Навіщо у Вербну неділю треба бити один одного вербою?
У храм ходжу недавно. Сьогодні дізналася, що після освячення верби у Вербну неділю треба бити один одного вербою, примовляючи якісь слова, не запам'ятала. Навіщо це?
Єлизавета Фещук
Відповідає секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук:
– Ні для чого. Це навколоцерковне забобонне дійство, і що б там не говорилося в процесі биття, і який би сенс не вкладався в нього, жодного відношення до свята Входу Господнього до Єрусалиму воно не має.
Господа, що в'їжджає в Єрусалим, жителі міста зустрічали пальмовими гілками. У нашій смузі не ростуть пальми. На час свята розпускаються в основному тільки верби і тому вони були обрані як заміна гілок пальм. Приходячи з гілками до храму цього дня, ми йдемо вітати, зустрічати Господа, який на маленькому ослику в'їжджає до стародавнього міста, прямо на зустріч своїм стражданням і смерті. І все, що нам потрібно в цей день, це гідно зустріти Господа і прикласти всі сили, щоб з натовпу зустрічаючих не потрапити нам у натовп тих, хто кричить «Розіпни Його!» Коли відбувається благословення гілок, ми молимося про те, щоб досягти нам Світлого Христового Воскресіння. Це наше головне завдання, а не самі по собі гілки верби та їхні властивості.
Гілки пальм, верби та інших дерев у контексті свята Входу Господнього до Єрусалиму – символ перемоги над смертю. Свого роду прапори. У тропарі до свята так і співається: «... Темже и мы, яко отроцы победы знамения носяще, Тебе Победителю смерти вопием: осанна в вышних...». Бити один одного прапорами – абсурдно.
Верба – лише символ, що має значення, по суті, тільки на богослужінні. Не треба приписувати їй якісь містичні властивості, щоб не впасти нам у гріх марновірства. І це чудово, що ви сумніваєтеся в таких речах і ставите запитання.
