УПЦ і «МП»: хто говорить правду – Зеленський чи Буданов?
Заява Буданова про те, що називати УПЦ з приставкою «МП» – маніпуляція, викликала шок серед псевдопатріотів. Що означає ця заява і з якою метою вона зроблена?
Напередодні Пасхи глава Офісу президента Кирило Буданов зробив сенсаційну заяву про статус УПЦ, яка викликала бурхливу реакцію у всіх «патріотів». Відповідаючи на запитання журналістки про млявий процес переходів до ПЦУ на Закарпатті, Буданов підкреслив: «Коли ви говорите "МП" (Московський Патріархат. – Ред.) – це маніпуляція. Це УПЦ, приставку "МП" вони прибрали. Це факт. Те, що потрібно знаходити рішення, а не просто констатувати, що є якісь проблеми, – це теж факт. Разом з тим, хочу вам нагадати, що Україна, як і будь-яка інша нормальна держава, відокремлена від Церкви. Тому дайте час цьому процесу, і все вирішиться. Поспішати тут не можна. Застосування сили в духовній сфері ніколи, в жодній державі, не приносило результату».
Заява Буданова, що приставка «МП» стосовно УПЦ – це маніпуляція, прозвучала несподівано. Адже саме такою маніпуляцією займалося майже все керівництво країни кілька останніх років. Весь цей час політики, «експерти», громадські діячі навіювали нашому народу прямо протилежне: УПЦ – це і є «Московський патріархат».
Слова такого високого чиновника – це не просто суперечка про назву. Це відмова від усієї логіки, на якій будувалася кампанія проти УПЦ: навісити ярлик, видати його за факт, а потім підвести під нього адміністративний і судовий тиск. Релігійна політика України змінюється? Ще не очевидно.
Реакція псевдопатріотів
Невдивовижно, що після таких заяв у «патріотичному» середовищі почалася нервова реакція. Найпоказовіша – у чернівецького релігієзнавця Олександра Бродецького. Головним аргументом у його гнівному і досить довгому пості в Facebook було обурення, що Буданов своїми словами «заперечує обґрунтованість двох професійних релігієзнавчих експертиз/досліджень» ДЕСС, які якраз виявили зв'язки УПЦ з Москвою.
Інший релігієзнавець А. Саган перепостив у себе в Facebook пост Бродецького і супроводив його їдкою реплікою: «Відвідування русмирського Покровського (в Голосієво) монастиря не може не мати довгострокових наслідків».
І оскільки опоненти Буданова апелюють до експертизи ДЕСС, то до неї і звернемося.
Дослідження ДЕСС
Спочатку подивимося на колектив «експертів». Дивно, але це дослідження проводила не група богословів, не незалежна релігієзнавча рада і навіть не академічна експертна група. Його проводила група чиновників самої ДЕСС:
- перший заступник голови ДЕСС Віктор Войналович;
- начальник відділу у справах релігії В'ячеслав Горшков;
- заступник начальника цього відділу Вікторія Кочубей;
- начальник відділу юридичного забезпечення та правової аналітики Віталій Красій;
- начальник відділу адміністративних послуг Марина Хаустова.
Про реальну експертизу говорити не доводиться. Підлеглі завжди виконують те, що їм велить керівництво. І чим думка Буданова як «неспеціаліста» гірша за думку адміністраторів чи юристів з ДЕСС?
Наступний дивний момент – це те, що ДЕСС робить висновки на підставі не стільки статутних документів УПЦ, скільки на рішеннях і статуті РПЦ. У тексті дослідження сказано, що положення глави X статуту РПЦ нібито «є обов'язковими для виконання» для УПЦ та її предстоятеля.
Список джерел дослідження лише підтверджує цю логіку ДЕСС:
- рішення Архієрейського собору РПЦ;
- статут РПЦ;
- рішення Священного синоду РПЦ;
- матеріали офіційного сайту РПЦ patriarchia.ru.
