Румунська Православна Церква вже в Україні?
В Україні живе багатотисячна румунська громада, що сповідує Православ'я.
17 жовтня 2025 року в парламенті Румунії, в рамках щорічного форуму, присвяченого питанням румунської ідентичності та діаспори, виступив з промовою колишній священник УПЦ Кипріан Білецький із Закарпаття. І ця промова може мати далекосяжні наслідки для України.
Початок руху за об'єднання з Румунією
Як розповів отець Кипріан, після початку війни, у березні 2022 року, шість приходів Солотвинської територіальної громади (Закарпаття) зі своїми настоятелями та церковними радами одноголосно проголосували за вихід з-під юрисдикції УПЦ. Це сталося з благословення митрополита Хустського Марка. Саме з цього моменту, каже отець Кипріан, розпочався рух за канонічне об'єднання з Румунією.
Він нагадав, що 29 лютого 2024 року Священний Синод Румунської Православної Церкви в Бухаресті ухвалив рішення «благословити, заохотити та підтримати ініціативу православних румунів України відновити спілкування з Матір'ю-Церквою – Патріархією Румунською, створивши юридичну структуру під назвою Румунська Православна Церква в Україні».
За словами священника, це рішення викликало невдоволення як у Москві, так і в Києві, але для румунів Закарпаття стало подією довгоочікуваною та радісною.
Спроба реєстрації та відмова влади
Після ухвалення українського закону №3894 (про заборону УПЦ), 25 серпня 2024 року в Чернівцях відбулися установчі збори Румунської Православної Церкви в Україні. За словами отця Кипріана, всі документи були підготовлені строго відповідно до українського законодавства, а також відповідно до Європейської конвенції з прав людини, двосторонніх угод між Румунією та Україною і канонічної згоди Румунської Патріархії.
Священник розповів, що 28 серпня 2024 року в Київ було подано повний пакет документів для державної реєстрації румунського вікаріату на території України, включно з офіційною згодою Румунської Патріархії.
За українським законом, реєстрація релігійних організацій має бути розглянутою протягом 30 днів. Термін минув 28 вересня 2024 року, і від української влади не надійшло жодних рішень або хоча б пояснень.
27 вересня Державна служба України з питань етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) визнала, що документи «повні та правильні». Але в реєстрації відмовила, посилаючись на «міждержавні та міжконфесійні міркування» і необхідність «додаткових консультацій всередині країни та з румунською стороною».
Ця відмова, каже отець Кипріан, не має юридичної основи і фактично є адміністративним блокуванням законної релігійної організації.
Обіцянка ПЦУ та реальність
Він також розповів про обіцянку Епіфанія Думенка створити в ПЦУ Румунський вікаріат, який так і не був створений.
«Більшість православних румунів в Україні воліли залишитися в очікуванні, зберігши канонічний статус. Таким чином, 121 прихід залишився в канонічному полоні Української Православної Церкви Московського Патріархату, встановленому в 1940 році і відновленому в 1944-му. Ще шість приходів, про які я згадував раніше, втрішили вийти з-під московської юрисдикції і в належний час приєднатися до Румунського Патріархату», – заявив священник.
Він впевнений, що «єдиним законним і канонічним рішенням, знайденим представниками румунських православних громад з Одеської, Чернівецької та Закарпатської областей, став вихід з російсько-українського церковного конфлікту і повернення в спілкування з Матір'ю-Церквою – Румунським Патріархатом, щоб уникнути, з одного боку, тимчасового правового вакууму, а з іншого – ризику поступової слав'янізації в середньо- та довгостроковій перспективі».
Позиція румунських громад
Отець Кипріан продовжив, що «таке рішення не спрямоване проти жодної зі сторін православного церковного конфлікту – тобто ні проти Патріархату Константинопольського, ні проти Патріархату Московського. Воно, навпаки, надає можливість залишатися в канонічному та євхаристійному спілкуванні з усім православним світом через Румунську Православну Церкву».
