Перетворюємо мінус на плюс
Людям про хороше слухати нецікаво, вони хочуть знати, що поганого відбувається у світі. Це говорить про те, що наше духовне око і справді темне, що з нами щось не так.
«Світильник для тіла є око… так, якщо світло, яке в тобі, темрява, то яка ж темрява?»
За нашим глибоким переконанням, наш внутрішній світ є відображенням світу зовнішнього. Якщо з нами, з нашими рідними, навколо нас все буде добре, то і всередині нас теж буде світло. І навпаки. Коли наші близькі хворіють, коли навколо нас руйнується світ, то і всередині нас оселяється глибока темрява. Здавалося б, все це так зрозуміло, навіщо про це говорити? Але ось тільки в Євангелії та у святих отців ми зустрічаємо думку про те, що все якраз навпаки. Зовнішній світ, яким ми його бачимо, є відображенням нашого внутрішнього світу. Думка, погодьтеся, досить дивна. Давайте спробуємо в ній розібратися.
Як ми можемо бачити світ у світлі, якщо він лежить у темряві? Як ми можемо радіти, коли навколо нас розлите море людського горя і страждань? Як ми можемо бути спокійними і мирними, коли з усіх боків на нас навалюються біди, горе і нещастя?
Але, наприклад, старець Симон (Безкровний) стверджує, що світ навколо нас такий, які ми, що він є відображенням нашого розуму. Про те ж вчить і старець Фадей Витовницький. Виходить, що проблема нашої внутрішньої темряви не в тому, що відбувається зовні, а в тому, що відбувається всередині нас самих. Проблема в нашому особистому ставленні до того, що відбувається, в тому, як я дивлюся на світ і як розумію події, що в ньому відбуваються.
Самопізнання – це один з найважливіших елементів духовного життя. Дуже важливо, щоб ми подивилися на самих себе як би з боку. Тоді ми побачимо, що якимось дивним чином наш розум завжди вишукує у всьому погане. Йому чомусь подобається читати про погане, дізнаватися погані новини, чути, коли хтось щось погане розповідає. Саме тому більшість новин не про хороше.
Людям про хороше слухати нецікаво, вони хочуть знати, що поганого відбувається у світі. Це говорить про те, що наше духовне око і насправді темне, що з нами щось не так, якщо ми з таким мазохізмом бажаємо жити у темряві власної свідомості.
Якщо подивитися з боку і об'єктивно промаркувати плюсами і мінусами все, що нас оточує і всередині, і зовні, то ми побачимо, що плюсів набагато більше. Набагато більше приводів для радості, ніж для печалі. Але, тим не менш, ми, як зачаровані, шукаємо у всьому темряву і наповнюємо нею свою душу.
Але хтось може логічно задати розумне питання: «А хіба один величезний мінус не перекреслює численні плюси? Хіба смертельна хвороба або війна, яка страшним дамокловим мечем висить над кожним домом – не переконливі приводи для того, щоб жити у темряві?» І насправді, коли приходить смерть, війна, голод, тоді всі плюси можна перекреслити.
Тоді потрібно уважніше придивитися до мінуса і постаратися зрозуміти, чому він для нас такий. І відповідь буде дуже проста. Тому що мінус несе в собі біль і страх, які переживаються нами, як темрява страждань. Але тоді потрібно запитати себе: «А чи є в них сенс?» Ми бачимо, що вся безліч поколінь людей, які коли-небудь жили на землі, відчували біль і страх. Всі люди переживали війни, хвороби, епідемії. Кожен з них від чогось мучительно вмирав. Серед святих немає жодного, хто б не пройшов через хрест. Значить, біль і страх є важливими формуючими факторами чогось більш значущого, ніж наше земне життя. Вони запускають і модерують у душі такі процеси, які ніхто, крім них, запустити не зможе. Так треба. Болісні обставини інтегровані в наше життя промислом Божим. Ви тільки уявіть, яким би став чоловік на землі, якби він нічого не боявся, ні за що не переживав, якби не знав, що таке біль?
Для нас біль і страх – мінус тільки з тієї причини, що нам не вистачає віри, мужності і смирення. Тому що ми не довіряємо Богу. Як перетворити мінус на плюс? Мудреці кажуть, що для цього є тільки один шлях – знайти плюс у мінусі. Зрозуміти, навіщо тобі це потрібно. Заради чого ти готовий терпіти біль і страх. А зрозумівши, полюбити і прийняти те, чого ти боїшся.
Уявіть собі ситуацію, що Христос приходить до нас особисто і каже: «Якщо все, послане Мною, ти в житті гідно пронесеш, то гарантовано отримаєш вічну і нескінченну радість». І ще краще, якби Він нам дав подивитися на те, що Бог приготував люблячим Його.
Але при цьому Він би дав нам і свободу вибору: жити в одному суцільному плюсі, але потім бути приреченими на вічну темряву і скрегіт зубів. І на це бажано було б теж подивитися. Тоді б мінус відразу ж став для нас величезним плюсом. Ми б з радістю бажали пройти через страх і біль, лише б залишитися з Богом у вічності. Ми хочемо гарантій. Нам мало того, що сказано в Євангелії: «Той, хто витерпить до кінця, спасенний буде».
Якби у нас була віра, то будь-який мінус міг би стати для нас плюсом. Ми б тоді змогли розгледіти позитивне у негативному. Ми б стали щиро дякувати Богу за все те скорботне, що з нами відбувається заради нашого спасіння.
Отже, і дійсно справа не в тому, що відбувається навколо нас, а в тому, що відбувається всередині нас самих. Світ такий, яким ми самі його хочемо бачити, і правда в тому, що внутрішнє важливіше зовнішнього. І якщо наше око буде світлим, то і світ навколо нас, яким би він не був, виявиться наповнений світлом.
