Есхатологічна війна: релігійні корені конфлікту між Ізраїлем та Іраном
Від союзництва до війни на знищення: як релігійна ідеологія перетворила сусідів на непримиренних ворогів.
13 червня 2025 року Ізраїль завдав ударів по території Ірану. Влада країни заявила, що атакувала об'єкти іранської ядерної програми. Незабаром Іран відповів залпами ракет, в результаті яких серед ізраїльтян є загиблі та поранені. І ось вже Тель-Авів обрушує вогняні залпи на територію свого сусіда. Ескалація зростає в геометричній прогресії.
Відразу підкреслимо, що редакція СПЖ послідовно і постійно виступає проти війни у всіх її проявах і закликає до мирного вирішення всіх конфліктів. Однак для розуміння подій, що відбуваються сьогодні між Ізраїлем та Іраном, нам важливо проаналізувати глибинні причини їх протистояння.
Коли ізраїльські ВПС завдали ударів по цілому ряду об'єктів в Ірані, міжнародні ЗМІ традиційно представили це як черговий епізод близькосхідної геополітики. Можна зустріти статті, автори яких стверджують, що Нетаньяху за допомогою війни прагне утриматися при владі, або що ізраїльські політики хочуть не допустити появи ще однієї ядерної держави в регіоні. Однак подібні пояснення упускають головне: конфлікт між Ізраїлем та Іраном має принципово іншу природу.
Справа в тому, що протистояння між цими країнами не схоже на політичну конкуренцію. Швидше, це релігійна війна на знищення.
Доктрина знищення як державна політика
Той, хто уважно стежить за подіями на Близькому Сході, знає, що агресивні заяви іранського керівництва щодо Ізраїлю носять не випадковий, а постійний і навіть системний характер. Наприклад, духовний лідер країни Алі Хаменеї регулярно називає Ізраїль «раковою пухлиною, яка повинна бути викорінена з лиця землі». Зазначимо, що подібні висловлювання звучать не від купки маргіналів-фанатиків, а від вищого державного і релігійного керівництва країни.
У 2014 році Алі Хаменеї опублікував у своєму Твіттері «дев'ятипунктний план знищення сіоністського режиму».
Трохи пізніше, 9 вересня 2015 року, аятола Хаменеї заявив, що через 25 років Ізраїлю не буде: «Деякі сіоністи заявили, що, враховуючи результати ядерних переговорів між Тегераном і світовими державами, вони були звільнені від побоювань щодо Ірану протягом 25 років. Але ми говоримо їм, що ви не побачите наступних 25 років, і, з милості Аллаха, до того часу в регіоні не буде існувати нічого під ім'ям сіоністського режиму».
У 2016 році високопоставлений командир корпусу «Кудс» Ірану Ахмад Карімпур заявив про можливість «стерти Ізраїль з карти всього за вісім хвилин». За його словами, «з нашими можливостями і озброєнням ми менш ніж за вісім хвилин зрівняємо з землею сіоністський режим», якщо надійде відповідний наказ від Верховного лідера.
14 січня 2017 року міністр розвідки Худжат аль-Іслам Саїд Хамуд Алаві сказав буквально наступне: «Точно так само, як передбачення аятоли Хаменеї про президентські вибори в США було реалізовано, так і його передбачення про те, що Ізраїль буде знищено через 25 років, також здійсниться».
Тоді ж Рамадан Шаріф, керівник відділу зі зв'язків з громадськістю та загальної реклами КВІР (Корпус вартових ісламської революції – елітний військовий підрозділ Ірану), звинувачував Ізраїль у нападах на мусульман і заявив, що «крок за кроком ми наближаємося до знищення Ізраїлю і порятунку аль-Кудс (Єрусалима)».
У січні 2021 року депутати парламенту Ірану представили законопроєкт під назвою «Іран відповідає», що включає 16 статей. Він зобов'язує іранський уряд вжити заходів, які призведуть до «знищення Ізраїлю до березня 2041 року». Законопроєкт також спрямований проти присутності США в регіоні.
Як бачимо, все чітко і зрозуміло: на думку керівництва Ірану, Ізраїль має бути знищений. При цьому важливо підкреслити принципову відмінність іранської позиції від інших регіональних конфліктів. Тегеран не висуває територіальних претензій, не вимагає політичних поступок і не пропонує компромісних формул. Єдина декларована мета – повне фізичне знищення Ізраїлю як держави. Але чому? У чому проблема?
Махдизм як теологічне обґрунтування війни
Зрозуміло, що керівництво Ізраїлю не можна вважати ні святим, ні праведним – згадайте бомбардування Гази і Палестини. Однак чи тільки в цьому причина тієї ненависті, яку відчувають в Ірані по відношенню до ізраїльської держави?
Як виявляється, ні. Коріння сягає в есхатологічні уявлення шиїтського ісламу, зокрема – в концепцію махдизму. Згідно з цією доктриною, прихід Махді – останнього наступника пророка Мухаммеда, який з'явиться перед кінцем світу, – відбудеться після остаточної перемоги сил добра над силами зла. У сучасній іранській теології та державній ідеології роль абсолютного зла відводиться саме Ізраїлю.
