«Покайся, брате» проти «закрийте рот»: аналіз діалогу між УПЦ та Фанаром

04 Серпня 2021 12:00
2
Риторика Фанару по відношенню до УПЦ стає все менш християнської. Фото: СПЖ Риторика Фанару по відношенню до УПЦ стає все менш християнської. Фото: СПЖ

Ченці УПЦ звернулися до патріарха Варфоломія з закликом схаменутися, на Фанарі наказали УПЦ «закрити рот».

У кінці липня 2021 р. з середовища Української Православної Церкви Константинопольського патріархату прозвучали дві заяви, які хоча і не відносяться безпосередньо один до одного як «запитання-відповідь», але за своїм змістом і значущістю є дуже знаковими маркерами українсько-фанаріотського «діалогу».

Українське питання і фанаріотська відповідь 

Через два тижні після Всеукраїнського чернечого з'їзду в Свято-Успенській Почаївській лаврі, який відбувся 15 липня 2021 р., був опублікований текст Звернення до Константинопольського патріарха Варфоломія.

По суті, це було не зовсім коректно: публікувати документ від імені з'їзду після такого тривалого часу після самого з'їзду, до того ж лише з двома підписами: голови з'їзду і секретаря. Якщо текст був прийнятий на самому з'їзді, його потрібно і публікувати в той же день, а якщо текст ще кимось узгоджувався, то і публікувати його потрібно не від імені з'їзду, а від того, хто погоджував. В іншому випадку втрачається авторитет з'їзду і, як наслідок, тих документів, які на ньому були прийняті. Можна з упевненістю сказати, що ця обставина не залишилася непоміченою недругами УПЦ і зіграла аж ніяк не в її користь. Але повернемося до самого Звернення.

Звернення було адресоване особисто патріарху Варфоломію, та його реакція на нього була дуже красномовною – вона відсутня взагалі (на даний момент, принаймні). Замість цього глава Фанару направив Послання «З нагоди 1033-річниці хрещення руських (των Ρως)». Досить прикра помилка Офісу Президента України: стільки раз бувати на Фанарі, проводити переговори і не пояснити «його всесвятості», що князь Володимир хрестив «Київську Русь-Україну», а сам при цьому був «українським правителем» (саме так зазначено у Зверненні В. Зеленського від 28.07.21 р.). А також, що вживати слово «руський» по відношенню до України – це моветон. Росіяни тепер за українським законодавством взагалі не є корінним народом в Україні.

Глава Фанару Українську Православну Церкву проігнорував зовсім, що цілком логічно, бо він «скасував» її ще два з половиною роки тому.

Як би там не було, це Послання глави Фанару було адресовано «Київському Епіфанію (Κιέβου Επιφάνιο)» (без титулів) і зазначено, що воно є посланням «любові та єдності всім, незалежно знають вони про це чи ігнорують, хочуть вони цього чи ні». Це явний натяк, що в Україні є ті, які ігнорують «любов і єдність» від Константинопольського патріархату, натяк, в якому складно не впізнати Українську Православну Церкву. Але офіційно глава Фанару УПЦ проігнорував її зовсім, що цілком логічно, бо він «скасував» її ще два з половиною роки тому.

Однак красномовне мовчання патріарха Варфоломія з надлишком заповнив митрополит Деркійський Апостол (Даннилідіс), який на Фейсбук-сторінці своєї єпархії розмістив гнівну публікацію під заголовком «Вистачить, ієрархи російської присутності в Україні!». Квінтесенцією цього звернення і було винесене у заголовок даної статті: «Закрийте рот».

Можна вважати пасаж митрополита Апостола (Даннилідіса) нехай не офіційною, але дійсною відповіддю чернецтву УПЦ? З одного боку, існує прецедент, коли митрополит Апостол (Даннилідіс) направляв лист офіційно від імені патріарха Варфоломія. Це було 20 січня 2020 р., коли Фанар погрожував митрополиту Празькому Михайлу (Дандару) «суворим втручанням» за непокору рішенням Константинопольського патріархату, в якому також не надто соромився у виразах. З іншого боку, з відомих грецьких православних ресурсів пасаж митрополита Апостола (Даннилідіса) опублікував тільки Orthodox Times, відомий своєю схильністю до активного обговорення всяких скандалів. Зараз, приміром, там розгорнулася ціла кампанія з дискредитації митрополита Халкідонського Еммануїла (Адамакіса), нещодавно призначеного другим по честі ієрархом на Фанарі після патріарха Варфоломія.

