Як знайти «свою» парафію? 6 порад священника
Відповідає клірик Одеської єпархії УПЦ протоієрей Вадим Гладкий.
Це питання набагато глибше, ніж може здатися. Адже мова йде не просто про те, куди ходити на служби, а про вибір духовного дому – місця, де людина буде зростати, вчитися, молитися, зустрічати Бога і змінюватися.
Можна обрати храм за близькістю до дому, за красою оздоблення, за віртуозністю хору або зручністю розкладу. Нічого поганого в цьому немає, однак усе це лише зовнішні ознаки. Звичайно, всі ми різні, і критерії можуть відрізнятися. Але я б порадив звернути увагу на наступні орієнтири.
1. Ставлення до Таїнств
Це один з найпоказовіших моментів. Подивіться, чи причащається більша частина парафіян регулярно, а не лише на великі свята. За цією зовнішньою ознакоою стоїть більш важливе: як у храмі готують до Таїнств і що про них говорять. Чи є живе розуміння мети Літургії як освячення вірян? Чи, навпаки, Таїнства перетворюються на формальність: сповідь – лише «пропуск» до Причастя, а на шляху до Чаші ставляться штучні бар'єри у вигляді нескінченних правил.
2. Проповідь
Про що вона? Про Христа, Євангеліє і духовне життя чи про політику, новини, моралізаторство і особисті погляди священника? Проповідь – це серце парафіяльного життя, і вона повинна бути зосереджена на головному.
3. Парафіяльне життя
Чи існує громада як дружба і сім'я? Чи є в храмі Недільна школа, євангельські бесіди для дорослих, спільні справи милосердя? Чи парафіяни розходяться відразу після служби, не знаючи один одного? Жива громада – ознака здорової парафії.
4. Ставлення до обрядів
Наскільки розумно тут ставляться до обрядової сторони? Чи не підміняє вона (особливо у свята) саму суть віри? Чи розуміє священник, що всі люди різні і не можна до всіх застосовувати одну і ту ж мірку в питаннях посту, молитви і підготовки до Таїнств?
5. Спілкування зі священником
Яке воно? Чи є у батюшки відкритість, повага до співрозмовника, можливість поставити питання? Чи діалог неможливий, тому що священник завжди зайнятий, розмовляє «зверху вниз» і не чує чужої думки?
6. Довіра і внутрішня чуйність
На завершення пораджу прислухатися до серця. Буває, що парафія обрана логічно: зручне місце, красива служба, все чинно, священники – люди вчені, але душевно чомусь холодно. А буває, що храм простий, тихий, зовні непомітний, але всередині відгукується миром, радістю і відчуттям дому.
Разом з тим, потрібно перевіряти і себе: іноді перша неприязнь – це опір нашого самолюбства, подолавши яке, можна знайти справжній скарб.
