Дивності бронювання українських священнослужителів
Священнослужителям України надали бронь від мобілізації. Але не всім. Пояснюємо, чому влада знехтувала законом і здоровим глуздом.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) затвердила список релігійних організацій, які «належать до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» і священнослужителі яких, відповідно, матимуть право на бронювання від мобілізації у ЗСУ. Таких, критично важливих для економіки та життєдіяльності структур, ДЕСС нарахувала 7726. Громади УПЦ у цей список передбачувано не увійшли.
Дискримінація за релігійною ознакою
Але ж, з юридичної точки зору, громади УПЦ – це цілком легальні релігійні організації, які здійснюють свою діяльність в Україні на законних підставах. Так, їх таврують «пособниками агресора», «московськими попами», «ворогами народу» і так далі. Подібний наклеп звучить з вуст вищих керівників нашої держави. Але ж у Конституції записано, що Україна – це правова держава. А це означає, що все повинно відбуватися в рамках закону і передбачених законом процедур.
Так, в Україні прийнято закон 3894, який неофіційно називають «Про заборону УПЦ» (Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20.08.2024 р.). Але щодо громад УПЦ ще не були проведені передбачені цим законом процедури, щоб можна було говорити, що в Україні заборонена їх діяльність. ДЕСС ще не видала жодних приписів щодо усунення «невідповідностей», а суди ще не видали жодного рішення про заборону. Більше того, Держетнополітики ще не завершила перевірки жодної структури УПЦ, про що чесно зізналася у публікації про список бронювання релігійних організацій: «Наразі в ДЕСС триває дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості першої з кількох тисяч релігійних організацій Української Православної Церкви – Київської митрополії УПЦ. Відтак перевірка на відповідність третьому критерію – щодо включення релігійної організації до переліку афілійованих з Російською Православною Церквою здійснюватиметься послідовно з урахуванням результатів дослідження щодо Київської митрополії УПЦ».
На якій же тоді підставі ДЕСС не включила громади УПЦ до списку бронювання? На підставі того, що громади УПЦ не змінили своє найменування. Ось цитата з повідомлення ДЕСС: «Після перевірки ДПСУ ДЕСС отримала перелік з 16948 релігійних організацій, з яких додатково ДЕСС вилучила ті, які не привели своє повне офіційне найменування у відповідність з положеннями так званого закону про перейменування від 20.12.2018 № 2662-VIII».
Але справа в тому, що
вимоги змінити своє найменування були скасовані законом 3894 «Про заборону УПЦ». Про це прямо сказано в Розділі «Кінцеві та перехідні положення» Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» від 20.08.2024 р.
Отже, це не може бути підставою для невключення громад УПЦ до списку бронювання. Але навіть якщо б вимога про перейменування була б дійсною, навіть якщо б громади УПЦ її не виконали, все одно це ніяк не впливало б на дієвість реєстрації громад УПЦ і законність їх діяльності. Адже закон про перейменування передбачає, що у разі відмови перейменовуватися Статут громади УПЦ втрачає свою силу лише в частині повного найменування. Всі інші положення Статуту, так само як і факт держреєстрації, залишаються в силі.
Таким чином наявні ознаки дискримінації за релігійною ознакою. Це суперечить ст. 24 Конституції України, яка гласить: «Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. дискримінація, під якою розуміється «ситуація, при якій особа та/або група осіб за їх ознаками <…> релігійних та інших переконань, <…> зазнає обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами та свободами в будь-якій формі» заборонена, а «особи, винні у порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність».
Загалом, і голова ДЕСС В. Єленський, і причетні до складання списку бронювання чиновники його відомства додали ще один жирний пункт у скарбничку майбутніх звинувачень, які їм будуть обов'язково пред'явлені, як тільки Україна повернеться у сферу законності.
Чим далі на захід – тим більше «критично важливих» громад
Як вже говорилося, бронювання священників номінально пов'язане з тим, що вони представляють структури, які «належать до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».
І якщо побіжно переглянути документ ДЕСС, то виявиться, що кількість таких структур стрімко зростає з сходу на захід України. Наприклад, у Херсонській області таких чиновники нарахували 38, у Чернігівській – 61. У той же час у Тернопільській області Україна ніяк не обійдеться без 841 релігійної структури. А у Львівській критично важливих – і взагалі 1026 релігійних організацій. Як ви вже могли здогадатися, проблема в тому, що у Східній Україні абсолютна більшість громад належать УПЦ, а на заході країни їх практично немає.
У підсумку вийшло, що для держави «західні» українці в десятки разів цінніші, ніж «східні».
Дивні цифри числа громад
Згідно з повідомленням ДЕСС, спочатку вони взяли число всіх релігійних організацій, відомості про які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) на 26 грудня 2024 р. Таких виявилося 30 148. Потім із цього числа виключили ті організації, які були зареєстровані в тимчасово окупованому Криму й окремо в Севастополі, а також ті, які припинили своє існування. Вийшло 26717 організацій.
