14 цитат митрополита Антонія Сурозького про любов
У дні Петрового посту дуже важливо пам'ятати про головну християнську чесноту – про Любов! Про це сьогодні нам розповість блаженної пам'яті митрополит Сурозький Антоній, якого звали сучасники та духовні чада «Апостолом Любові».
Про важливість поняття «любові» митрополит Антоній говорив: «Багато слів стали для нас умовними. Ми їх розуміємо, навіть не замислюючись. Не у тому сенсі, що вони умовні та мало що значать: вони означають щось, вони чіпають нашу душу. Але якщо поставити перед собою питання про те, що вони означають, як передати їх зміст чужій людині, людині, яка чужа нашому досвіду, ми бачимо, що це далеко не так просто. Я вам уже давав приклади цього. Слово любов – таке складне слово, слово свобода – таке багатогранне слово. Ми, вживаючи ці слова, знаємо, що ми хочемо сказати в основі, але якщо замислимося глибше, то виявляється, що це зовсім не так просто.
1. «Бог, повнота всього, гармонія, краса, викликає по імені всіх можливих тварей. Він кличе, і кожна твар повстає з небуття, і перше, що вона бачить – повна, досконала краса Божа, перше, що вона сприймає – повна гармонія у Господі. І ім'я цієї гармонії – любов, динамічна, творча любов» [1].
2. Любов, у кінцевому підсумку, є граничне вмирання. Якщо людина любить іншу, вона не тільки готова життя своє покласти за неї, щоб та людина досягла повноти.
3. Святий Григорій Богослов говорить про те, що Бог – Трійця, тому що одиниця не може бути знаком любові, двійця, тобто пара, не може бути знаком любові: двоє, які один одного люблять, виключають у нашому земному бутті всякого третього. Коли двоє хочуть бути єдиними, то вони виключають третього, третій тільки вривається у цю незбагненну любов.
4. Любов, яка доходить до своєї абсолютної межі, це таке ставлення до іншого, тобто до друга свого, що людина та Бог можуть про себе самого забути настільки, що існує тільки інший.
5. Возлюби ближнього, як самого себе (Мк 12:31): а я себе самого як люблю? Я все роблю для того, щоб себе задовольнити, втішити, порадувати, але чи це справжня любов до самого себе? Чи стаю я більш зрілим, більш схожим на той образ Божий, який у мені закладено?
6. Людина, яка себе забуває для того, щоб згадати тільки улюбленого, навчилася тому, що таке любов та як вона розкривається у Святій Трійці, тому що любов, і смерть, і воскресіння нерозлучні один від одного.
7. Бог віддає Себе на смерть для того, щоб повірили в Його любов, Він нам дає Свого Духа для того, щоб ми долучилися до Нього. І все таїнство спасіння можливо тільки при вільній участі людини.
8. Улюбленою може бути людина, що не заслуговує любов, але здатна відгукнутися на любов, яку їй дають як подарунок, незаслужено, з трепетною вдячністю, зі сльозами, з подивом. І ось таке наше становище у Церкві: ми улюблені Богом. І навіть якщо ми знаємо, що не гідні цієї любові, ми можемо їй відкриватися все більше і більше, слізно, любовно, щоб вона була нами сприйнята і нас перетворювала, тому що ніщо так не може когось перетворити, як любов, будь то Божественна або навіть людська.
9. В основі Церкви – Божественна любов, яка все несе, ніби на плечах. Древнє зображення Христа було в образі пастуха, який несе на плечах свою вівцю: ось так Бог несе нас всіх, увесь світ, і так кожен із нас покликаний на своєму місці, у свою міру, на своїх плечах любовно, жертовно нести кожного, всіх, усе.
10. Коли між людьми народилася любов, то ми продовжуємо вірити, що видимість заслонила таємницю, але насправді таємниця жива. Коли ми розлюбимо людину, ми забуваємо, що вона світилася, вона знову стала черв'ячком, нікчемою. І це є для нас предметом та питанням віри.
11. Сутність Символу віри – у проголошенні того, що Бог є любов (1 Ін 4:16). Зараз я поясню, що хочу сказати цими словами. Якщо ви прочитаєте Символ віри, ви побачите, що Бог, Який існує нічим не обумовлений, творить світ, і цей світ Він творить, як дію любові. Тому що Бог є повнотою життя, повнотою радості, повнотою буття – Він хоче все це розділити з нами.
12. При всій Своїй незбагненності Бог є любов.
13. Він нам дає свободу, яка народжена Його любов'ю, і вільними ми можемо бути, тільки якщо ми на цю любов відповідаємо усією любов'ю, на яку самі здатні. А для того, щоб це здійснити, ми повинні опанувати себе.
14. «Бог може все – крім одного: Він не може змусити ніяку твар любити Його, бо любов царствено вільна та несумісна ні з примусом, ні з переднакресленням». [2]
У дні посту будемо реально, (а не формально по імені), перебувати у Церкві Божій, що проявляється у нашій участі у Таїнстві Євхаристії, яка відбувається при соборній молитві віруючих, що як найкраще показує нам – що є сама Церква – і хто у ній МИ. Митрополит Антоній про це говорить так: «Церква є боголюдське суспільство, де Бог та люди складають одне: що зустрілися Бог з людиною. Церква – таємниця цієї зустрічі, таємниця цього спілкування, таємниця цього прилучення один до одного».
________________________________________
[1] Митрополит Антоний Сурожский: «Вызов современности», Журнал «Церковь и время» № 4 (17) 2001, стр. 35-36.
[2] «Тело и материя в духовной жизни».
