Між Хрестом і райдужним прапором
Багато європейських конфесій прийняли ультраліберальну ідеологію: ЛГБТ, аборти, жіноче священство тощо. Що цьому може протиставити Церква?
Призначення жінки архієпископом Кентерберійським 3 жовтня 2025 року ознаменувало новий етап просування ліберальної ідеології в християнське середовище. Головою Англіканської церкви вперше в історії стала «єпископеса» Лондона Сара Маллалі, яка є активною прихильницею ЛГБТ, права жінок на аборт, ну і, звичайно ж, жіночого священства.
Ставлення конфесій до ліберальної ідеології
Англіканство. З призначенням жінки на пост голови Церкви Англії можна говорити про закріплення ліберальної ідеології. А майже два роки тому, в грудні 2023 р., в Англіканській церкві було ухвалене пастирське керівництво Prayers of Love and Faith. У ньому містяться молитви, які використовуються для благословення одностатевих пар. Вони призначені «для одностатевих пар, які люблять одне одного і бажають дякувати Богу та позначити цю любов у вірі перед Богом».
Протестантизм. Різноманітні протестантські деномінації – лютерани, євангелісти і так далі – традиційно намагаються всім догодити і нікого не образити. Наприклад, у Лютеранській всесвітній федерації (Lutheran World Federation) існує така тема, як «Еммауська бесіда» (Emmaus Conversation), тобто процес діалогу, роздумів і «взаємного супроводу» між членами Всесвітньої лютеранської федерації з питань сім'ї, шлюбу і сексуальності.
Назва відсилає до євангельської історії про те, як Воскреслий Спаситель бесідував з учнями по дорозі в Еммаус. Припустити, навіть на рівні асоціацій, що темою цієї бесіди могла бути повага до ідеології ЛГБТ, одностатевих шлюбів і так далі – це, звичайно, в голові не вкладається. Але лютеранам так не здається. У результаті у них існує величезна різноманітність релігійних практик щодо ЛГБТ, жіночого «священства» та інших подібних питань.
Католицизм. У РКЦ немає єдиної думки з питань ліберальної ідеології. Звичайно, у них є офіційна доктрина. Наприклад, в одному з останніх затверджених документів, Декларації Dignitas Infinita («Безкінечна гідність»), міститься критика гендерної ідеології, сурогатного материнства і евтаназії. Однак там прямо говориться, що «Церква проголошує рівну гідність усіх людей...» І в повній відповідності з цим твердженням папа Франциск робив кроки і висловлювався в дусі симпатії до ідеології ЛГБТ.
Наприклад, у 2013 р. він заявив, що «якщо людина – гей і шукає Господа з доброю волею, то хто я такий, щоб засуджувати її?». У 2018 р. він зустрівся з представником ЛГБТ Хуаном Карлосом Крусом і сказав йому: «Бог зробив тебе таким, і він любить тебе таким, яким ти є», а в 2023 р. закликав забезпечити культурні та юридичні права ЛГБТ-людей і заявив, що гомосексуалізм не є злочином.
Сама ж Католицька церква розкололася на два табори: непримиримих лібералів (кардинали Жан-Клод Холлеріх, Рейнхард Маркс і багато інших) і так само непримиримих консерваторів (кардинали Реймонд Берк, Герхард Мюллер, архієпископ Карло Марія Вігано та інші). Ліберали наполягають на офіційному перегляді вчення церкви про ЛГБТ і навіть погрожують зробити це самовільно у своїх єпархіях, якщо Ватикан відмовиться від реформ.
Православ'я. Офіційні документи різних помісних Православних Церков категорично засуджують ліберальну ідеологвю. Ось, наприклад, цитата з Заяви про одностатеві відносини і сексуальну ідентичність Православної Церкви в Америці від 2022 р.: «Православна Церква вчить, що союз чоловіка і жінки в шлюбі відображає союз Христа і Його Церкви (Еф. 5). Таким чином, шлюб, згідно з цим вченням, моногамний і гетеросексуальний. <…> Будь-яка інша форма сексуального вираження за своєю природою не впорядкована і не може бути благословлена Церквою жодним чином, ні прямо, ні опосередковано».
«Прощупування ґрунту»
Однак і в Православ'ї йде «прощупування ґрунту» на предмет лібералізації церковного вчення в питаннях сім'ї, шлюбу і так далі. Чого варта медійно розкручена провокація у 2022 р. з хрещенням усиновлених дітей гомосексуальної пари головою Американської Архієпископії архієпископом Елпідофором (Ламбриніадісом). У відповідь на критику його вчинку він заявив: «Дискримінація людей на підставі того, кого вони люблять, – це не по-православному».
Ще приклад. У 2024 р. архієпископ Криту Євгеніос (Антонопулос) дав розгорнуте інтерв'ю, в якому висловився про представників ЛГБТ так: «Вони наші брати. Не судіть їх».