Потім ці дані відправили до Державної податкової служби України (ДПСУ), щоб перевірити, чи внесена релігійна організація до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Після цієї перевірки залишилося 16948 релігійних організацій. Від цієї цифри відняли релігійні організації на тимчасово окупованих територіях материкової України, а також громади УПЦ (тобто ті, які не змінили свою назву). І в підсумку вийшло 7726. Відповідно число громад УПЦ разом з іншими релігійними організаціями на тимчасово окупованих територіях становило 9222. Оскільки громади УПЦ не є прибутковими, то вони не могли бути відсіяні ДПСУ на попередньому етапі підрахунку.
Цікаво, що та ж ДЕСС оголосила, що на 1 січня 2025 року кількість релігійних організацій УПЦ становила 10118.
Таким чином, складаючи список бронювання, ДЕСС більш-менш адекватно (з похибкою близько 1000) оцінила кількість громад УПЦ. А ось із числом громад ПЦУ та УГКЦ виходять якісь незрозумілості. 5 лютого 2025 р. Сергій (Епіфаній) Думенко озвучив цифру в 9000 парафій своєї організації. Водночас ДЕСС на 1 січня 2025 року вказала цифру в 8511. В УГКЦ на 1 січня 2024 року була 3681 парафія в Україні. Тобто на двох у них виходить щось на кшталт 12200 парафій.
А це вже ніяк не корелює з цифрою 7726 релігійних організацій, які отримали бронь від ДЕСС. Але це ще не все. Побіжний аналіз списку заброньованих свідчить, що приблизно 40 % цих організацій становлять різні протестантські, неоязичницькі та інші громади. Наприклад, «Релігійна громада рідної української національної віри "Світло Дажбоже"», «Незалежна релігійна громада – Християнська церква (повного Євангелія) "Ранкова Зоря"» і так далі. Вивчивши список бронювання від ДЕСС ми з'ясували, що в ньому вказано 2140 структур ПЦУ і 2082 – УГКЦ. Разом – близько 4200. Як у цю цифру поміщаються 12200 парафій ПЦУ та УГКЦ, незрозуміло.
Можливо якусь кількість громад ПЦУ та УГКЦ теж дискримінували і не включили до списку заброньованих? Але тоді ми б уже чули гнівні заяви від керівництва ПЦУ та УГКЦ про те, що їхніх служителів збираються мобілізувати та вимоги розширити список. Але нічого подібного ми не чуємо. У ПЦУ та УГКЦ усім задоволені.
Однак, куди ж поділися решта парафій ПЦУ та УГКЦ? Ось деякі можливі варіанти пояснення всіх цих дивацтв:
· співробітники ДЕСС настільки некомпетентні, що не можуть адекватно підрахувати кількість релігійних організацій;
· у реальності живих громад ПЦУ та УГКЦ в рази менше, ніж заявляють керівники цих організацій;
· «втрачені» організації входять до числа відсіяних ДПСУ (податковою службою), тобто є прибутковими;
· мають місце якісь незрозумілі махінації зі статистикою.
Можливо, є якісь інші пояснення, але як би там не було, ДЕСС вкотре довела, що УПЦ – це найчисленніша релігійна організація України.
Капеланом не можна, гарматним м'ясом – можна?
У самій ідеї мобілізувати священників УПЦ (втім, і вірян теж) уже полягає явний абсурд. Якщо їх звинувачують у тому, що вони є пособниками держави-агресора, агентами ФСБ, колаборантами в рясах і так далі, то як їх можна посилати в діючу армію? Як їм можна давати в руки зброю? Чи не перейдуть вони на бік ворога? Чи не розкладуть фронт зсередини? Чи не відкриють ворота нападникам? Як виявилося, насправді українська влада всього цього не боїться, оскільки розуміє, що все це – повна нісенітниця. Але тоді чому на адресу УПЦ лунають подібні звинувачення?
Скільки ми чули, що священників УПЦ в жодному разі не можна допускати до ЗСУ як капеланів. Вони нібито здатні розкласти українську армію. Але ось солдатами їх відправляти можна. За логікою гонителів УПЦ це ніякої шкоди принести не може.
Ситуацію в найзрозуміліших виразах описала одна з близьких до ПЦУ публіцисток Тетяна Деркач. Коментуючи у своєму Фейсбуці весь абсурд із присутністю священників УПЦ в українських військах, описаний вище, вона заявила: «Як капелани допуску (до ЗСУ – Ред.) вони не мають, а як гарматне м'ясо мають бути присутні».
І навіть якщо на секунду відволіктися від теми присутності чи неприсутності УПЦ в армії. Як можна сприйняти ці слова стосовно українців, які захищають свою Батьківщину? Невже всі вони для «патріотів» – лише витратний матеріал, «гарматне м'ясо»?
Висновки
Ось короткі висновки, які можна зробити з усієї цієї ситуації навколо списку бронювання ДЕСС:
- ДЕСС не дотримується законодавства України;
- в наявності – ознаки дискримінації за релігійною ознакою, що повинно тягнути за собою відповідальність винних осіб;
- статистика релігійних громад дуже дивна, але в будь-якому разі вона показує, що парафій УПЦ значно більше, ніж ПЦУ та УГКЦ разом узятих. При цьому держава їх повністю ігнорує.
Ну а священникам УПЦ і всім вірним – духовних сил і допомоги Божої в нинішні тяжкі часи...
