Інформація про злиття ПЦУ і УГКЦ: пробна куля або «вікно Овертона»?
«Інститут зовнішньополітичних досліджень» заявив, що отримав від ЄС грант на опитування по темі злиття ПЦУ і УГКЦ. Повідомлення викликало ефект бомби, що розірвалася.
3 червня 2020 р. «Інститут зовнішньополітичних досліджень» на своєму сайті опублікував прес-реліз про те, що Європейський Союз виділив грант у 145 тис. євро на дослідження можливих шляхів об'єднання Православної церкви України (ПЦУ) і Української греко-католицької церкви (УГКЦ) . А далі навколо цієї публікації почали відбуватися якісь дивні події. Вже наступного дня керівництво Інституту видалило цю інформацію з сайту і заявило, що це був фейк, несанкціоновано опублікований невідомим хакером. Однак і це ще було не все. Наступного дня з'явилося нове повідомлення – що хакерами були якраз ті, хто видалив первинну інформацію про опитування. Що ж це було? Давайте розберемося.
Отже, з оголошеної інформації «Інституту зовнішньополітичних досліджень» ми дізналися, що:
• Європейський Союз виділив гроші не просто на дослідження, але на створення дорожньої карти об'єднання ПЦУ і УГКЦ.
• Проходить це все під патронатом (підтримкою) Константинопольського патріархату.
• Це об'єднання передбачає не просто приєднання УГКЦ до ПЦУ, але і добровільну передачу парафій і майна УГКЦ під контроль ПЦУ.
• Надалі ця геніальна модель, придумана співробітниками «Інституту зовнішньополітичних досліджень» буде використовуватися для «екуменічного возз'єднання і повернення православних і греко-католицьких церков візантійського обряду в лоно Вселенського патріархату. Йдеться про Албанську, білоруську, болгарську, угорську, Грецьку, Македонську, румунську, словацьку, хорватську та інші греко-католицьки церкви». Це була цитата.
• І ще буде досліджуватися ставлення українського суспільства до всього цього.
Виходить, що співробітники «Інституту зовнішньополітичних досліджень», а зовсім не «ієрархи» ПЦУ і УГКЦ краще знають, як подолати чотирьохсотрічне відчуження українських католиків православного обряду від «лона Вселенського патріархату». Виходить, що існуюча з 1596 р. УГКЦ повинна фактично саморозпуститися і передати всі свої парафії разом з усім майном по контроль ПЦУ, якій від народження всього рік з невеликим. А Святослав Шевчук, якщо слідувати логіці, повинен буде піти під начало Епіфанія Думенка. І вся ця модель буде використовуватися ще і в інших країнах.
Перше враження: якщо це не марення, то що тоді таке марення. Але якщо проаналізувати висловлювання учасників передбачуваного об'єднання / приєднання, патріарха Варфоломія, Епіфанія Думенка і Святослава Шевчука, то висновок може здатися не таким вже й однозначним.
Приблизно за півроку до того, як була створена ПЦУ, і патріарх Варфоломій видав цій структурі Томос, лідер УГКЦ Святослав Шевчук заявив: «Наступним кроком (після створення ПЦУ - Ред.) є екуменічний діалог між УГКЦ і об'єднаним українським православ'ям в напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви». Після створення ПЦУ він направив її новообраному лідеру Епіфанію Думенку привітання, в якому назвав створення ПЦУ «Божим даром» на шляху до «повної єдності Церков Володимирового Хрещення». Також у вітальному тексті були слова: «У цей знаменний момент я простягаю руку від імені нашої Церкви до вас і всіх православних братів, пропонуючи вам почати разом прокладати наш шлях до єдності, до правди».
Єпіфаній Думенко з готовністю відгукнувся на цей заклик і через кілька днів зустрівся зі Святославом Шевчуком особисто. За результатами цієї зустрічі він заявив: «Ми окреслили певний шлях майбутньої нашої співпраці і надалі будемо шукати ті точки дотику, які будуть нас об'єднувати. Це – в сфері духовної освіти, в інших сферах нашого буття. Будуть створені відповідні комісії з боку нашої Православної Церкви і з боку Греко-католицької церкви, і разом розробимо дорожню карту подальшої співпраці».
