Як знайти своє призначення в житті?
На смислотворчий запит відповідає протоієрей Василь Кучер
Питання дуже важливе, і кожна людина рано чи пізно замислюється про сенс свого життя і про те, для чого саме вона прийшла в цей світ.
Треба одразу сказати, що для православного християнина існує загальна мета, яка стоїть перед кожною людиною. Мета ця - спасіння душі і з'єднання з Богом.
Преподобний Серафим Саровський говорив, що мета життя християнина в тому, щоб стяжати Духа Святого. Так що, якщо говорити про місію, то ось та, що дана всім нам без винятку. І перш ніж шукати якесь особливе, особисте покликання, треба пам'ятати про цю загальнохристиянську мету.
Природно, що при цьому у кожної людини є і своє, приватне покликання, а саме той шлях, на якому вона повинна послужити Богу і ближнім. І питання про те, як його розпізнати, справді непросте.
Перш за все, треба зрозуміти, що воля Божа про нас не відкривається одразу і цілком, як написаний план. Господь веде людину поступово, крок за кроком. Святі отці кажуть, що часто ми хочемо побачити всю дорогу до кінця, а Бог дає нам світло (і то не завжди) тільки на наступний крок. І в цьому є глибока мудрість, тому що якби людина знала все наперед, вона або загордилася б, або злякалася б і втекла. Як у тому відомому оповіданні, в якому одна жінка просила Бога відкрити їй Свою волю. Господь відкрив. «Закрий назад!», - благала вона.
Але, як же розпізнати своє покликання? Святі отці вказують кілька ознак.
По-перше, треба дивитися на ті дари і здібності, які Бог вклав у нас від народження. Господь не дає Свої таланти випадково. Якщо людина з дитинства схильна до якоїсь справи, якщо вона у неї виходить, якщо вона приносить користь іншим людям, то можна її сприймати як вказівку Бога. Апостол Павло пише, що у кожного свої дарування, і кожен повинен служити тим даром, який отримав.
По-друге, треба звертати увагу на обставини життя. Святитель Феофан Затворник говорив, що воля Божа про людину часто відкривається через ті обставини, в які Господь нас ставить. Місце народження, сім'я, зустрічі з людьми, якісь проблеми в житті - все це не випадково. Іноді ми шукаємо своє покликання десь далеко, а потім виявляється, що весь цей час воно було поруч, у тих людях і справах, які нам уже дані.
По-третє, потрібно слухати голос совісті. Коли ми робимо те, до чого справді покликані, - на серці мирно, навіть якщо справа важка. А коли йдемо не своїм шляхом, робимо те, чого робити не повинні, що приносить нам і ближнім шкоду, то всередині виникає тяжкість, смущення, відчуття фальші.
Але, підкреслю тричі, тут потрібне розсудження, тому що не всяка незручність є знаком того, що ми не на своєму місці. Іноді труднощі тільки посилюють той факт, що ми на вірному шляху, тому що ворог роду людського особливо нападає на тих, хто виконує волю Божу.
По-четверте, дуже важлива молитва. Якщо ми щиро просимо Господа відкрити нам Свою волю, Він неодмінно відкриє. Так, це буде не одразу, може, не надто очевидно, але через поступове вразумлення обов'язково ми зрозуміємо. Є прекрасна молитва Оптинських старців, в якій ми просимо: «Господи, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені день, що настає. Дай мені всецело віддатися волі Твоїй Святій».
По-п'яте, дуже корисна порада духовного батька або досвідченої в духовному житті людини. Самі ми часто не бачимо себе збоку, а досвідчений наставник може допомогти розібратися, де в наших бажаннях діє Бог, а де діє наша гординя або інші пристрасті.
І ще треба сказати важливе. Іноді людина думає, що її місія в тому, щоб бути обов'язково великою, помітною, відомою. Але у Господа можуть бути зовсім інші плани. І тому, для когось одного місія в тому, щоб бути хорошою матір'ю і виховати дітей у вірі. Для іншого в тому, щоб чесно працювати, не красти, не брехати. Для третього в тому, щоб терпляче нести хворобу і тим подавати приклад іншим. Перед Богом всі ці шляхи рівно дорогоцінні, якщо людина не ропче і не шукає чогось надвиключного.
З іншого боку, відомість і важливість людини, повірте, може бути великим випробуванням, і надто складним іспитом, який гідно скласти можуть дуже небагато хто.
Тому не потрібно мучительно шукати якесь особливе призначення. Треба чесно жити там, куди Господь нас поставив, виконувати заповіді, служити ближнім тими дарами, які є. І поступово - через життя, через молитву, через обставини - Господь Сам буде відкривати нам, для чого ми тут.
