Притча: про силу покаяння. Притча святителя Миколи Сербського
Одна людина прожила довге життя. Все життя вона грішила, але тут же приносила покаяння за звершені гріхи. Нарешті, встигнувши востаннє покаятися, людина спочила.
Злий дух прийшов за її душею і каже:
- Вона моя.
Господь же каже:
- Ні, вона каялась.
- Але ж хоч і каялась, знову грішила, – продовжував диявол.
Тоді Господь йому сказав:
- Якщо ти, будучи злим, брав її знову до себе після того, як вона Мені каялась, то як же Мені не прийняти її після того, як вона, коли вона згрішить, знову зверталася до Мене з покаянням? Ти забуваєш, що ти злий, а Я – благий.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
«Від ночі утрюнює дух мій»: як з'явилася утреня і нащо молитися на світанку
27 Листопада 20:02
«Слава Богу за все!»: Наука вдячності та ключ до розуміння Літургії
26 Листопада 10:00
Сугуба єктенія і «Нині відпускаєш»: друга частина вечірні
21 Листопада 10:00
День бабака чи вічність? Як перестати вбивати час і почати жити
19 Листопада 20:28
«Світло Тихе»: чому це головний гімн вечірні?
15 Листопада 13:17
Богослов'я доброти: чому святі співчувають навіть демонам?
13 Листопада 16:06