«Смиренний монах» у мантії єпископа: що стояло за візитом Думенка на Афон
Більшість афонських монастирів не прийняли главу ПЦУ, незважаючи на тиск Константинопольського Патріархату.
На початку жовтня 2025 року глава ПЦУ Епіфаній Думенко здійснив чотириденний візит на Святу Гору Афон. Сам керівник ПЦУ представляв свій приїзд як «звичайне паломництво» і пояснював, що прибув на Гору «як смиренний монах».
Однак, судячи з фото, на яких Думенко одягнений в єпископську мантію, а також судячи з інформації афонітів, що доступ до Карієсу (адміністративна столиця Афону) був перекритий під час візиту глави ПЦУ, ні про яке монаше смирення мова не йшла.
Більшість афонських монахів поставилися до цього візиту з серйозною тривогою – адже вперше за весь час існування так званої ПЦУ її глава опинився на Святій Горі. Так, цей факт українські ЗМІ подавали як однозначну «перемогу» представників ПЦУ над афонським братством, яке протягом 6 років чинило опір появі Думенка в Уділі Божої Матері. Візит Епіфанія називали «історичним», нам показували «прямі включення» зі Святої Гори, і взагалі робили все, щоб у простого українського обивателя склалося враження, що Афон «наш».
Від кого виходила ініціатива візиту?
Почнемо з того, що приїзд Думенка на Гору відбувся не за ініціативою афонітів, а за розпорядженням Константинопольського Патріархату, до юрисдикції якого належать афонські монастирі. Це важливий момент – самі монахи Епіфанія не запрошували.
Більше того, грецьке видання Romfea розповіло, що за кілька днів до візиту Думенка Священний Кінот дав зрозуміти, що не буде його приймати офіційно, намагаючись уникнути напруження в афонській громаді. Згідно з повідомленнями, багато монастирів Святої Гори, незважаючи на тиск з боку ієрархів Константинопольського Патріархату, відмовилися приймати главу ПЦУ.
При цьому програма візиту трималася в суворій таємниці, а з 20 афонських обителей про своє бажання прийняти Думенка заявили лише дві: Ксенофонт і Пантократор.
Джерела з Афону також стверджували, що для уникнення протестів Священного Кіноту готується неофіційне відвідування Думенком «слухняних» монастирів. Потім, за сприяння митрополита Мелітинського, «паломництво» ще в 2–3 монастирі та в Священну Епістасію. Мета – зробити потрібні фотографії та оголосити, що Афон визнає ПЦУ.
Ще задовго до візиту було очевидно, що мова йде не про особисте паломництво, а про спробу легітимізувати присутність ПЦУ в просторі Афону – того самого місця, яке протягом тисячоліття сприймається православними християнами як місце особливих духовних подвигів і голос канонічної чистоти.
Маршрут і супроводжуючі
Згідно з офіційними даними, візит Епіфанія був заздалегідь погоджений з Патріархом Варфоломієм. Думенко прибув 9 жовтня в супроводі митрополита Мелітинського Апостола – представника Константинопольського Патріархату, якому доручили супроводжувати делегацію протягом уюьт сієї поїздки. Крім того, разом з Апостолом прибув губернатор Афону Алківіад Стефаніс, колишній міністр оборони Греції.
Такий склад супроводжуючих говорив сам за себе: «паломництво» було б дуже ускладнене без адміністративної підтримки. Крім того, присутність державного чиновника (губернатора Афону) поруч з главою ПЦУ дуже нагадувала спробу тиску на монастирське братство.
За кілька днів Думенко відвідав монастирі Ксенофонт, Іверон, Новий Есфігмен, Симонапетра, Пантократор, Ставроникита та Іллінський скит. Всі ці обителі, в тій чи іншій мірі, відомі лояльністю до політики Константинополя.
Підкреслимо, що Священний Кінот – головний соборний орган Святої Гори, що об'єднує двадцять монастирів, – відмовився приймати Думенка офіційно.
Фактично зустріч у Карієсі відбулася лише на рівні Епістасії – виконавчого органу при Протаті, що складається з чотирьох представників монастирів, які щорічно змінюють один одного.
Для зовнішнього спостерігача це могло виглядати як офіційний прийом, але на Афоні прекрасно розуміють різницю: Протат представляє весь Афон, а Епістасія – лише його поточну адміністрацію. Прийом Епістасією означає не визнання, а елемент ввічливості, допущений заради збереження зовнішнього спокою. Більше того, навіть всередині Епістасії єдності щодо ПЦУ не спостерігається – не всі епістати були присутні на зустрічі з Епіфанієм.
Відмова вищого органу афонського самоврядування приймати Думенка чітко позначила позицію: Афон не готовий визнавати главу ПЦУ. Саме це рішення стало відповіддю на спробу нав'язати Святій Горі «нову церковну реальність».
Реакція афонського братства
Реакція афонітів виявилася в багатьох аспектах очікуваною. Переважна більшість монахів воліли ухилитися від особистих зустрічей з делегацією ПЦУ. Навіть у тих монастирях, куди Думенко все ж потрапив, настрій був далеким від радушності.