«Різноманіття – це не гріх, – сказав він в іншому місці інтерв’ю. – Багато представників спільноти ЛГБТК приходять до мене на сповідь, і я розумію їхню чутливість і те, чому вони унікальні, і ми любимо їхню унікальність».
Щодо питання сурогатного материнства для одностатевих пар архієпископ Крита заявив, що для вирішення таких питань «слід залучати фахівців».
У цьому ж ключі «прощупування ґрунту» слід сприймати й недавній візит цілої когорти любителів ЛГБТ до глави ПЦУ Сергія (Єпіфанія) Думенка. Зокрема, до нього приїхали глава Лютеранської церкви Ісландії «єпископеса» Ґудрун Карлс Хельгудоттір, яка регулярно бере участь у гей-парадах і висловлює свої симпатії до ЛГБТ усіма доступними способами; голова Єпископської конференції Норвегії Олаф Фюксе-Твейт, який закликає каятися перед представниками ЛГБТ за негативне ставлення до їхньої орієнтації; «архієпископеса» Швеції Антьє Якелен, яка вінчає одностатеві шлюби, та інші прихильники ліберальної ідеології.
Сергій Думенко буквально за кілька днів після створення ПЦУ заявляв, що не відкидає впровадження ЛГБТ-ідеології: «Це складне питання, яке ми не повинні піднімати на початку нашого шляху. Ви знаєте, як українське суспільство сприймає це питання. Зараз потрібно працювати, щоб українське суспільство це сприймало. Це довгий шлях. Звичайно, ми шукатимемо відповіді на складні питання».
Власне кажучи, ПЦУ не могла не стати на бік релігійних лібералів будь-яких конфесій, оскільки сама ця організація була створена на хвилі ліберального ставлення до церковних канонів і традиційної екклезіології.
ПЦУ не могла бути створена, а розкольницькі деномінації, УПЦ КП і УАПЦ, які її заснували, не могли бути «воз’єднані» Константинопольським Патріархатом, якби ставлення до догмату про Церкву, до церковних канонів і Божих заповідей було традиційним, а не ліберальним.
Відповідь Церкви
Якщо сказати двома словами, ставлення християнських конфесій до ліберальної повістки виглядає так: протестанти майже повністю її підтримують, католики ще не визначилися, а православні (деякі з них) поки лише намагаються відкрити «вікно Овертона».
Ми бачимо, як у відповідь на формування вже сформованого ліберального табору в церковному та політичному середовищі виникає неформальна спільнота прихильників традиційних поглядів на шлюб, сім’ю, мораль та інші питання.
Наприклад, в Англіканській церкві обрання жінки на посаду її глави викликало потужну негативну реакцію. 3 жовтня 2025 р. Всесвітнє братство вірних англіканців Gafcon, до якого входить більшість віруючих цієї церкви, опублікувало відкритого листа з протестом проти такого призначення.
Про існування численної консервативної опозиції в Католицькій церкві вже згадували. Практично всі православні Церкви, за винятком окремих ієрархів, є прихильниками традиційного вчення Церкви.
В останні роки у багатьох країнах дедалі частіше перемагають партії, які відстоюють традиційні моральні цінності. Після приходу до влади вони приймають закони, спрямовані на захист цих цінностей. Наприклад, у 2024 р. парламент Болгарії ухвалив закон про «анти-ЛГБТ пропаганду», заборонивши у дошкільній та шкільній освіті будь-яку пропаганду «ідей, поглядів, пов’язаних із нетрадиційною сексуальною орієнтацією та/або визначенням гендерної ідентичності, відмінної від біологічної».
У 2025 р. парламент Угорщини ухвалив конституційні поправки, що закріплюють положення про те, що «існують лише дві біологічні статі: чоловік і жінка», і вводять обмеження на публічні зібрання ЛГБТ-спільноти. Подібні закони прийняті останнім часом і в інших країнах.
Нарешті, із перемогою Дональда Трампа у США почалася загальнодержавна кампанія з повернення до традиційних цінностей і моралі зі скасуванням усіх ліберальних законів, введених попередньою адміністрацією.
Все це показує, що у світі зберігається значна підтримка традиційних уявлень про сім’ю, шлюб і мораль. У людства є шанс не скотитися у прірву торжества содомії та інших відступів від Божого закону. Але на виклик ліберальної повістки Церква повинна відповісти передусім у богословському ключі. І якщо прихильники ЛГБТ виводять свою ідеологію з принципу рівності, Церква має нагадати людям два важливі моменти.
По-перше, саме цей принцип став головним аргументом у вустах лукавого, щоб підштовхнути людей до гріхопадіння: «будете, як боги» (Бут. 3: 5).
По-друге, Спаситель прийшов на землю не для того, щоб визнавати людську гріховність, а щоб «спасти загиблих» (Мф. 18: 11).
