Що означають слова на літургії: «Милість миру, жертву хваління»?
Кожної літургії чую слова: «Милість миру, жертву хваління». Що вони означають?
Ірина Басько
Відповідає протоієрей Валентин Макаров:
– Дуже часто проскомідію, а іноді і всю Божественну літургію називають Безкровною жертвою. Поняття жертви тісно пов'язане зі Старим Заповітом. В ті часи приносилися на ритуальне заклання різні тварини – згідно з вимогами закону про жертвопринесення. Головним завданням священика було приношення цих тварин в жертву Богу. Різні ножі і жбани для крові і нутрощів були головним інструментарієм того священства.
Слава Богу, ми позбавлені від цього жаху «м'ясного ринку перед Великоднем», але корисним буде пам'ятати, що гріх залишився жити в наших серцях. А де є гріх, там немає миру, де є гріх, там повинна бути жертва. І ця Жертва – Жертва Іісуса Христа – була принесена одного разу за гріхи всіх людей так, що нам не залишається можливим що-небудь до неї додати.
Наше жертвопринесення милістю Божою переросло в подяку, хваління і прославлення Бога за Ним принесену жертву.
Святий Миколай Кавасіла наводить наступні слова: «Милість миру» – це «плід чистого та міцного миру, коли душу не порушують жодні пристрасті і коли ніщо не заважає, щоб вона наповнилася милістю і жертвою хваління». Від Бога даром ми отримали помилування, яке повинно було вселити мир в наші серця, «тому що любов Божа влилася у наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим.5:5).
Як серце помилуваного злочинця неминуче має наповнитися радістю і миром, так і наші серця повинні відчути умиротворення і радість.
За вченням Миколи Кавасіли, співані хором на початку Євхаристійного канону «Милість миру, жертву хваління», закликають нас приносити «милосердя Тому, Хто сказав: милості хочу, а не жертви».
Крім Божественного миру, ми повинні мати мир із усіма, хто нас оточує. «Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій» (Мф. 5:23,24).
Подарованому нам миру від Бога слід воздати примиренням із ближнім. У такому випадку мир стане повним, і ми не осудимося у своєму жертвопринесенні.
Що ми можемо віддати Богу за його нескінченну милість до нас? І якої відплати чекає від нас Бог більше, зовнішньої чи внутрішньої? Чи можна людині оплатити своє спасіння свічками або записками? Тільки хвала, тільки славослов'я, тільки подяка, що виходить із глибин сердечних: «милість миру, жертва хваління»...