«Нехай воскресне Бог»: чому ми говоримо про минулу подію як про майбутню?
Лінгвістичні та богословські особливості відомої молитви розбирає протоієрей Василій Кучер.
Це гарне питання – воно стосується тонкощів церковнослов'янської мови та богословського сенсу молитви.
Треба одразу підкреслити, що вираз «Да воскреснет Бог» – це не вказівка на майбутню подію, якої ще не було. Це форма наказового або бажального способу (оптатив), яку в українській мові ми передаємо словами «Нехай буде…», «Нехай прийде…», «Нехай святиться…». Наприклад, у молитві «Отче наш» ми говоримо: «Да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя». Але, коли ми це говоримо, ми ж не стверджуємо, що Царства Божого ще немає, а воля Божа не діє? Це просто момент призивання, це молитва про дію Божу тут і зараз.
Якщо ж взяти слова «Да воскреснет Бог», то їх найточніше за змістом можна було б перекласти так: «Нехай повстане Бог». Тобто, ми просимо Бога явити Свою силу, просимо Його діяти.
Також, треба пам'ятати, що молитва ця взята не з Нового Завіту. Це початок 67-го псалма: «Да воскреснет Бог, и расточатся врази Его». Псалом написаний задовго до Втілення Христового, і пророк Давид просить Бога явити Його силу проти ворогів.
Так, Церква сприйняла цей псалом як пророчий і святі отці бачили в ньому вказівку на Воскресіння Христове. Але головне, вони дивилися на нього ще й як на вказівку духовної перемоги над ворогом роду людського.
Таким чином, ми не молимося про те, щоб Христос воскрес – Він воскрес один раз і назавжди. Ми молимося про те, щоб сила Його Воскресіння діяла зараз, у даний момент. Тобто «нехай повстане Бог» у нашому житті, у цю годину, проти тих «ворогів», які нас долають – пристрастей, спокус, духів злоби.
Святитель Іоанн Златоустий та інші отці тлумачать цей псалом саме так: як безперестанне призивання сили Божої, яка вже явлена у Воскресінні, але має діяти в житті кожної віруючої людини.