Виходить, що знищення єврейської держави стає не просто політичним завданням, а релігійним обов'язком, необхідною умовою для настання кінця світу і месіанської ери.
Подібна есхатологічна мотивація кардинально відрізняється від звичайних міждержавних конфліктів. Якщо у звичайних ситуаціях завжди існує можливість компромісу через територіальні поступки, економічні угоди чи політичні гарантії, то релігійно вмотивоване прагнення до знищення противника за визначенням не передбачає переговорного процесу.
Цікаво, що так було не завжди. До ісламської революції 1979 року між двома країнами існували міцні дипломатичні та стратегічні зв'язки. Шахський Іран став однією з перших близькосхідних держав, які визнали Ізраїль, і довгий час розглядався Тель-Авівом як природний регіональний союзник.
Кардинальна трансформація відбулася з приходом до влади аятол, які перетворили антиізраїльську риторику на наріжний камінь державної ідеології. Своєю чергою, ізраїльське керівництво не декларувало цілей знищення Ірану, не ухвалювало законів про необхідність стерти іранську державу з карти землі, не розглядало винищення персів як елемент державної доктрини.
Ядерна зброя: стримування чи знищення
Виходить, що іранська ядерна програма надає релігійній ненависті до Ізраїлю зовсім іншого виміру. Навряд чи Іран обмежиться тим, що ядерна зброя йому потрібна для «стримування» агресії сусідніх країн. Тегеран може цілком використовувати майбутній ядерний потенціал для фізичного знищення Ізраїлю.
Ба більше, іранське керівництво може піти навіть на «супутні втрати» серед палестинського населення. Керівництво країни вже неодноразово заявляло про готовність до мучеництва в ім'я джихаду, якщо це послужить досягненню «вищої мети».
Зрозуміло, що подібна готовність до масових жертв заради релігійної місії робить традиційні механізми стримування неефективними. Влада, яка розглядає власні втрати як жертву в ім'я наближення кінця світу, не може бути зупинена загрозою відплати.
«Ам ке-Лаві»: біблійна символіка сучасної війни
Характерно, що й Ізраїль дивиться на війну проти Ірану через призму релігії. Військова операція Ізраїлю проти іранських об'єктів отримала кодову назву «Ам ке-Лаві» («Народ як лев»). Це цитата з біблійної книги Числа: «Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, доки не з'їсть здобичі і не нап'ється крові вбитих».
Вибір такої назви не випадковий. Він показує, що керівництво Ізраїлю (принаймні зовні) дивиться на конфлікт не як на геополітичну гру, а як на «священну» боротьбу за виживання. Саме ці слова – «народ як лев» – прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху залишив у записці біля Стіни Плачу за кілька днів до ударів по Ірану, таким чином підкресливши релігійний характер того, що відбувається.
І хоч би як ми особисто не ставилися до Ізраїлю, уявити собі ситуацію, в якій керівництво будь-якої країни світу пасивно спостерігало б за тим, як сусідня держава створює зброю масового ураження з декларованою метою «стерти нас із карти», практично неможливо. Так, ми проти «превентивних ударів», ми проти війни, але ізраїльська реакція вкладається в суто людську (не Божественну і не християнську) логіку національного самозбереження.
Тим паче, що спроби дипломатичного врегулювання провалилися. Традиційні переговори в ситуації релігійно мотивованого конфлікту точно не допоможуть. Просто з тієї причини, що есхатологічна логіка за визначенням виключає можливість тривалих компромісів із «силами зла».
Моральний вимір конфлікту
У цій ситуації можна зрозуміти одне: сучасне міжнародне право виявляється нездатним врегульовувати конфлікти, в яких релігія посідає центральне місце. Коли одна зі сторін керується есхатологічними мотивами, жодні аргументи – політичні, економічні та інші – просто не діють.
Найстрашніше – це той факт, що мирне населення по обидва боки конфлікту стає заручником релігійних і політичних амбіцій своїх лідерів. Звичайні іранці, багато з яких зберігають позитивні спогади про доісламську епоху ізраїльсько-іранського співробітництва, змушені розплачуватися за авантюри теократичного режиму. Так само розплачуватися будуть і звичайні ізраїльтяни, по яких вже б'ють ракети іранських ВПС.
Висновки
Ще раз нагадаємо нашим читачам, що СПЖ – переконаний прихильник мирного вирішення міжнародних конфліктів. Ми сумуємо за кожною жертвою військових дій і молимося про якнайшвидше встановлення справедливого миру на Близькому Сході.
Ба більше, ми категорично проти внесення в будь-які військові конфлікти релігійного виміру. Іншими словами, не можна вплутувати Бога у війни між людьми. Такі війни не можуть бути врегульовані звичайними дипломатичними засобами. Коли одна зі сторін розглядає фізичне знищення противника як релігійний обов'язок, переговори стають неможливими.
На сьогодні одне з головних запитань, яке ми маємо ставити собі, звучить так: чи зможе світова спільнота знайти ефективні механізми протидії релігійним фанатикам, які отримали доступ до зброї масового ураження?
Від відповіді на це питання залежить майбутнє не тільки Близького Сходу, але в якомусь сенсі й усього людства.