Наприклад, його служба в Іллінському скиту монастиря Пантократор виявилася вкрай малолюдною, а участь у ній взяли тільки супроводжуючі та кілька монахів скиту.
Більш того, за повідомленнями з афонських кіл, у монастирі Ватопед двадцять ченців заявили, що покинуть обитель, якщо ігумен Єфрем погодиться прийняти Епіфанія. Схожа ситуація склалася і у Великій Лаврі, де настоятеля переконали в необхідності «діалогу» з ПЦУ, проте братія зайняла тверду позицію щодо відмови від такого «діалогу». У підсумку, програма візиту Думенка була змінена, а факти показують: афонське чернецтво поки не готове цілком і повністю стати інструментом «церковної політики».
Підтвердженням цього став відкритий лист афонських келіотів (а їх набагато більше, ніж насельників монастирів), в якому вони висловили протест у зв'язку з візитом Думенка. У документі сказано, що глава ПЦУ і його делегація не належать до канонічної Церкви, а монастирі, які співслужили з ним, – духовно капітулювали.
Ченці назвали те, що сталося, «падінням» і попередили про «духовне зараження», яке, на їхню думку, буде поширюватися «подібно до духовної гангрени через співслужіння і спільні молитви» з тими, хто прийняв Думенка. Келіоти підкреслили, що кожен, хто допустив подібне, несе особисту відповідальність перед Богом.
У листі йшлося і про зовнішній тиск. Під час візиту центр Афону був перекритий службами безпеки – через страх перед можливими протестами з боку ченців. Взагалі, самі афоніти кажуть, що приїзд Думенка став для багатьох справжнім випробуванням вірності, яке, на жаль, витримали не всі.
Що ж це було?
Візит Епіфанія на Афон не має жодного духовного значення.
Глава ПЦУ їхав туди не молитися, а створити видимість, ніби його структура є повноправним членом православного світу і її присутність на Святій Горі є природною. Саме для цього Константинопольський Патріархат використовував лояльні монастирі – як свого роду плацдарми «тихого» впливу.
Суть такої тактики зрозуміла: після того, як афоніти на офіційному рівні відмовилися приймати Думенка в 2021-му і в травні 2025 року, на Фанарі вирішили впроваджувати тему «української автокефалії» поступово – через підпорядковані обителі.
Фактично, візит Думенка – це елемент тиску на афонське братство, в результаті якого Афон намагаються втягнути в гру, що переслідує не церковні, а політичні цілі.
Для Константинополя, особливо в контексті позиції інших помісних Церков, важливо показати, що Афон не чинить опору, а «приймає» нові реалії. Навіть якщо мова йде лише про кілька лояльних обителей, інформаційний шум постаралися зробити максимально гучним. Необхідно було створити ілюзію, ніби Свята Гора відкрита для ПЦУ. Бойкот цього візиту з боку ченців намагаються презентувати як думку незначної «маргінальної групи», яку представляють ті, хто не бажає підкорятися поточним реаліям.
Однак більшість афонітів дивляться не на красиві слова Думенка і його підлеглих, а на їхні дії – захоплення і осквернення храмів, фізичне насильство над вірянами, блюзнірство щодо святинь. Для них питання «визнання ПЦУ» – не політичне, а духовне: чи можлива в Уділі Богородиці присутність тих, хто поводиться, як вороги Церкви? Відповідь очевидна для кожного ченця, вихованого на традиції отців: ні.
Висновки
Справедливості заради варто зазначити, що на Афоні є й ті, хто виявляє певну лояльність до ПЦУ. Мотиви такої позиції різні: повага до Вселенського Патріархату, особиста симпатія до Патріарха Варфоломія, матеріальні міркування (не випадково Думенка супроводжував український бізнесмен Мацола – головний спонсор монастиря Симонапетра), нарешті, «грецька солідарність». Ці настрої не можна ігнорувати – вони реально існують на Святій Горі.
Чернецтво завжди було хранителем чистоти Церкви. Коли ченці перестають бачити межу між істиною і політичною лояльністю, між канонами Церкви і солідарністю, руйнується сама основа їхнього чернечого служіння. Можливо, тому на Афоні можна почути прислів'я, що «смиренність без істини перетворюється на зраду».
Так, зовні візит Епіфанія пройшов спокійно. Не було відкритих конфліктів. Але ні Думенко, ні його оточення не ставляться до цього візиту як до перемоги – Афон надто явно показав, що, незважаючи на тиск, він все ще тримається. При цьому форма тиску змінюється: замість того, щоб «зламати» афонітів, їх вирішили поступово «приспати». Незважаючи на те, що багато хто вже «заснув», інші впевнені: все, що відбувається, може стати для Святої Гори не кінцем, а нагадуванням, заради чого вона існує, – щоб зберігати чистоту Церкви, а не прагнути до зручностей світу.
