Вивчаємо богослужіння: основа основ – богослужбові кола

Богослужбове коло – це цикл регулярних церковних богослужінь. У Православній Церкві існує чотири богослужбових кола: добове, седмічне, нерухоме річне і рухоме річне. Вже з самих назв нескладно здогадатися, який їхній зміст, проте деякі деталі варто все ж таки розглянути докладніше.

Нерухоме річне коло

Відкриваючи православний календар, який щорічно випускається як у друкованому, так і в електронному вигляді, в першу чергу ми побачимо те, що складає якраз нерухоме річне коло. Це всі ті дні пам’яті святих, свята і спогади історичних подій, які прив’язані до конкретних чисел. Природно, що за дві тисячі років пам’ятних дат накопичилося так багато, що тепер православні можуть вітати один одного зі святом кожен день і не по одному разу. Всі дні річного кола були заповнені ще до початку іконоборчої епохи, тобто до VIII століття. З того часу календар розростався тільки «вшир».

Богослужбові тексти, присвячені нерухомим датам, читаються і співаються на службах добового кола, а кількість цих текстів залежить від ступеня святковості дня. Для цього в Типіконі була введена система знаків. Статус того чи іншого дня пам’яті або свята також почав формуватися ще до VIII століття. У цей же час був покладений початок виникнення таких богослужбових книг як Мінея, Октоїх і Тріодь, а їх повноцінне оформлення тривало до XI століття.

На встановлення ступенів урочистості дня в першу чергу вплинула якраз Мінея, і зараз саме в ній містяться богослужбові тексти нерухомого річного кола. Самі ж знаки свят мають давніше походження. У XIV столітті в слов’янських рукописах можна зустріти їх використання, проте регулярне вживання знаків увійшло до практики лише з XVI століття.

Варто також відзначити, що деякі дні нерухомого кола не закріплені за конкретним числом, а прив’язуються до найближчих суботи або неділі до або після нерухомого свята. Так, наприклад, трапляється відносно Воздвиження, Різдва Христового та Богоявлення, та й тієї ж, усім нам добре відомої, Дмитрівської батьківської суботи.

Рухоме річне коло

Тут все просто: рухоме річне коло залежить від дати святкування Великодня. У різні роки Великдень може припадати на один з недільних днів, починаючи з 22 березня (4 квітня за н. ст.) до 25 квітня (8 травня за н. ст.). До Воскресіння Христового прив’язані підготовчі тижні до Великого посту, сам Великий піст, Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння, П’ятидесятниця і інші менш значущі дні.

Основною богослужбовою книгою рухомого річного кола є Тріодь, яка в свою чергу ділиться на Пісну і Цвітну. Пісна Тріодь, це вже зрозуміло з самої її назви, використовується протягом всього Великого посту, а також на Страсній Седмиці, що передує Великодню. З Пасхи і до неділі Всіх святих використовується вже Тріодь Цвітна.

Є в періоді співу Тріоді одна важлива особливість. Справа в тому, що структура нинішнього православного богослужіння заснована на константинопольській богослужбовій традиції, що сформувалася вже після іконоборського періоду. А ось у послідуваннях Пісної Тріоді відображений вплив більш давнього єрусалимського богослужіння.

Варто також відзначити ще одну богослужбову особливість Руської Православної Церкви. Відразу за неділею Всіх святих ми святкуємо неділю Всіх святих, в землі Руській просіявших. Це суто наша традиція, хоча в деяких інших Помісних Церквах також в цей день молитовно вшановують своїх національних святих. Богослужбові тексти даного святкового дня поміщаються в травневій або червневій Мінеї, а не в Тріоді, хоча формально вони мають відношення до рухомого річного кола.

Після сказаного може виникнути питання: чому період співу Тріоді називають річним колом, тоді як він зачіпає лише невелику його частину? Справа в тому, що дата святкування Пасхи визначає річне коло євангельських і апостольських читань, а також задає послідовність співу гласів Октоїха. Таким чином, період Тріоді впливає на весь богослужбовий рік.

