правильно постачати українцям зброю? Зрозуміло тільки, що на цій землі випробовують зброю... Війни ведуться для того, щоб випробувати зброю, яку зробили», – сказав папа Франциск.
Понтифік завжди намагався показати війну в Україні як конфлікт між братніми народами. «Вони ж брати, двоюрідні брати. Нехай порозуміються. Війна – це поразка. Мир усьому світу», – сказав він під час недільної молитви у грудні 2024 р.
У квітні 2022 р. Ватикан організував перший після пандемії ковіда Хресний хід у Римі в Страсну п'ятницю. У цьому ході, який за традицією очолює понтифік, взяли участь українка Ірина та росіянка Альбіна, які разом несли хрест.
Це викликало гостру критику з боку України.
У березні 2024 р. папа Франциск фактично закликав Україну до капітуляції та визнання поразки у війні: «Україна повинна мати мужність білого прапора та вести переговори», – заявив він.
Післямова
Безумовно, папа Франциск був визначним понтифіком, не схожим на більшість своїх попередників. Його слова та дії викликали захоплення в одних і гостру критику в інших. Папу називали єретиком, зрадником католицької віри та водночас пастирем, відкритим до людей.
Основною рисою його понтифікату можна назвати лібералізм, прагнення відповідати запитам суспільства, спроби оновити РКЦ і зробити її відкритою сучасному світу.
Усе це викликало негативну реакцію у консервативної частини Католицької церкви. А її ліберальна частина, навпаки, вважала лібералізм папи Франциска недостатнім. Тепер головним питанням буде: чи збережуться в Католицькій церкві тенденції, започатковані Бергольйо, чи маятник хитнеться в інший бік, і ми побачимо реставрацію консерватизму.
