Упадок духу чи депресія: як відрізнити і що робити?
Думки клірика Одеської єпархії УПЦ протоієрея Вадима Гладкого про те, де проходить межа між духовною проблемою та медичним діагнозом.
Різні системи поглядів - світська культура, церковна традиція, популярна психологія, клінічна психіатрія - по-різному інтерпретують одні й ті ж терміни. Тому, перш за все, потрібно визначитися з самими поняттями.
Униніє може бути різним. У повсякденному вжитку під унинієм часто розуміють просте «приунив» - знижений настрій, занепад духу, апатія. Причиною такого стану може бути втома, погана погода, якісь розчарування або недуги. Зазвичай це короткочасні емоційні стани, які відносно швидко проходять (після відпочинку, зміни обстановки тощо) і не призводять до серйозних наслідків.
В аскетичній традиції униніє - серйозна духовна проблема, одна з найруйнівніших пристрастей. Це відмова від надії на можливість зцілення, втрата віри в любов Божу. «Униніє є тяжке мучення душі, невимовна мука і покарання більш гірке, ніж будь-яке покарання і мучення», - говорить святитель Іоанн Златоуст. У цьому сенсі униніє дуже близьке до депресій.
Депресія ж - це медичний діагноз, серйозний психічний розлад, який зачіпає не тільки емоції, але й тіло. Людина перестає радіти життю, втрачає енергію, а найчастіше і сенс існування.
Святитель Іоанн Златоуст говорить, що на початку, порушуючи духовні закони, людина стикається з печаллю. Це сигнал про помилку, яку потрібно побачити і виправити. Але якщо зациклюватися на самій печалі, на тому, як тобі погано, вона вкорінюється, стає пристрасною думкою. І ця думка, проходячи багаторазово по одному і тому ж шляху, поступово формує певний «нейронний стовбур», домінанту, яка пригнічує інші відділи. В результаті пристрасть стає стійким способом взаємодії людини з реальністю. Є вислів, з яким важко не погодитися: «депресія - це униніє, що перейшло в соматику», тобто коли душевний біль проявляється у фізичних симптомах іноді відразу, а іноді довго пригнічується і лише згодом дає про себе знати.
Як зрозуміти, що перед вами не тимчасове униніє, а депресія? Якщо людина більше двох тижнів почувається пригніченою, не знаходить сил ні на що, втрачає інтерес до звичних справ, погано спить, не хоче їсти, відчуває провину, нікчемність або безнадійність - це тривожні ознаки. Погіршення пам'яті, уповільнення мислення, фізична слабкість або думки про смерть і самогубство тільки підтверджують, що йдеться про депресію. Такий стан рідко проходить сам по собі, і людині потрібна підтримка близьких, щоб наважитися звернутися за допомогою.
Справитися з тимчасовим унинієм простіше. Іноді достатньо розібратися, що його викликало - втома, одноманітність або невиправдані очікування. Часто прогулянка, заняття чимось новим, налагодження режиму дня, спроби не зациклюватися на предметі печалі, і відволікатися від гнітючих, похмурих думок за допомогою корисних і цікавих занять, розмова з другом - вже можуть допомогти. Для віруючої людини першими засобами для повернення надії будуть - молитва, читання Писання, роздуми про сенс життя, часта подяка Богу за все, привчання себе помічати хороше в навколишньому житті, навіть по дрібницях, служіння ближньому, участь у Таїнствах, рішучість знайти і виправити помилки, які стали причиною печалі. Але якщо униніє стає глибшим, переростає в депресію, потрібні більш серйозні кроки, включаючи, в тому числі і допомогу фахівців. Роль хорошого духовника в цьому випадку важко переоцінити. І було б чудово, якби лікар і священик могли рухатися в турботі про такого пацієнта разом.
У будь-якому випадку не можна забувати, що в депресії окрім духовних причин є ще й фізіологічні передумови, часто оголюючи ці духовні причини. Але засвоїти урок депресії людина може часом тільки вийшовши з цього стану, озирнувшись на пройдений шлях.