Седмичне коло

Система седмичного богослужбового кола остаточно сформувалася до XI століття і включає в себе цикл спогадів, приурочених до днів тижня. І центром, і початком цього кола є неділя, присвячена Воскресінню Христовому. Якщо на основних богослужіннях річного циклу ми буваємо постійно (маються на увазі великі свята), то для більшості працюючих християн єдиним часто відвідуваним днем серед богослужбових днів седмичного кола стає неділя.

До решти днів тижня приурочені ті чи інші пам’яті або спогади подій Священної історії. У різні часові періоди і в різних помісних Церквах тематика літургійних днів може сильно відрізнятися. У нинішній богослужбовій традиції прийнято вживання двох тем на кожен із днів.

Понеділок – покаяння і шанування Небесних Сил;

вівторок – вшанування Іоанна Предтечі і пророків;

середа – спогад зради Іуди і, оскільки це початок Страстей Господніх, шанування Хреста;

четвер – шанування апостолів і святителя Миколая Чудотворця;

п’ятниця – спогад Страждань і Смерті Христа, а також шанування Богородиці;

субота – шанування всіх святих і заупокійна молитва.

Вшанування Хреста може бути віднесено також до п’ятниці, а Богородиці – до суботи.

Субота взагалі день особливий, який займає середнє місце між буднями і неділею, як в часовому, так і в смисловому плані.

Добове коло

Якщо всі попередні богослужбові кола прив’язані до якихось дат або днів, то до добового циклу входять богослужіння, що звершуються протягом доби. Початок добового кола покладається з вечора. Ця традиція прийшла до нас зі Старого Завіту і безпосередньо пов’язана з розповіддю про дні творіння: «І був вечір, і був ранок, день перший» (Бут. 1, 5), – і т.д.

Орієнтовна дата формування добового кола сходить до XI століття. Отже, воно містить вісім окремих служб:

– 9‑й час.

Божественна літургія

Як ви помітили, в цьому переліку немає літургії. Є пара досить вагомих аргументів, які не дозволяють віднести літургію до добового кола, навіть не дивлячись на її практично щоденне звершення. По-перше, літургія – це не рядове богослужіння, а Таїнство, більш того, одне з найважливіших Таїнств Православної Церкви. По-друге, протягом року є чимало днів, коли не положено служіння літургії (в принципі, вони нам всім добре відомі, оскільки, в основному, відносяться до великопостного періоду).

А ось всі вісім перерахованих служб відбуваються в усі дні року без винятку. Крім того, якщо богослужіння добового кола прив’язані до певного часу доби, то літургія може звершуватися практично в будь-який час, хоча сьогодні найбільш традиційним часом її здійснення є все ж таки ранок.

Вечірня

Вечірня, виходячи з назви, служиться ввечері. Сьогодні ми маємо три види вечірні: малу, велику і щоденну. Згідно Типікону, малу належить служити до заходу сонця, велику – після заходу, а про щоденну просто ввечері.

Повечір'я

Повечір’я звершується після вечірньої трапези, «по вечері», тобто після вечері. Мале і велике повечір’я не має прив’язки до часу, а служиться в залежності від дати календаря: мале – в будні, велике – в особливо урочисті дні.

Полуношниця

Полуношниця – ранкова служба, звершення якої буває рано вранці, ще до сходу сонця, відразу після сну. Сьогодні традиція її служіння збереглася майже виключно в монастирях.

Утреня

Утреню, знову ж таки, виходячи з назви, належить звершувати вранці. Починатися вона повинна також до сходу сонця, але приблизно з таким розрахунком, щоб світанок зустрічати Великим славослів’ям з вигуком «Слава Тобі, що показав нам світло».

Часи

Служіння часів покладено о тій годині, на яку вказує їх назва, враховуючи, що, починаючи з давньої єврейської традиції, рахунок годин починався від сходу сонця. Для нас це зміщення приблизно на шість годин вперед.

*   *   *

Сьогодні в часовій прив’язці більшості служб добового циклу стався зсув. Утрені служаться ввечері, вечірні (у Великому посту) – вранці, а часів так взагалі ніяк не дотримуються, що виробляє певний дисонанс між часом їхнього служіння і змістом, змістовим наповненням богослужбових текстів. У приватному порядку, з ініціативи окремих священиків, ситуація, що склалася, іноді трохи виправляється, що дозволяє сподіватися на можливий позитивний результат у майбутньому.