Позицію Константинопольського патріархату з питання об'єднання ПЦУ і УГКЦ озвучив колишній екзарх в Україні архієпископ Даниїл (Зелінський) в інтерв'ю агентству ВВС від 11.01.2019 р. Зокрема, він сказав, що «створення ПЦУ є певною передумовою для діалогу Православної Церкви і греко-католицької і пошуку шляхів для їх розуміння». А на уточнююче запитання кореспондента ВВС: «Коли через 10 або 20 років ПЦУ стане патріархатом, можливо, що УГКЦ приєднається до цієї Церкви?» колишній екзарх заявив прямо і без натяків: «Я впевнений, що це цілком можливо».
Приблизно в цей же час глава УГКЦ Святослав Шевчук висловлювався на тему об'єднавчого процесу між католицтвом і православ'ям: «З православної сторони очолює цей процес Вселенський патріарх, а з католицького боку – Римська Апостольська столиця» і при цьому заявляв, що «ніхто так, як ми , українці, не потребує вселенського єднання Церков».
Залишається звернутися ще до висловлювань самих «перших осіб» про яких Святослав Шевчук каже, що саме вони очолюють процес об'єднання. Таких висловлювань про те, що об'єднання Православ'я з католицтвом не тільки неминуче, але і є справою досить близького майбутнього чимало. Ось наприклад:
«Єдине, чого бажає Католицька Церква і чого я шукаю в якості її голови, – це єднання з Православною Церквою», – папа Франциск.
«Нехай часом протікає повільно, нехай часом стикається з проблемами, процес відновлення єдності між нашими святими Церквами є незворотнім», – патріарх Варфоломій.
А майже вже рік тому патріарх Варфоломій в день святкування пам'яті святих апостолів Петра і Павла (за Григоріанським календарем) направив до Ватикану делегацію і послання, в якому ще раз запевнив папу Франциска в своїй відданості ідеї об'єднання і готовність визнати першість Риму. «Відновлення спілкування між нашими церквами залишається нашою щирою надією, головним об'єктом наших молитов і метою діалогу. <...> Ми знову підтверджуємо нашу прихильність нашого спільного просування шляхом об'єднання наших церков».
Папа так розчулився, що несподівано подарував фанаріотській делегації мощі святого апостола Петра. Як він потім стверджував, з натхнення згори.
Тому у випадку з інформацією в українському «Інституті зовнішньополітичних досліджень» неважливо, фейкова вона чи ні, ми спостерігаємо не що інше як технологію «вікна Овертона». Неважливо, хакери або не хакери, але інформація вкинута, її обговорюють і звикають поступово до самої ідеї об'єднання «православних» з греко-католиками.
У випадку з інформацією в українському «Інституті зовнішньополітичних досліджень» неважливо, фейкова вона чи ні, ми спостерігаємо не що інше як технологію «вікна Овертона». Неважливо, хакери або не хакери, але інформація вкинута, її обговорюють і звикають поступово до самої ідеї об'єднання «православних» з греко-католиками.
Так, проект який названий: «Вивчення громадської думки громадян і забезпечення найбільш ефективних шляхів приєднання Української та русинської греко-католицьких церков в Православній церкві України, а також створення дорожньої карти використання українського досвіду для екуменічного возз'єднання православних і греко-католицьких церков візантійського обряду» рясніє скандальними тезами на кшталт передачі церковного майна від УГКЦ до ПЦУ, але в цілому вибудовується дуже навіть правдоподібна картина. У світлі перспектив об'єднання Ватикану і Фанару, під яким багато хто помилково розуміють об'єднання католицтва і православ'я, католицькі церкви східного обряду цілком можуть повернутися в «лоно Вселенського патріархату». А сам цей «Вселенський патріархат» визнає першість глави Ватикану. У цій схемі кожен учасник зможе реалізувати свої інтереси і честолюбні амбіції.
Таким чином Україна дійсно стає полігоном для обкатки моделі об'єднання Ватикану і Фанару. А те, що нову унію, судячи з усього готують до 2025 року, коли буде відзначатися 1700 років Першого Вселенського Собору, говорить про те, що в найближчому майбутньому ми побачимо ще багато цікавих подій і заяв, спочатку абсурдних, але потім – цілком собі реалізованих.