Черговий «добровільний перехід» громади УПЦ, або «Прабатьківські» фантазії Віктора Бедя
До міжконфесійних конфліктів, які в Україні представлені "добровільними переходами" громад УПЦ в патріотичну УПЦ КП, вирішили приєднатися і представники УАПЦ. Поки, правда, тільки у фантазіях та на папері.
У перших числах лютого сайт Карпатської єпархії УАПЦ повідомив, що в селі Сторожниця громада УПЦ перейшла під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви. Прес-служба єпархії описує події в такий спосіб: «Таким чином, станом на 22 січня, завершено канонічно-правовий процес переходу групи віруючих села Сторожниця Ужгородського району з Мукачівської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату до Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (скорочена назва – Київський Патріархат)».
Звучить вражаюче, чи не так? Але давайте спробуємо з'ясувати, яким же чином відбувається в Карпатській єпархії УАПЦ процес «канонічно-правового переходу».
Для початку непогано б почерпнути інформацію про саму Карпатську єпархію. Якщо Автокефальна Церква в згаданій публікації на сайті єпархії названа «прабатьківською Українською Церквою» та, як стверджується, веде свою історію від «святого апостола українського Андрія Первозваного (33 – 70 рр. І ст.)», то Карпатська єпархія виявилася молодшою на пару тисяч років і створена 3 червня 2015 року. Засновником та натхненником заснування єпархії є в недавньому минулому ректор Ужгородської української богословської академії та Карпатського університету ім. Августина Волошина, Уповноважений УПЦ з питань вищої освіти та науки, а в сьогоденні – єпископ Мукачівський та Карпатський УАПЦ, керуючий Карпатської Єпархією УАПЦ Віктор Бедь. Адже саме особистість батька Віктора і є ключовою в розумінні історії «канонічно-правового переходу» у селі Сторожниця.
Ще зовсім недавно о. Віктор був одним з найбільш «медійних» персон в клірі Української Православної Церкви. Він постійно перебував у центрі уваги через свої активні та нестандартні дії. Завдяки своїй вродженій підприємливості та різним обдаруванням, Віктор Бедь став публічною особою задовго до початку своєї успішної церковної кар'єри. «Магістр фінансів» та «магістр психології», депутат Ужгородської міської ради та доктор філософії, завідувач кафедри Ужгородського інституту інформатики та директор Закарпатського інституту МАУП. І адже це – далеко не повний список!
Не менш стрімким стало його просування і на церковному терені: в 2004 році В. Бедь висвячений в сан диякона, в 2006 – в сан священика, а в 2010 – прийнявши чернечий постриг, став архімандритом.
Але стрімкий злет закінчився ще більш стрімким падінням. 19 червня 2014 року рішенням Священного Синоду УПЦ він був звільнений з посади уповноваженого УПЦ з питань вищої освіти та науки, знятий з посади ректора Ужгородської української богословської академії та спрямований у клір Мукачівської єпархії. Однак о. Віктор з таким рішенням не погодився, публічно заявляючи про свою непокору. І вже 23 грудня 2014 Священний Синод УПЦ ухвалив рішення заборонити архімандрита Віктора у священнослужінні «у зв'язку з невиконанням рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 червня 2014 року, введенням в оману священноначалля, а також за самоуправство, поширення завідомо неправдивої інформації та порушення присяги священнослужителя».
Діяльна натура Віктора Бедя не змогла знести такої «несправедливості», і ось вже влітку 2015 року він стає єпископом УАПЦ.
З цього моменту риторика колишнього уповноваженого УПЦ з питань вищої освіти та науки по відношенню до рідної Церкви різко змінюється. Ще не так давно він заявляв, що «Українська Православна Церква є Церквою живою та Соборною», «Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії. У своєму житті та діяльності вона керується Томосом Патріарха Московського та всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем».
У теперішній же час єпископ УАПЦ Віктор Бедь називає УПЦ не інакше як «структурним підрозділом РПЦ. Українська Православна Церква Московського патріархату в Україні не є прабатьківською православною церквою для українського народу та українських православних… Єпископат РПЦ, зокрема і в Україні, на сьогодні через поминання свого московського патріарха Кирила благословляє путінський режим Російської Федерації (Московії) та російське військо, молиться за їхнє благополуччя та успіхи, в той час як представники московської влади та російського війська вбивають наших співвітчизників на Сході України».
