«Брате мій, мене вбивають!»: Голгофа і чудеса святого Філумена
Він прийняв мученицьку смерть біля колодязя Якова, а його брат-близнюк почув його крик за тисячі кілометрів. Історія святого, який зупиняв танки і являвся після смерті.
29 листопада – день пам'яті священномученика Філумена Святогробця.
Святий Філумен народився 15 жовтня 1913 року на острові Крит у благочестивій багатодітній християнській родині. У 1937 році прийняв чернечий постриг і в тому ж році був висвячений. Проходив послухи в різних монастирях і храмах Єрусалимського Святогробського братства. Усюди проявляв сумлінність і духовну чутливість.
Від нього йшов особливий мир і спокій. Жодного разу ні з ким отець Філумен не вступав у суперечку, нікого не осуджував. Завжди зберігав свою незабутню добру усмішку.
Голгофа біля колодязя Якова
Останнім місцем подвигу отця Філумена стало місто Наблус у Самарії, служба біля колодязя Якова. Місцевість перебувала під управлінням прихильників юдаїзму, і вони шукали спосіб заволодіти колодязем. Отцю Філумену неодноразово погрожували, але він смиренно, як ні в чому не бувало, ніс свій послух
29 листопада 1979 року тіло отця Філумена знайшли бездиханним. Навколо все було залито кров'ю. Обличчя мученика було невпізнанним через численні сліди від побоїв і вибуху. Як виявилося пізніше, юдейські фанатики напали на отця Філумена і після довгих знущань вдарили сокирою по голові. Потім, щоб приховати сліди злочину, кинули ручну бомбу.
У той час, коли отець Філумен мученицьки страждав, його брат-близнюк, отець Єлпидій, перебував у своїй келії на Афоні. Бог відкрив його внутрішньому зору все, що відбувалося з його братом.
Він бачив отця Філумена і чув звернений до нього голос: «Брате мій, мене вбивають. Брате, мене вбивають. Не обурюйся… На славу Божу!»
Незмивна кров
Коли до місця мучеництва приїхали монахині, щоб прибрати храм, то побачили, що все вимазано кров'ю, але запаху тління не було. Вони нагріли воду і взялися за прибирання, але як не старалися, кров не відмивалася. Було відчуття, що вона проступає крізь підлогу. Монахині плакали і продовжували мити…
Після смерті отця Філумена його тіло доставили в Тель-Авів і тільки на шостий день дозволили забрати з моргу.
Хоча минув шостий день з моменту його смерті, тіло не видавало жодного запаху тління і було дуже м'яким.
Братія не могли витримати виду ран отця Філумена, у якого була відсічена сокирою частина черепа, і облачати його взявся тільки один монах на ім'я Софроній. Тут сталося перше чудо. Він звернувся до отця Філумена як до живого: «Отче, допоможи мені тебе облачити, бо, як бачиш, я один». І тут сталося чудо. Коли отець Софроній почав надягати сорочку на тіло отця Філумена, той сам простягнув йому руку. Таким же чином він допоміг і з ногами.
Захист храму: бомба і танки
На місці служіння біля колодязя Якова отця Філумена змінив отець Іустин. Він також став зазнавати численних загроз. Одного разу уві сні він побачив мученика Філумена, який будив його до служби.
«Я прокинувся, – розповідає отець Іустин, – подивився на годинник і зрозумів, що ще рано. І тут я відчув, як рука отця Філумена спирається на моє плече. Тепер уже не уві сні, а наяву я почув голос отця Філумена, який сказав мені, щоб я йшов у храм, але не через лівий, а через правий вхід. Спускаючись у храм, я почув цокання годинникового механізму, а потім виявив і саму бомбу, яку було закладено з лівого боку від жертовника. Я викликав поліцію, і бомбу вдалося знешкодити».
За благодатної допомоги мученика Філумена отцю Іустину вдалося зробити неймовірне – завершити будівництво храму святої мучениці Фотинії над колодязем Якова, яке почалося ще на початку двадцятого століття.
Незліченні чудеса супроводжували це будівництво.
Ми розповімо лише про одне з них, яке сталося вже після завершення самих робіт.
У 2005 році на храм було здійснено напад двох ізраїльських танків. Те, що зводилося з таким великим трудом, могло бути вмить зруйнованим. Перший постріл танка припав по дзвіниці. Отець Іустин став у відчаї молитися: «Отче Філумене! Якщо ти святий, то яви це тепер!»
І святий одразу ж прийшов на допомогу. Отець Іустин своїми очима побачив отця Філумена в його звичайному сірому підряснику на дзвіниці храму. Він тричі махав руками, ніби щось відкидаючи. Потім стало ясно: це були три снаряди, що вилетіли з танків, але не долетіли до цілі. Вони впали, так і не вибухнувши, і покотилися бруківкою, як порожні пляшки. Після цього танки розвернулися і зникли.
«Це наш отець»
Документально зафіксовано безліч чудес, які здійснювалися за молитвами до священномученика Філумена, але описати навіть малу частину неможливо.
До серпня 2008 року мощі отця Філумена перебували у патріаршій школі на Сіоні. Від них уже там здійснювалося безліч чудес і зцілень.
Було вирішено перенести мощі до місця мученицької смерті праведника, до храму колодязя Якова.
І тут не обійшлося без чуда. Справа в тому, що мощі отця Філумена дуже сильно благоухали, і це могло привернути увагу ізраїльських солдатів на кордоні. Їхня реакція могла бути непередбачуваною. Але щойно автомобіль з мощами мученика під'їхав до прикордонного пропускного пункту, благоухання миттєво припинилося.
Ізраїльський солдат строго запитав монахів: «Кого везете?». Якби солдати відкрили гробницю й побачили останки, у монахів виникли б серйозні проблеми з перетином кордону.
Помовчавши мить у молитві, ігумен сказав: «Це наш отець».
І тієї ж хвилини вся братія відчула: отець Філумен насправді був їхнім отцем. Ізраїльський солдат, задоволений відповіддю, дозволив проїжджати без подальшого огляду.
Таємниця срібної чаші
Після багатьох років перебування у стінах Сіонської школи мощі отця Філумена повернулися туди, де й донині видніються сліди його крові. Через тридцять років після мученицького подвигу, 29 листопада 2009 року, Священний Синод Єрусалимської Церкви увічнив пам’ять святого в лику святих мучеників.
У 2009 році, незадовго до канонізації отця Філумена, настоятель монастиря отець Іустин спустився вниз, до храму при криниці, щоб навести лад. У вівтарі його увагу привернуло те, що у скляній шафі виднівся плат для причастя, яким був накритий якийсь невеликий предмет.
Отець Юстин здивувався, бо, окрім нього, ніхто у вівтар не входив, а шафа була зачинена на ключ, що також був тільки в нього. Настоятель відкрив шафу і побачив мініатюрну срібну чашу у вигляді потира.
На ній було вигравіювано: «Чаша мученицької крові священномученика Філумена Кіпрського, пролита за дім Господній 16 листопада 1979 року. Чашу, яку Я п’ю, будете пити».
Ігумен Іустин точно знав, що ні він, ні хтось інший цієї чаші туди не ставив. У самій чаші були виявлені часточки запеченої крові святого, пролитої в годину його мученицької кончини. Дивовижний факт появи цієї чаші з часточками крові у зачиненій шафі та походження напису на ній ніхто так і не зміг пояснити…