Офіційний сайт Константинопольського патріархату ec-patr.org знаходиться в стадії розробки. А найпопулярніші грецькі сайти Ромфея і Віма Ортодоксія не звернули на слова митрополита Апостола ніякої уваги. Причому обидва ці ресурси опублікували саме Звернення чернечого з'їзду УПЦ до патріарха Варфоломія повністю, з додатком фотокопій оригіналу. І на сайті Ромфея ця новина менш ніж за добу набрала понад 100 000 (!) переглядів. А ось Послання глави Фанару «Київському Епіфанію» з нагоди 1033-річчя «хрещення руських» Ромфея не опублікувала взагалі.

Тому на запитання, наскільки узгоджується заява митрополита Апостола з реальною позицією Фанару, можна відповісти так: вони ідентичні за змістом, але відрізняються за формою. Якщо у виконанні митрополита Апостола це банальна грубість, то з боку офіційного Фанару – красномовне ігнорування.

Дві різні еклезіології

Тепер перейдемо до аналізу змісту Звернення з'їзду ченців УПЦ та пасажу митрополита Апостола. Як вже було сказано, в них міститься зовсім різне розуміння того, що собою представляє Церква Христова.

В УПЦ це розуміють так: «Тисячолітня традиція Православ'я воздвиглась на єдність Помісних Православних Церков, кожна з яких повною мірою володіє всією повнотою благодаті, і всі разом утворюють Святу Соборну і Апостольську Вселенську Церкву. Ця єдність Помісних Православних Церков може бути уподіблена Святій Євхаристії, де у всьому Святому Агнці – весь Христос, але і в кожній частинці – весь Христос».

Кожна людина може прочитати книгу Діянь Апостольських, а ще краще весь Новий Завіт, і переконатися, що цей опис Церкви повністю відповідає Священному Писанню. Якщо заглибитися ще далі і досліджувати творіння святих отців і рішення Вселенських соборів – результат буде той же.

Але митрополит Апостол говорить про УПЦ, як про якийсь протестантизм. Він голосно вигукує: «Про яку церкву ви говорите? Що за сучасний протестантизм, який ви сповідуєте? Утвердіться на позиції смирення і учнівства, тому що навіть якщо на землі ви думаєте, що ви перемогли весь світ, обурення Вселенських, Помісних та інших отців Синоду, які встановили і витлумачили унікальні обов'язки Константинополя, а також Справедливість від Бога, вони втручаються навіть тоді... "грішники, куди ми йдемо"».

Фанар бачить Церкву як сукупність Помісних Церков на чолі з Константинопольським патріархатом, які мають особливі повноваження і несе особливу відповідальність у Православ'ї.

Вивчивши висловлювання інших константинопольських ієрархів, а також самого патріарха Варфоломія хоча б за останні два роки, можна переконатися, що всі вони аналогічні. Тому, принаймні в цій частині, дані слова можна вважати дійсною позицією Константинопольського патріархату, який бачить Церкву як сукупність Помісних Церков на чолі з Константинопольським патріархатом, які мають особливі повноваження і несе особливу відповідальність у Православ'ї.

Якщо розуміння Церкви в Українській Православній Церкві є абсолютно таким же, яким воно було протягом всієї двотисячолітньої історії християнства, то Фанар пропонує нову модель церковного устрою. Суть її в тому, що Православ'я зводиться до Константинопольського патріархату, який, як заявляють фанаріоти, виражає «етат Православ'я». Константинополь – мати всіх Помісних Церков, які існують остільки, оскільки вони є в спілкуванні з Константинополем і підкоряються його розпорядженням.

Ця модель кардинально суперечить православному догмату про Церкву, а якщо взяти до уваги практично повну залежність Константинопольського патріархату від політичного істеблішменту США, про що свідчить історія Фанару за останні півстоліття, то ситуація починає виглядати вже зовсім сумно.

Чим ми зобов'язані грекам

Називайте наш народ хоч українською, хоч російською, але ми завжди пам'ятали і пам'ятаємо, від кого прийняли Святе Хрещення, Євангельське вчення, чернечу традицію і так далі. У Зверненні чернечого з'їзду про це сказано так: «Ми, богопосвячені особи Української Православної Церкви, завжди з повагою і благоговінням ставилися до духовної традиції великих грецьких монастирів. Для нас і Свята Гора Афон, і інші обителі Греції були місцями отримання духовного повчання і опіки. Це явище традиційно для чернечої традиції нашої Церкви. Практично в кожному монастирі України є ікони, написані на Святій Горі Афон, і святині, пов'язані з Грецією. Ми з любов'ю і благоговінням ставилися до грецьких ченців, від яких у простоті брали духовні настанови».

