Хто може стати дружиною священика?
Я б дуже хотіла стати дружиною священика. Що для цього потрібно робити? Які якості необхідно мати дружині священика, чи всі дівчата підходять для цього?
Ірина Войко
Відповідає ієрей Олексій Яланський:
– Відповідно до вимог канону, наречена майбутнього священика повинна бути православної віри (14-е пр. IV-го Вселенського собору), і так само, як і він сам, повинна зберегти цнотливість до шлюбу, а тому вона не може бути вдовою, розведеною або перебувати в блудному співжитті (18-е Апостольське правило; 3 пр. VI-го Вселенського собору).
Бажання бути матушкою – дружиною і супутницею життя священика – без сумніву, бажання похвальне. Без перебільшення, його можна назвати подвигом.
Як колишній семінарист, я пам'ятаю чимало сформованих шлюбів між моїми знайомими семінаристами та дівчатами, які мріяли стати матушками.
Але, на жаль, часто такі шлюби будувалися на ідеалізації життя майбутніх матушки і батюшки, а життя часто відкривало зовсім інші реалії: незабезпеченість, невпорядкованість, переїзд з місця на місце і т. п. Для багатьох молодих батюшок це було життєвою нормою, і лише через кілька років такі сім'ї домагалися більш-менш стабільного способу життя. Чесно скажу: бували випадки, коли подібні труднощі були для молодих матушок чимось шокуючим, зовсім несподіваним, що приводило деколи до трагічного розпаду сімей. Але ж після розлучення священик вже не має права одружуватися вдруге, і такі нещасні молоді люди ставали целібатами мимоволі.
Тому майбутня матушка зобов'язана не тільки бути готовою до несіння усіляких труднощів і негараздів, але і бути відповідальною за створювану сім'ю, адже через легковажність можна приректи майбутнього священика на самотність.
Але і в стабільній, твердо ставшій на ноги, сім'ї священика у матушки не вийде розслабитися: матушка завжди на виду і вона повинна пам'ятати, що своїми словами, вчинками, і навіть одягом вона може дати привід до пересудів і засудження не тільки своєї сім'ї, але і Православ'я в цілому. Причому доведеться стежити не тільки за собою, але і за своїми дітьми: в яких компаніях вони спілкуються, якими ідеями живуть. На жаль, і в сім'ях священиків діти часто потрапляють під каток спокус цього світу і втрачають авторитет в образі Православ'я. І тут левова частка боротьби за збереження чистоти віри лежить саме на матушці.
І найважливіше: майбутня матушка повинна бути зразком Православної християнки не тільки вступивши в шлюб з кандидатом на священство, але і до цього шлюбу. Цього вимагають церковні канони.
І наостанок, особиста порада від мене: далеко не всі семінаристи планують стати в майбутньому священиками, адже Семінарія сама по собі – підготовче випробування перед священством, що проходять не всі. Придивіться до свого обранця: чи дійсно в ньому горить жертовний вогонь пастирства, чи така людина вже обрала для себе в Церкві інший шлях?
Сподіваюся, у вас з Божою допомогою все вийде.
