ПЦУ: погляд зсередини
Клірик ПЦУ написав на ім'я Думенка заяву про відхід, а після цього детально розповів про причини свого вчинку.
Клірик ПЦУ Ярослав Ясенець вийшов із цієї організації і опублікував розгорнутий опис того, що там відбувається. Пропонуємо короткий огляд з висновками.
Чи варто довіряти?
У ситуаціях з подібними викриттями завжди виникає питання: а наскільки правдиві ці викриття? Наскільки щирий той, хто їх публікує? Чи не керується він якимись корисливими мотивами?
У даному випадку потрібно звернути увагу ось на що. По-перше, ПЦУ позиціонує себе як патріотична організація, і якщо її хтось критикує, то його одразу ж записують в «агенти Кремля». Але Ярослав Ясенець – це ультрапатріотичний діяч, якого ніяк не звинуватиш у роботі на Москву. Людина, яка «опікувалася» маршами за Бандеру, займалася капеланством, називала трагедію, коли 2 травня 2014 р. в одеському Будинку профспілок живцем згоріли понад 40 осіб, «Днем шашлику», закликав співробітників ТЦК молитися Іоанну Воїну про затримання ухилянтів і так далі. Тобто, якщо і можна було б знайти в патріотичній ПЦУ рафінованого патріота, то Ясенець явно був би серед головних претендентів.
По-друге, якби Я. Ясенець пішов в УПЦ, то можна було б сказати, що він «обливає брудом» ПЦУ, щоб сподобатися в своєму новому притулку. Але він пішов в УПЦ КП, організацію з незрозумілим юридичним статусом і ще більш незрозумілими перспективами. Організацію, яка, цілком можливо, після смерті Філарета Денисенка зникне зовсім або віллється в ПЦУ. Навіщо ж Ясенцю спалювати мости і закривати собі дорогу назад? Напевно, просто тому, що дуже наболіло і хочеться розповісти правду.
Тепер коротко про цю правду.
Характеристика ПЦУ
На сторінках СПЖ вже багато разів говорилося, що ПЦУ – це національно орієнтована релігійна організація, яка діє в інтересах української держави і прагне відповідати запитам українського суспільства. Тепер це підтверджує колишній клірик ПЦУ. Ось що він пише: «Я не вважаю можливим далі залишатися в структурі, яка стала більше політичною партією ліберального ухилу, ніж церквою Христовою, для якої традиція, передання і догмати – лише часто незручна умовність. Нормою ж стало виконання вказівок відверто безбожної світської влади, а імітації діяльності значно більше, ніж добрих плодів».
У цих словах привертає увагу не тільки характеристика ПЦУ, але і те, що Ясенець називає нинішню українську владу відверто безбожною. Адже ця влада зовні підтримує «правильні» релігійні організації. Але, по суті, вони відверто безбожні. І ПЦУ слухняно виконує їх вказівки.
Характеристика Сергія (Епіфанія) Думенка
Для початку Ясенець визнає, що багато «ієрархів» і «священників» ПЦУ «методи роботи Святійшого патріарха Філарета вважали авторитарними». Це одне з обвинувачень, за які Філарет був спочатку заборонений у священнослужінні, потім позбавлений сану, а потім і зовсім відданий анафемі. В УПЦ КП його стиль управління зовсім не змінився. І тому з обранням Сергія (Епіфанія) багато «особливо сподівалися на зміну стилю церковного управління».
Але надії не виправдалися. І ось як характеризує Ясенець діяльність глави ПЦУ:
- майже не проводить зустрічей зі «священниками»;
- одразу ж відбудував собі розкішну резиденцію;
- оточив себе охороною і поставив броньовані двері;
- потрапити на прийом до «предстоятеля» практично неможливо, а з тими, хто потрапляє (з простих людей), Думенко грубий і зарозумілий;
- дуже рідко служить у порівнянні з Філаретом;
- не спілкується з парафіянами, зате регулярно зустрічається з високопоставленими чиновниками і дипломатами, представниками посольств;
- обідає в дорогих ресторанах.
Згадав Ясенець і поведінку Сергія (Епіфанія) на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Як відомо, в соцмережах з'являлися повідомлення, що Думенко в цей час виїхав з України, втік, простіше кажучи. Ясенець прямо не підтверджує цю версію, але наводить факти, які побічно свідчать про її вірність.
Сумнівається Ясенець і в тому, що Сергій (Епіфаній) сам написав свої «богословські» праці, дисертацію і так далі.
Характеристика відвідуваності храмів
Ясенець стверджує, що на «богослужіннях» ПЦУ в захоплених у УПЦ храмах дуже мало людей. «Переведений в ПЦУ храм стоїть порожнім. Далеко ходити не треба. Кожен сам може відкрити інтернет, Google, YouTube і пошукати там ці докази», – пише Ясенець.