Це не вкладається в голові, але державний орган України, ДЕСС, офіційно визнав обов'язковість для українських суб'єктів правовідносин документів, прийнятих у державі-агресорі. За цією логікою ми маємо визнати входження чотирьох областей і Криму до складу РФ? Адже закони РФ говорять про це.
І на підставі всього цього ДЕСС робить висновок, що Київська митрополія УПЦ афілійована з РПЦ.
Підтвердженням неспроможності експертизи ДЕСС можна назвати млявий судовий процес щодо заборони Київської митрополії УПЦ. 3 вересня 2025 р. Шостий апеляційний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 855/11/25 про припинення релігійної організації «Київська митрополія УПЦ», а перше засідання призначили на 30 вересня 2025 року.
На той момент все виглядало так, ніби державна машина впевнена у швидкій перемозі і хоче довести справу до кінця максимально жорстко. Але далі процес помітно загальмувався. Матеріали справи передаються між Шостим апеляційним і Касаційним судами, і розгляду по суті досі немає.
Крім того, 22 жовтня 2025 р. суд відмовив ДЕСС у забезпечувальних заходах, а в грудні 2025 р. Верховний Суд відмовив ДЕСС у скарзі на відмову в арешті майна і рахунків Київської митрополії.
З цього можна зробити обережний висновок, що судова система не дуже-то хоче визнавати документи РФ доказом у справі про заборону найчисленнішої української конфесії.
Що говорить Зеленський?
Ще 1 грудня 2022 р. Президент України оголосив про курс на «духовну незалежність», заявив про «численні факти зв'язку окремих релігійних кіл в Україні з державою-агресором» і повідомив, що РНБО доручила внести до Ради законопроєкт про неможливість діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих з центрами впливу в Росії.
Ось цитата Зеленського того часу: «Ми забезпечимо для нашої держави всю повноту незалежності. Зокрема, духовну незалежність. Ми ніколи і нікому не дозволимо будувати імперію всередині української душі».
У тому ж зверненні Зеленський доручив ДЕСС провести експертизу статуту УПЦ на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом.
Далі негативна риторика на адресу УПЦ йшла по висхідній. Кілька прикладів.
21 серпня 2024 р., після розмови з Патріархом Варфоломієм, Зеленський заявив: «Незалежна держава, незалежний народ мають бути незалежними також і духовно. Сьогодні Москва втрачає ще один важіль впливу на Україну і українців».
24 серпня 2024 р., у зверненні до Дня Незалежності, пролунала взагалі груба заява: «Українське православ'я сьогодні робить крок до звільнення від московських чортів». Це про ухвалений тоді закон про заборону УПЦ.
Взагалі риторика Зеленського щодо УПЦ – це не про релігію, не про факти і не про юридичну визначеність. Це риторика політичної мобілізації своїх прихильників.
І ось тепер на цю багаторічну лінію накладаються слова Буданова. З якою метою?
Що означають слова Буданова про УПЦ?
Що по суті сказав Буданов? Фактично він говорить: оперуйте фактами, а не ярликами, які ви ж самі і навісили; не підміняйте складне церковне питання крикливими політичними гаслами; не намагайтеся силою вирішити те, що силою не вирішується; і не поспішайте там, де поспішність призводить до зворотного результату.
Саме тому його слова викликали таку лють, адже вони, загалом-то, очевидні. Але
якщо «УПЦ МП» – це маніпуляція, тоді виходить, що суспільством маніпулювали останні роки, і робив це насамперед президент України.
Чи свідчить це про протистояння в коридорах влади? Поки не очевидно.
Проблема єдності
Ще у 2022 році, коли влада почала кампанію проти УПЦ, її ієрархи, священники і миряни багато разів попереджали: такі дії розколюють суспільство, що в умовах війни неприпустимо. Спікер УПЦ протоієрей Микола Данилевич промовив у День Соборності 2023 року такі емоційні слова: «Хіба все, що відбувається навколо нашої Церкви, всі ці спроби її заборони, шельмування, хіба це сприяє єдності і соборності? Це питання риторичне. Тому День Соборності – це нагадування, що 364 дні ми говоримо одне, а один день на рік ми повинні говорити, що ми єдині. Ну де ж ми єдині? Ми хочемо бути єдиними.
