У селі Ягодинка на Житомирщині ікона святителя Миколая самооновилась і від неї почались зцілення вірян
Ця дивовижна історія бере свій початок від середини липня минулого року. Саме тоді у невеличке село Ягодинка в Романівському районі Житомирщини до 74-річної пенсіонерки Філії Лопохи приїхала донька Галина з чоловіком Петром. Подружжя, прагнучи допомогти старенькій, заходилося прибирати в хаті. Вирішили протерти від пилу старовинну ікону Миколи Чудотворця. Лик святого і блискуча окладна риза були темними від віку; розсипалась і сама основа ікони. Щоб образ не зіпсувати остаточно, його повернули на своє місце. Але перед цим протерли скло, прикрасили квітами та повісили новий рушник. І хвилин через 5 побачили диво: стара фольга на іконі засяяла, а лик святого Миколая наповнився живими барвами. Ікона оновлювалась сама по собі зверху донизу просто на очах.
Про це відразу дізналося все село. А настоятель місцевого храму святого Олександра Невського ієрей Андрій Кобетяк сказав, що ми маємо справу з проявом Божого чуда, яке відбувається через цю ікону. Журналіст СПЖ зв’язався зі священиком, і він детальніше розповів подробиці дива.
– Щоб оновлений образ побачило якомога більше вірян, пані Філія вирішила передати ікону до ягодинського храму, адже, як сказано в Євангелії, святиню «під спудом» ніхто не ховає.
Із благословіння архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима, ікону хресною ходою було перенесено в наш храм. Подія тоді, – згадує отець Андрій, – зібрала кілька сотень людей – майже усіх жителів села та багато приїжджих. Сама хода супроводжувалася особливою благодаттю Божого Духу. Так, одна з прихожанок храму, яка страждала на хворобу ноги, отримала значне полегшення, пройшовши від оселі, де оновилася ікона, до самої церкви, а це – близько трьох кілометрів.
Цікаво, що цей образ багато років тому вже перебував у місцевому Свято-Олександро-Невському храмі, але в роки гонінь на віру його забрали до помешкання Філії Станіславівни, щоб уберегти від знищення безбожниками. Таким чином, сам святий Миколай знайшов собі дорогу додому – до свого храму.
– У серпні минулого року, – продовжує свою розповідь настоятель, – після молитви перед образом Миколая Чудотворця зцілився німий від народження хлопчик. Це диво сталося на моїх очах. Вперше Іванко з матір’ю Ярославою прийшли до нашого храму якраз у той день, коли ми хресною ходою перенесли ікону до церкви. Вдома мама помітила значні позитивні зміни у сина в розвитку мови. Невдовзі сім’я відвідала храм 14 серпня, у день пам’яті мучеників Маккавейських. Тривала Літургія. До чаші зі Святими Дарами підійшов із мамою хлопчик років восьми. Як і у всіх інших, я запитав його ім’я – як належить перед Причастям. Мати вже хотіла відповісти за нього, але дитя впевнено мовило: «Іоанн». Я ще нічого не зрозумів, бо ж не знав, що хлопчик німий від народження. А мати просто світилася від щастя і після служби розповіла мені цю історію. Потім вони ще не раз приїздили до храму. Будемо і надалі молитися за цю дитину, і нехай Милостивий Господь через святий образ свого угодника святителя Миколая посилає цій родині і всім, у кого трапляється біда, Свою милість.
– 12 вересня ми вшановували пам'ять нашого небесного покровителя, святого Олександра Невського. Примножити радість престольного свята прибув і наш владика Никодим. На святі було чимало паломників. У цей день біля чудодійного образу святого Миколая було також зафіксовано кілька різноманітних чудесних явищ, що не мають людського пояснення. Одне з них заслуговує на окрему увагу. Одна із приїжджих вірянок мала захворювання горла і могла вживати їжу лише через медичну трубочку. Проте, помолившись біля ікони, жінка відчула неймовірне полегшення. А на братській паломницькій трапезі після святкової служби змогла їсти без жодних проблем.
– Одне із останніх чудесних зцілень було зафіксоване зовсім недавно. У село приїздила родина житомирян із п’ятирічним сином. Хлопчик із вадами загального розвитку не міг чітко говорити. Проте, після моєї молитви з батьками та дитиною перед образом святителя Миколая, сталося неймовірне. Вдома він почав впевнено вимовляти окремі слова та фрази. Мова стала набагато чіткішою та зрозумілішою.
Отець Андрій як настоятель храму перед кожною службою і після неї уважно спостерігає за іконою. Священик помітив, що образ святого Миколая, який раніше був чорно-білим, продовжує оновлюватися. На щоках проявився рожевий відтінок, а губи наповнились живим червоним кольором. Це підтверджує і благочинний Романівського округу протоієрей Ярослав Коверчук, який одним із перших побачив оновлену святиню. Після того він уже кілька разів приїздив до Ягодинки і стверджує, що ікона стає яскравішою. Руки святителя стали чітко окресленими, спочатку вони були значно темніші. Оновилася і весь металевий оклад. Він почав сяяти, і лише невеличка пляма в куточку німба святого залишилася чорною. Миколай Чудотворець ніби свідчить, якою ця ікона була, і якою враз стала. Це ще один доказ чудесного оновлення образу.
Між тим, слава про цю ікону вже шириться Україною і навіть вийшла за її межі. У село приїздили паломники з Молдови, віряни з Вінничини, Івано-Франківська. Вони вірять, що Господь почує їх молитви і допоможе. А отець Андрій регулярно служить перед оновленим образом молебень за недужих людей, які звертаються до Миколая Чудотворця з проханнями про зцілення.
– Зараз ікона перебуває в храмі, – додав на завершення отець Андрій, – і кожної служби всі бажаючі мають змогу помолитися та попросити перед чудодійним образом особливої Божої благодаті. З благословення владики Нікодима веду за нею постійно спостереження, фіксую чудеса, у яких вона себе проявляє. Після того, як буде зібрано достатню кількість свідчень про зцілення, документи, з благословення правлячого архієрея, передамо до Священного Синоду УПЦ, і він буде приймати рішення про визнання ікони чудотворною. Після цього, окремий день її пам’яті внесуть у церковний календар, і образ далі шануватиметься всією повнотою Української Православної Церкви.
СПЖ висловлює подяку настоятелю Свято-Олександро-Невського храму о. Андрію Кобетяку за надані фото.