Він також звертає увагу, що, незважаючи на потужну зовнішню підтримку ПЦУ і на так само потужний тиск на УПЦ, навіть статистично у УПЦ більше громад ніж у ПЦУ.
Характеристика освіти і кадрової роботи
З цим у ПЦУ зовсім погано. У семінаріях хронічний недобір, а рівень освіти дуже низький, як і наукової роботи. Як приклад Ясенець наводить Київську православну богословську академію ПЦУ і каже: «Жоден професор КПБА і жоден аспірант там на сьогодні не має публікацій у журналах Scopus. Це красномовний показник. Адже такі публікації зобов'язані мати всі викладачі і навіть аспіранти в будь-якому вузі».
«Рукопокладають» в ПЦУ мало не всіх бажаючих. «Дуже часто священниками ПЦУ стають люди взагалі без богословської освіти, які тільки вчора працювали на світській роботі», – пише Ясенець.
І ця проблема існувала в ПЦУ завжди. Наприклад, ще в 2019 р. на Житомирщині на вуличних стовпах були наклеєні оголошення про набір священників до ПЦУ. А «митрополит» Чернівецький і Буковинський Даниїл закликав селян йти в священники ПЦУ без будь-якої освіти, запевняючи, що їх потім навчать.
За шість років в ПЦУ нічого не змінилося, і ось уже в 2025 р. Ясенець підтверджує, що «священники» ПЦУ «часто не знають елементарних речей з бібліїстики, догматики або літургіки».
Він наводить шокуючий приклад із власного досвіду: «Я особисто був свідком того, як щойно висвячений священник у Сумській єпархії не знав Символу віри. Висвятили його, як він сам сказав, тільки щоб зробити капеланом на замовлення однієї з військових частин».
Характеристика чернецтва
Тут у ПЦУ теж все погано. Ясенець констатує: «Ченців у ПЦУ, особливо жінок, катастрофічно мало». Для порівняння він наводить два «елітних», за його висловом, монастирі: Києво-Печерську лавру УПЦ і Михайлівський монастир ПЦУ і каже: «Братія першого (тобто Лаври) налічувала понад 100 ченців, а Михайлівського – приблизно десяток».
Як характеристику монастирського життя Ясенець наводить Феодосіївський монастир у Києві, де колись сам «служив». Він каже, що кількість ченців там завжди «коливалася від п'яти до десяти».
«Порожні келії, яких там досить багато, займали одружені священники зі своїми дружинами і дітьми», – стверджує Ясенець. Також він каже, що «атрибутів чернечого життя у Феодосіївському майже не спостерігалося», а «останній постриг був звершений ще в 2017 році».
Зауважимо: і це мова про столичні монастирі. Що вже говорити про інші.
Окремо описує Ясенець кейс із Києво-Печерською лаврою. Незважаючи на всі вмовляння і тиск, крім Авраамія Лотиша ніхто з братії Лаври в ПЦУ не перейшов. Храми на «богослужіннях» ПЦУ стоять порожніми, з мощами поводяться як з музейними експонатами, печери закриті для поклоніння, а перформанси, які періодично влаштовують прихильники ПЦУ під стінами Лаври, Ясенець назвав неоязичницьким шабашем.
У своїй Заяві Ясенець також пише про те, що ПЦУ фактично кинула закордонні українські парафії напризволяще, що процес визнання ПЦУ зупинився на Кіпрській Церкві ще в 2019 р. і так далі.
Висновки
Резюмуючи дану Заяву колишнього клірика ПЦУ, можна сказати наступне.
По-перше, ця релігійна організація перебуває в стані деградації буквально в усіх сферах своєї діяльності. Ярослав Ясенець не зміг навести жодного прикладу, жодного напрямку діяльності, де б ПЦУ мала хоч якийсь успіх.
По-друге, неспроможність ПЦУ вже стає очевидною для дуже багатьох всередині самої цієї організації. Можливо, багато хто вже передчуває, що коли ПЦУ втратить державну підтримку (а це рано чи пізно станеться), вона остаточно деградує, і не хочуть пов'язувати з нею своє подальше життя.
По-третє, не можна не помітити, що Ясенець озвучує проблеми, які супроводжують не тільки ПЦУ за роки її короткої історії. Все це було і в УПЦ КП. Невелика кількість ченців, відсутність вірян у храмах, низький рівень освіченості кліриків тощо. Все це не виникло раптово після створення ПЦУ в 2018 р. А значить, причина не в ПЦУ, а в тому, що відхід від істинної Церкви Христової – це шлях в нікуди.