Розумієте, ти постійно повинен доводити, що не верблюд. А це неправильно. Нас викреслюють, хочуть викреслити взагалі з українського суспільства. Доходить до того, що нас асоціюють з росіянами. "Ось, Верхню лавру забрали, а в Нижній ще залишилися росіяни", – пишуть. Розсувають ці вікна Овертона. Але який же я росіянин? Ну я раз, десять, двадцять, тридцять разів сказав, що я українець, що ми – Українська Православна Церква. Ні, ви москалі. І спеціально це робиться. Сприяє це єдності? Безумовно, ні. Мені здається, якщо я це розумію, хіба я такий "розумний" один? Хіба інші люди цього не розуміють?»
З тих пір минуло вже понад 3 роки, а ситуація лише погіршилася. Цькування УПЦ досягло небувалих масштабів. І раптом топ-чиновник став торкатися цієї теми, говорити вголос, що проблема відсутності єдності існує, що вона розколює суспільство.
У лютому 2026 р. у своєму офіційному Telegram-каналі Буданов писав: «Це, мабуть, найголовніший урок російсько-української війни: наша сила в єдності», «Ми встоїмо тільки за умови єдності та ефективної співпраці армії, держави і нації».
10 квітня 2026 р. в інтерв'ю «Укрінформу» глава ОП заявив про якусь тригерну подію, яка вимагає єдності. Цитата: «Ми зараз підійдемо знову до так званої тригерної події, яка потребуватиме від нас єдності. І ось, на жаль, якщо цієї єдності не буде, може бути катастрофа».
Нарешті, на тій же прес-конференції в Ужгороді Буданов знову заявив про проблему відсутності єдності в українському суспільстві, і що роль Церкви в її здобутті після закінчення війни може стати визначальною: «Роль Церкви, вона якщо не вирішальна, то одна з найперших, а може, і вирішальна, тому що майже кожна людина в державі Україна вірить у Бога».
Виходить, слова Буданова можна сприймати як сигнал влади самій собі: зараз країні потрібна не нова церковна війна, а максимальна внутрішня консолідація. Чи почують цей сигнал? Поки не очевидно.
Висновок
Так хто ж говорить правду – Зеленський чи Буданов? Це питання винесено в заголовок статті, і зараз саме час на нього відповісти. Але спочатку потрібно сказати про те, що ці дві людини діють у зовсім різних площинах. Буданов – у площині фактів, Зеленський – у площині політичної доцільності, як він це розуміє. Логіка цієї «доцільності» полягає в тому, що якщо всіх православних в Україні загнати в «державотворчу» ПЦУ, то суспільство стане єдиним, а вплив РФ зникне.
У площині фактів і документів Буданов правий: УПЦ не належить Московському патріархату, не приймає з РФ керівні вказівки, не поширює в нашій країні російські наративи. Висновки експертизи ДЕСС засновані на документах країни-агресора і не можуть вважатися адекватними. Затягування судового процесу за позовом ДЕСС опосередковано це підтверджує.
Але заяви Буданова говорять також про те, що і в площині політичної доцільності концепція Зеленського помилкова. Тиск на УПЦ не об'єднує, а роз'єднує суспільство. А це, за словами Буданова, загрожує національною катастрофою.
Коли саме життя доведе правоту нинішніх заяв Буданова, тоді, природно, виникне низка питань. Хто саме зробив маніпуляцію державною політикою? Хто роками видавав спірну політичну інтерпретацію за незаперечний факт? І хто тепер пояснить, чому на підставі цієї інтерпретації мільйони громадян України раптом опинилися людьми другого сорту через свої релігійні переконання?