Священник повідомив, що 25 жовтня 2024 року Румунська Патріархія офіційно висловила жаль з приводу затримки реєстрації і заявила про продовження дипломатичних зусиль перед владою Румунії та України для захисту законних прав румунських православних.
Тим часом представники структури Румунського Патріархату в Україні вже подають судовий позов проти ДЕСС, яка «без підстав» відмовляється реєструвати РумПЦ на території України.
Звернення до румунських парламентарів
Отець Кипріан повідомив румунським парламентарям, що «у своїй більшості православні румуни України бажають повернутися в пряме спілкування з Матір'ю-Церквою – Румунським Патріархатом, водночас зберігаючи повну повагу до незалежності, суверенітету і територіальної цілісності української держави, а також до рішень інших православних громад України, які воліли приєднатися до інших канонічних юрисдикцій, відмінних від Московського Патріархату, який, у свою чергу, ризикує бути виведеним за рамки закону».
Зрозуміло, що під словами про юрисдикції, які відрізняються від Московського Патріархату, мається на увазі в першу чергу ПЦУ. І тут не можна не помітити очевидної нелогічності подібної заяви, адже отець Кіпріан прямо каже, що румуни «поважають» бажання вірян «приєднатися до таких юрисдикцій», тобто до ПЦУ.
Питання без відповідей
У чому ж нелогічність? А в тому, що самі представники ПЦУ такої «поваги» не виявляють і силоміць відбирають храми УПЦ, у тому числі ті, що належать до румуномовних громад, як це було в Чернівцях. На цей факт звертали увагу й у Румунській Патріархії, коли відповідали українському послу на вимогу визнати ПЦУ. Чому отець Кипріан про це промовчав – незрозуміло.
Ще більш дивними виглядають його слова про те, що «всі румунські православні громади України є старшими за саму Українську Православну Церкву і, відповідно, ніколи їй не належали». Тому, мовляв, «немає жодних підстав, щоб тепер раптом входити до її складу».
По-перше, на якій підставі румунські парафії «старші» за УПЦ?
По-друге, на яких підставах отець Кипріан стверджує, що вони «ніколи їй не належали» і що немає жодних підстав «раптом» входити до її складу?
Адже зрозуміло, що румуномовні парафії (як і будь-які інші, які виникли до 1990 року), що існували на території України протягом століть, належали до різних юрисдикцій, перш ніж стати частиною УПЦ. І виникали вони не лише на тих територіях, які колись входили до складу Молдавського князівства або Королівства Румунія, але й там, де мешкала румунська діаспора. Наприклад, у тому ж Закарпатті, представником якого є отець Кіпріан. Тоді чому він так говорить?
Фактичне підпорядкування РумПЦ?
Схоже, що, на думку священника, румунські парафії вже перебувають у підпорядкуванні РумПЦ і лише чекають на реєстрацію з боку ДЕСС. Усі питання з РумПЦ, очевидно, вже вирішено, адже, за словами Білецького, у нього є «письмова згода Румунського Патріархату, яка дозволяє канонічне перебування нової структури під його омофором».
Питання про те, чи є такий дозвіл з боку Блаженнішого митрополита Епіфанія, залишилося без відповіді.
Висновки
Формально отець Кипріан говорить про підпорядкування Румунській Церкві шести парафій УПЦ, що перейшли у Закарпатті. Але загалом ідеться про всі «румунські» громади УПЦ, яких близько 130.
Підсумовуючи, можна констатувати: ситуація розвивається саме так, як і попереджали експерти. Політика української влади щодо заборони УПЦ у поєднанні з агресивними діями ПЦУ із захоплення храмів створює небезпечний прецедент церковної фрагментації. Те, що починається як релігійний розкол, неминуче переростає у загрозу державній єдності.
Відповідальність за цю ситуацію лежить на тих, хто позбавляє вірян права молитися у звичних для них храмах. І тут доречно нагадати один очевидний факт: до ухвалення антицерковних законів і початку силових захоплень церков жодна з румунських громад навіть не піднімала питання про вихід зі складу УПЦ.