Замислимося над тим, в якій формі краще всього можна виявити вдячність за те, що з Константинополя (у істориків є й інші думки) ми отримали безцінний дар, Православну віру? На це запитання відповів святий апостол Іоанн Богослов, який сказав: «Для мене немає більшої радості, як чути, що діти мої живуть у правді» (3 Ін. 4). Вірність Православ'ю і духовній традиції – ось найкраща подяка, яку ми можемо висловити по відношенню до тих, хто нас просвітив Христовою вірою. Але фанаріоти чомусь вважають, що ми повинні перебувати в повній і беззастережній покорі у сучасних греків за те, що їхні предки передали нам святу православну віру.

Вірність Православ'ю – ось найкраща подяка, яку ми можемо висловити по відношенню до тих, хто нас просвітив Христовою вірою. Але фанаріоти чомусь вважають, що ми повинні перебувати в повній і беззастережній покорі у греків за те, що їхні предки передали нам святу православну віру.

Ось як про це говорить митрополит Апостол: «З огидою читаю у ЗМІ антицерковні і антигрецькі висловлювання представників російської присутності в Україні і в стані праведного гніву відповідаю: закрийте рот і приберіть руки від Наступника тих, хто зробив вас християнами! Ви всім зобов'язані тому, що так зневажливо називаєте Стамбулом! Для нас це єдине Місто, яке стоїть тут століттями і дарує тільки благо всім вам, хто святкує 1033-ту річницю прийняття Християнства, але при цьому ніде не згадує, хто вас хрестив і дав вам те, чим ви хвалитесьМи дали вам світло – ви повертаєте його нам оповитим темрявою! Ми дали вам благодать – ви відповідаєте невдячністю! Ми принесли вам культуру – ви нас ображаєте!»

При цьому логічно було б поставити запитання: а сучасні фанаріоти є вірними тому Православ'ю і тій духовній традиції, яку їхні предки передали нам 1033 роки тому? З сумом можна констатувати, що ні, не є. Про відступ Фанару від православної еклезіології вже було сказано вище. Крім того, сьогодні Константинопольський патріархат вийшов на фінішну пряму черговий, третій за рахунком, унії з латинянами, що є відступом вже не тільки від догмату про Церкву, але і від багатьох інших догматів.

Взагалі питання про будь-які претензії сучасників на підставі заслуг предків вирішено ще дві тисячі років тому самим Господом Ісусом Христом. Коли гордовиті юдеї заявляли Христа, що «ми діти Авраама» Він їм відповів: «Якщо б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові» (Ін. 8:39). У цих словах Господь всім нам дав критерій на всі часи: ми настільки є спадкоємцями наших славних предків, наскільки ми наслідуємо їх віри і чеснот.

У повній відповідності з таким розумінням справи з'їзд чернецтва УПЦ і волає до патріарха Варфоломія: «Згадайте тверду відданість Православ'ю Ваших великих попередників».

Заклик до покаяння

У тексті Звернення ченців УПЦ до патріарха Варфоломія немає слів, винесених у заголовок статті: «Покайся, брате», але суть тексту саме така. Спочатку дається коротка ретроспектива, пригадуються ті часи, коли патріарх Варфоломій не дозволяв ще собі грубо порушувати канони Церкви: «Ми пам'ятаємо Ваші візити в Україну, а також Ваших представників, коли Ви всіляко ілюстрували свою підтримку законному митрополиту Київському спочатку Блаженної пам'яті Митрополита Володимира (Сабодана), а потім і його наступника Митрополита Київського і всієї України Онуфрія».

А потім яскравими фарбами, без всяких дипломатичних реверансів, малюється картина всього того, що накоїть патріарх Варфоломій в наступному: «Тому для нас найбільшою болем і найбільшою мукою стали ті віроломні дії, які Ви, як перший серед рівних єпископів православного світу, здійснили по відношенню до канонічної Української Православної Церкви. Ми губимося в здогадах, чим мотивовані Ваші рішення, але ми на власні очі спостерігаємо, до чого вони призвели. Збентеження в серці і сумом ми, богопосвячені особи Української Православної Церкви, запитуємо Вас, патріарха Варфоломія, як Ваша моральність приймає той рівень ніяковіння, які принесло Ваше рішення в нашу країну: захоплення храмів, побиття простих віруючих, дискримінація наших пастирів і пастви на державному рівні, заклики до знищення нашого духовенства?

