Від прикордонника до християнина: що таке «слід» гріха?
Спогад про службу на кордоні, де собака брала слід, стає приводом для роздумів. Що являє собою «слід» гріха?
Коли ви дивитеся кіносюжет, де собака бере слід, не вірте, вам скаже будь-який кінолог: собака так слід не бере і по сліду так не йде.
Я пам'ятаю свій перший слід на сопках Тетрі-Цкаро, коли в школі інструкторів служби собак мій вівчар Джин працював перший слід довжиною 500 метрів. Пес підхоплював запах помічника-курсанта, який проклав слід на мокрій траві, і змійкою починав його опрацьовувати, злегка нахиливши голову, рухався в напрямку «порушника кордону». Я підбадьорював пса словами: «Добре, слід!..» і він, похитуючи хвостом, прямував уперед, поки помічник не був виявлений під кущем, з брезентовим плащем на палиці, в який вчепився зубами мій вірний Джин.
Зі своєю вівчаркою я був призваний у прикордонні війська багато років тому.
«Шукай слід!»: робота на кордоні
Потім були десятки інших слідів, по два і більше кілометрів. Найважчі з них потрібно було виявляти на місцевості, вказаній на навчанні сержантом зі словами: «У цьому квадраті був помічений невідомий. Ваше завдання – затримати». І я ставив собаку на обшук місцевості з командою: «Шукай слід!»
І пес починав носитися по вказаному квадрату, винюхуючи землю, поки я не переконувався, що він знайшов слід і прямував уперед на пошук «порушника». Давність сліду коливалася від 15 хвилин до трьох годин.
Найважчий слід ми опрацьовували вже на заставі Горгазеті, де ми проходили службу понад рік після школи Тетрі-Цкаро в горах Кавказу. Його давність становила 6 годин. Ми складали іспит на 2-й клас військової спеціальності в присутності майора на прізвище Кузнєцов, головного «собачника» Батумського прикордонного загону. Складання на класність проходило за моєю ініціативою: я вважав, що мій вихованець потягне і більш складну пошукову роботу.
Майор ночував на заставі, і рано вранці, коли я ще спав, він відвів солдата-помічника на уріз річки Мачехел і відправив його кудись у гори через підвісний міст на інший берег у невідомому напрямку.
Чудово пам'ятаю, як Джин став на слід після обшуку місцевості, як понісся до мосту і вгору по стежці. Помічник, на прізвище Алавадзе, звернув ліворуч на тютюнове поле місцевих аджарців; собака збився зі сліду – у тютюновій зелені собака слід не бере. Минувши поле по діагоналі, ми знову взяли слід і рушили вгору. Алавадзе, кругленький низенький грузин, забрався в сушарку з кукурудзою і був «затриманий» сплячим мирним сном на качанах кукурудзи в супроводі моїх яскравих епітетів з приводу його прогулянки тютюновим полем.
Так ми отримали 2-й клас розшукової кваліфікації й отримали з часом грамоту «За найкращу підготовку службових собак Батумського прикордонного загону». Пам'ятаю, у захваті перемоги, я запропонував майору скласти ще й на 1-й клас з 10-годинним за давністю слідом, на що майор з усмішкою відгукнувся: «Досить з тебе і другого класу».
Слід на душі: феномен пам'яті та гріха
Зараз, доживши до солідних років, дивуюся феномену пам'яті, в якій утримуються епізоди далекого минулого, ніби дивишся на кольорову картинку, починаючи з перших років життя. Наприклад, чітко пам'ятаю прогулянку з батьком у вызочку, з якого я випав на землю, налякавши до смерті мого молодого батька. Або орнамент неонового світла крізь завісу вікна на стелі у вечірній кімнаті, де мене поклали спати: орнамент химерно рухався від колихання штор, і мені ввижалися якісь світлі воїни на конях…
Кажуть, що людині дано побачити, як у стрімкому польоті, в деталях усе прожите життя в останні хвилини перебування на землі.
Душа утримує все світле і темне, пережите в житті, залишаючи незгладимий слід. І горе, коли темне перемагає і виправити нічого вже не можна: воно, темне, вже володарює над душею, і вона мучиться…
Пам'ятаю, як на першій сповіді зі сльозами пекучого сорому я розповідав батюшці про те, як у дитинстві образив улюблену сестричку, вдаривши її ногою. І потім багато чого розповів. Священник заспокоїв кількома словами: «Оскільки ти хрестився в 26 років, усі гріхи тобі до хрещенської купелі прощені».
Це феномен християнства і таїнства сповіді взагалі. Слова священника над моєю головою щоразу на сповіді вражають своєю силою: «Господь і Бог наш Ісус Христос благодаттю і щедротами Свого чоловіколюбства да простить тобі, чадо, і аз недостойний ієрей владою Його мені даною прощаю і звільняю тебе від усіх гріхів твоїх, в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
«Сатанинський слід»
Сліди гріха, як пекучі рани, томлять душу. Часто при житті, як учать святі отці, рани ці ще не відкриті і ніби непомітні.
Але людина вже вражена гріхом, не в силах бачити правду, йти до Бога: вона стала вже на сатанинський слід.
Після розлучення душі з тілом рани гріха вибухають, як фурункули, і душа перебуває в темряві, де скрегіт зубів і смерть нескінченна…
Звичайно, в ті юні роки нашої служби на кордоні ми ще зберігали дитячу безпосередність і були готові покласти душу свою за друзів своїх (Ін. 15:1 3). Не думали про багатство і земну славу, не було ні заздрості, ні злості.
Зняти тягар: верблюд і вушко голки
В Євангелії Ісус Христос говорить про те, що «легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Лк. 18:25).
Багатому передусім гріхами. Вушком голки називали ворота в Єрусалимській стіні. Щоб провести верблюда крізь ці маленькі ворота, мандрівникові слід було зняти з його спини величезні тюки вантажу, а потім уже провести тварину крізь вузький прохід.
Так і ми, якщо хочемо ввійти до Небесного Єрусалима, повинні зняти тягарі своїх пристрастей і гріхів.
Святі отці особливо вказували на тягар смертних гріхів, які роблять людину винною у вічній смерті або загибелі.
За святителем Ігнатієм Брянчаніновим:
Гордість, що зневажає всіх, вимагає від інших раболіпства, готова зійти на небо й уподібнитися Всевишньому: одним словом – гордість аж до самообожнення.
Ненаситна душа, або Іудина жадоба до грошей, поєднана здебільшого з неправедними набутками, що не дає людині й хвилини подумати про духовне.
Блуд, або розпусне життя блудного сина, який розтратив на таке життя все батьківське майно.
Заздрість, що доводить до будь-якого можливого злодіяння проти ближнього.
Чревоугодництво або плотоугодництво, що не знає ніяких постів, поєднане зі страстною прихильністю до різних розваг за прикладом євангельського багача, який веселився щодня.
Гнів непримиренний, що спонукає до страшних руйнувань, за прикладом Ірода, який у гніві своєму винищив Віфлеємських немовлят.
Лінощі, або цілковита байдужість до душі, недбалість у покаянні аж до останніх днів життя, як, наприклад, за днів Ноя.
Блаженні ми, християни, які мають Церкву Божу, у якій нам прощають навіть найтяжчий і найгіркіший слід!
