Духовний антивірус: як старець Паїсій вчить «різати» помисли

Серія діалогів зі святими і старцями триває. І сьогодні наш гість – прославлений духовник з Афону – преподобний Паїсій Святогорець. Слова і листи святого залишаються актуальними на всі часи. Він практично наш сучасник, а отже, проблеми і духовні потреби, з якими ми стикаємося в повсякденному житті, йому добре знайомі.

Сьогодні ми поговоримо зі старцем про те, як християнину слід жити в епоху цифровізації. Але для початку – кілька рядків про життєвий шлях геронди.

Наш співрозмовник – старець Паїсій Святогорець

Преподобний Паїсій (в миру Арсеній Езнепідіс, 1924–1994) – один з найвеличніших і найбільш шанованих афонських подвижників XX століття.

Народившись у Каппадокії (Мала Азія) і пройшовши через служіння радистом у грецькій армії, він обрав монаший шлях, подвизаючись на Святій Горі Афон, у монастирях Есфігмен, Філофей і, нарешті, у своїй знаменитій келії «Панагуда».

Не будучи священником, старець Паїсій став духовним отцем для тисяч людей з усього світу.

Щодня до його скромної келії стікалися сотні паломників – робітники, студенти, ієрархи, вчені.

Маючи величезний дар розсудливості, любові і прозорливості, він давав прості, але глибоко точні відповіді на найскладніші питання сучасної людини. Його настанови, зібрані у шість томів «Слів», – це не суха теорія, а живий досвід людини, яка здобула справжню святість і мир Христовий. У 2015 році преподобний Паїсій був зарахований до лику святих.

«Голови перевантажені мотлохом»: небезпека цифрового шуму

В епоху безперервного інформаційного потоку – новин, соціальних мереж, агресивної реклами – людина втрачає найцінніше: внутрішній спокій. Прокидаючись вранці, перше, що ми беремо в руки, – не молитовник, а смартфон. А там нескінченні чати, робочі завдання, прогноз погоди, миготливі заголовки жовтої преси...

Поки все це переглянемо – час вже наближається до початку робочого дня, а молитовник продовжує припадати пилом на полиці.

«Помолюся по дорозі на роботу», – переконує нас наївний розум, але в реальності все відбувається зовсім інакше. Вітрини магазинів, рекламні банери, акції маркетплейсів, ранкова кава похапцем... Який тут молитовний дух? А там – робота, справи, побутова рутина. А в кінці дня, коли сили вже на межі, ми докоряємо собі за те, що не змогли в цій метушні вимовити навіть коротку Ісусову молитву.

Старець Паїсій Святогорець, хоча і жив без інтернету, прекрасно бачив і описував стан людини, перевантаженої зайвою інформацією. Він попереджав, що таке життя робить нас нервовими, відволікає і робить вразливими для головного ворога – помислів.

«Раніше люди мали змогу зберігати доброзичливість, їхні думки були сповнені добра. А сьогодні всі стали нервовими і не можуть прийти до тями. Люди заповнили свою голову сміттям. Вони не хочуть слухати нічого духовного, тому що їхні голови перевантажені мирським, негідним мотлохом», – сумує старець.

Геронда нагадує, що головний бій християнина відбувається не на зовнішньому полі, а всередині нього – в розумі і серці. І головний противник у цьому бою – помисли, які, подібно до комп'ютерних вірусів, крадуть нашу радість і віру.

«Метод ножиць»: як відсікати помисли-віруси

Розробники програмного забезпечення витрачають місяці і роки, щоб придумати «протиотрути» від різних «інфекцій», які потрапляють у гаджети зі всесвітньої мережі. Людині ж шкоди завдають «віруси» токсичної інформації, що проникає в її розум. Багато хто в таких випадках біжать з великими грошима до психологів, щоб звільнити голову від наростаючого перевантаження.

Авва Паїсій пропонує нам безкоштовний метод «цифрової детоксикації», який можна назвати «методом ножиць».

«Ти не повинен сперечатися з помислом, але повинен його відсікти, – наставляє старець. – Якщо ти почнеш з ним сперечатися, то він буде тобі морочити голову. Він буде говорити тобі: “Я правий!” – а ти: “Я правий!” – і так ти будеш втрачати час, і прийде інший помисел, і тобі знову доведеться сперечатися, і це буде тривати без кінця. Тому помисел треба відразу відсікати».

Основа духовного «антивірусу» старця Паїсія – це навичка відсікання помислу в той момент, коли він тільки народжується або приходить ззовні. Якщо дати йому прорости, він перетвориться на пристрасть.

Цей метод особливо важливий, коли ми читаємо новини або стикаємося з осудливою інформацією. Духовними «ножицями» або навіть більше – духовним «скальпелем» будемо нещадно вирізати всі нагноєння в душі, спричинені токсичними «меседжами».

Не даючи помислу розвинутися, ми зберігаємо внутрішній мир. За словами старця, навіть якщо помисли приходять, вони не повинні «знайти в нас готель», тобто не треба їх приймати і розвивати.

Але що робити, якщо нечистий помисел все ж проник всередину?

«Не сперечатися і відразу звертатися до Бога, – наставляє авва. – Адже сперечатися з помислом – це як намагатися зупинити морську бурю. Краще відразу відступити і попросити допомоги згори».
 

Головна зброя – «духовна вакцина» смирення

Як протидіяти тому шквалу різноманітної інформації, потік якої щодня нас захоплює? Старець Паїсій упевнений: наймогутніша зброя проти негативних помислів, особливо гордині та осуду, – це не зовнішня боротьба, а внутрішнє смирення, виражене в самоосудженні. Це та духовна «вакцина», яка робить душу невразливою до спокус.

«Знаєте, який найкращий захист? Коли людина осуджує саму себе. Тоді не потрібна жодна фортеця. Якщо ти осуджуєш себе, то ворог не має до тебе доступу і не може затьмарити тебе помислами», – переконує геронда.

Справді, надмірно захоплюючись ментальним споживанням чужих новин, ми забуваємо регулярно переглядати «стрічку новин» нашої душі. А там можна знайти чимало «цікавого» – від дрібних помислів злоби до рішучих намірів упасти в якийсь тяжкий гріх.

Старець Паїсій суворо застерігає нас від такої безпечності:

«Ми маємо зосередитися на своєму духовному смітті і не дивитися на сміття інших. Той, хто постійно дивиться на чужі гріхи, ніколи не побачить своїх. А якщо не побачить своїх, то й не покається».

Як здобути мир Христовий у метушні

Преподобний Паїсій Святогорець під час першої зустрічі з нами дав духовні поради, які можна сміливо назвати базовими принципами «цифрового аскетизму». Він не закликає всіх мирян ставати пустельниками, а радить знайти внутрішній спокій і радість серед мирської метушні. Цей спокій і є знаком перемоги над інформаційним і духовним шумом.

Залишається небагато – рішуче «відтинати» помисли, докоряти самим собі в розслабленості та просити допомоги в Бога. У цьому й полягає «духовний антивірус» преподобного Паїсія. Ми з нетерпінням очікуємо чергової душеспасенної зустрічі з аввою, а сьогодні він проводжає нас такою настановою:

«Мета духовного подвигу – прийти до мирного стану, щоб у душі царював Христос. Коли в душі мир, тоді людина радіє, незважаючи на жодні труднощі й спокуси».