Виникає питання: так коли ж о. Віктор говорив правду – тоді, або зараз?
Власне, Автокефальна Церква, як стверджує Архієпископ (УПЦ) Мукачівський та Ужгородський Феодор, була для Віктора Васильовича, що називається, «запасним аеродромом»: «він подав прохання Філарету, главі Київського Патріархату, на прийняття його в клір. Чув, що його не прийняли». Адже можливості себе проявити енергійному архімандриту, необтяженому моральними принципами, в УПЦ КП – набагато вище. Проте, навіть подвизаючись у скромній, за українськими мірками, Автокефальній Церкві, можна бути у центрі уваги. І для Віктора Бедя, як магістра психології, залишатися у зоні пильного інтересу представників ЗМІ – не проблема. Досить кількох скандальних заяв, і інтерес журналістів до твоєї персони забезпечений.
Створена відразу з появою його в УАПЦ Карпатська Єпархія повинна була мати хоч якісь парафії, що підкорюються цій самій єпархії, інакше ні про який авторитет говорити не доводиться. Тільки де ж їх взяти? Адже Закарпаття – регіон, ментально відрізняється від, скажімо, Прикарпаття (де дуже сильні націоналістичні настрої) і організувати там відразу реальні переходи безлічі парафій УПЦ в УАПЦ – щось з ряду фантастики. Відповідь дуже проста – приписати ці переходи на папері. І ось Віктором Васильовичем поширюється інформація про те, що нібито 12 парафій УПЦ організовано та дружно переходять під крило його новоствореної структури. І неважливо, що ця інформація моментально спростовується представниками Мукачівської та Хустської єпархій УПЦ. «Патріотичні» ЗМІ поширюють «потрібну» інформацію серед довірливих українців та блокують «непотрібну». Трохи пізніше з'явиться заява про те, що до УАПЦ переходить вже цілий монастир УПЦ. Чи варто говорити про те, що і це повідомлення теж виявилося фейковим?
І цілком логічним у цьому ланцюжку виглядає нове вкидання неправдивої, м'яко кажучи, інформації про те, що нібито прихожани храму Української Православної Церкви села Сторожниця Ужгородського району перейшли в Українську Автокефальну Православну Церкву.
«Чергова інформаційна афера" Карпатської єпархії УАПЦ"», – так в Мукачівській єпархії УПЦ назвали інформацію про реєстрацію статуту релігійної громади УАПЦ в честь великомученика Георгія Побідоносця у селі Сторожниця. І відзначили, що наведені в УАПЦ факти не відповідають дійсності.
«Парафію УАПЦ, про створення якої підняли стільки шуму, дійсно зібрали – з п'яти чоловік, – пише кореспондент СПЖ. – Настоятель храму УПЦ Святих Дружин Мироносиць в с. Сторожниця протоієрей Ярослав Дідич каже, що ці люди – близькі родичі відомого діяча УАПЦ Віктора Бедя».
Після відходу Віктора Бедя в розкол, з ним, за словами Архієпископа Мукачівського та Ужгородського УПЦ Феодора, залишилися в так званій «Ужгородської академії» три священики. Один з них, архімандрит Діодор (Муратов), зовсім недавно повернений в лоно канонічної Української Православної Церкви після покаяння.
Здавалося б, який надихаючий приклад для людини, що дозволила собі піти у розкол. Адже покаяння змиває будь-який гріх, навіть такий страшний. Але Віктор Бедь поки вважає за краще займатися фантазійною творчістю. Перейшовши в УАПЦ, він захопився церковною та державною історією. У його статті «Про канонічність і благодатність прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви» апостол Андрій Первозваний названий українцем; населення, яке жило на нинішніх територіях, мало свої богослужбові книги та Євангеліє задовго до Кирила та Мефодія, правда, на скіфській мові, а скіфи, мову яких історики відносять до іраномовної групі, на думку о. Віктора – «прабатьки українців». Можливо саме тому кожна згадка Української Автокефальної Православної Церкви у о. Віктора не обходиться без слова «прабатьківська».
Втім, можна було б поставитися до творчості Віктора Бедя серйозно та ґрунтовно, але згадуючи і його заяву щодо ситуації в Сторожниці, та попередні фейки, чомусь на думку спадає афоризм Кузьми Пруткова: «Одного разу збрехав, хто тобі повірить»?