Чи розумієте Ви, що стали на схилі свого життя причиною поділу єдиного народу Божого, в якому, за словом апостола Павла: «немає ні Грека, ні Юдея, ні обрізання, ні та необрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос» (Кол. 3:11)? На догоду яким антицерковним силам Ви пішли на небачений злочин проти Церкви? Чи Ви усвідомлюєте, що у криваве протистояння, яке сіє горі серед нашого народу, Ви внесли нові насіння релігійної боротьби, від яких Господь зберігав нас раніше».

І завершується це все закликом до покаяння: «У ситуації, що склалася, ми, богопосвячені особи Української Православної Церкви, звертаємося до Вас із закликом оцінити наслідки Ваших дій і переглянути своє рішення. Станьте знову визнаним для всіх православних першим по честі архієреєм і батьком. Згадайте тверду відданість Православ'ю Ваших великих попередників. Задумайтеся, яка велика відповідальність буде лежати на вас, якщо в історії Православ'я Ваше ім'я назавжди буде пов'язане з недотриманим єдністю і буде стояти в одному ряду з іменами Ваших великих попередників і святителів: Іоанна Златоуста, Фотія, Тарасія, Геннадія, але в ряді зрадників Церкви, які осквернили Константинопольський престол.

Перед загальними святинями всіх православних християн ми, архієреї, намісники і настоятельки всіх святих обителей Української Православної Церкви, підносимо свої молитви до Милосердного Господа про те, щоб дарував Вам побачити, до чого призвело Ваше прагнення об'єднати законної Церква з тими, хто відійшов від неї десятиліттями раніше і, зміцнившись у своєму жестокосердии, сіє смуту і розбрат серед простих людей».

Відповідь з Фанару

Повторимося, пасаж митрополита Апостола не є прямим і безпосереднім відповіддю на Звернення чернечого з'їзду, але в логіці українсько-фанарского «діалогу» він має саме таке значення. Складається цю відповідь в наступному:

  • закрийте рот;
  • приберіть руки;
  • ви відповідаєте невдячністю;
  • ми дали вам благодать, а ви нас ображаєте;
  • припиніть, нарешті, свою злобу, ненависть і зарозумілість.

Проте в Обігу чернецтва нашої Церкви викладена та реальність, яка існує сьогодні в Україні, і однією з головних причин якої є патріарх Варфоломій. Все перераховане: захоплення храмів, побиття простих віруючих, дискримінація наших пастирів і пастви на державному рівні, заклики до знищення нашого духовенства – все це факти, які підтверджуються документально. Ніхто нічого не вигадував.

В результаті ми бачимо, з одного боку, факти, а з іншого – просто грубість без будь-яких серйозних аргументів. Як тут не згадати давню грецьку приказку: «Юпітер, ти сердишся – значить, ти не прав».

Що далі?

Тон Звернення ченців УПЦ до патріарха Варфоломія досить жорсткий, у тексті використовуються досить різкі висловлювання:

  • як Ваша моральність приймає той рівень ніяковіння;
  • чи розумієте Ви, що стали причиною поділу;
  • Ви пішли на небачений злочин;
  • і прочая.

Жорсткість даних формулювань дозволяє зробити висновок, що в практичному плані ченці УПЦ не сподіваються на те, що патріарх Варфоломій змінить свою позицію та з людини, сіє ворожнечу і розбрат, знову стане «пастирем добрим». Якщо б ця надія була, то тон Звернення був би такий, щоб дозволити патріарху Варфоломію зберегти обличчя, хоча б у тій мірі, яка можлива в обставинах, що склалися. Але все поведінка глави Фанару показує, що таких надій бути не може.

Історія майже не знає випадків, коли б людина такого рівня, і притому зайшов так далеко у своїй деструктивній діяльності, раптом взяв би і розкаявся, хоча, звичайно ж, за промислом Божим все можливо.

З практичної точки зору звернення ченців – це підготовка до радикальних рішень Церкви патріарху Варфоломію і за тим помилкам, які він уособлює. Можливо, незабаром ми побачимо вже на рівні єпископату, причому не однієї Помісної Церкви, а всіх, хто не захопився фанарскими лжемудрованиями, однозначну і чітку оцінку дій і самого патріарха Варфоломія і тієї нової еклезіології, яку Фанар намагається нав'язати всьому Православ'ю.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також