Що означає відновлення Нотр-Дам-де-Парі?
У Франції відкрився відреставрований Собор Паризької Богоматері. П'ять років тому СПЖ писав про те, чому він згорів. Тепер час написати, що означає його відкриття.
Стаття «Чому згорів Собор Паризької Богоматері» вийшла невдовзі після цієї трагічної події 15 квітня 2019 р. Тоді вогонь знищив у соборі все, що міг, і якби не самовіддані дії пожежників, то цей храм з 850-річною історією взагалі міг би не підлягати відновленню.
Основна думка тодішньої статті полягала в тому, що пожежа може стати символом відмови Європи від християнства. Що у Франції, як і в інших європейських державах, християнство стало непотрібним, зайвим, а отже зайвими є і християнські храми. І саме в цьому могла бути справжня причина пожежі. І ось Собор Паризької Богоматері відновлено. Це означає, що наші припущення виявилися помилковими? Що є ще надія на відновлення християнської віри в людях? Що все ще може відродитися в колишній величі, як і Нотр-Дам? Давайте подивимося і поміркуємо.
Церемонія відкриття
Церемонія відкриття була грандіозною. На цей захід були запрошені близько 1500 гостей: політики, бізнесмени, громадські та релігійні діячі. Серед них були президенти та прем'єр-міністри понад 40 країн, у тому числі британський принц Вільям, обраний президент США Дональд Трамп, чинна перша леді США Джилл Байден, президент Німеччини Ганс Штайнмаєр, президент України Володимир Зеленський, король Марокко Мухаммед VI, президент Італії Серджо Матарелла тощо.
Програма відкриття собору почалася о 19:00 7 грудня 2024 р., пряму трансляцію передавали телеканали більш ніж 20 країн. Під дзвін дзвонів архієпископ Парижа Лоран Юльріш символічно постукав посохом у двері собору. Посох цей незвичайний, він виготовлений з обвугленого дерев'яного елемента інтер'єру, що вцілів під час пожежі.
Потім президент Франції Е. Макрон і гості увійшли всередину собору і дійство почалося. Макрон звернувся до присутніх з промовою. До речі, питання, звідки саме він виголошуватиме промову, стало каменем спотикання між світською владою та католицьким духовенством. Паризька архієпископія наполягала, щоб Макрон виголосив промову на вулиці, влада – всередині собору. Архієпископія заявляла, що не годиться президенту стояти перед вівтарем і виголошувати свої промови, що храм не місце для політичних прокламацій. Зрештою Макрон все ж виступив усередині.
Промова Макрона
Його промова не відрізнялася оригінальністю. Він висловив подяку «французькій нації, всім тим, хто врятував, допоміг і відновив Нотр-Дам-де-Парі», згадав подвиг пожежників, озвучив цифру в 340 тисяч людей з усього світу, які внесли свої пожертви на відновлення собору. До речі, левову частку з них складають внески всього кількох мільярдерів. Наприклад, родина Беттанкур-Маєрс, яка володіє компанією L'Oreal, внесла 200 млн євро. Стільки ж пожертвував Бернар Арно, голова компаній LVMH (бренди Christian Dior, Louis Vuitton, Givenchy, Hennessy та ін.). Франсуа-Анрі Піно, власник компанії Kering (бренди Saint Laurent, Gucci та Balenciaga та ін.) пожертвував менше – 100 млн. Всього на реконструкцію було витрачено близько 1 млрд євро.
Подякував Макрон будівельникам і реставраторам, назвавши поіменно їхніх керівників, які очолювали процес. Закінчення промови президента Франції звучало пафосно: «Собор — це щаслива метафора того, якою має бути нація і світ. <...> Нотр-Дам говорить нам, що наші мрії, навіть найсміливіші, можливі тільки завдяки волі кожної людини і загальній відданості. <...> Дзвони задзвонили, орган прокинеться, віруючі прийдуть помолитися, світ побачить, як собор перебудовується і перетворюється. І ми маємо дорожити цим уроком крихкості, смирення і рішучості і ніколи не забувати про те, наскільки важлива кожна людина і наскільки велич цього собору невіддільна від роботи кожного».
Ось ця фраза – «віруючі прийдуть помолитися» – є чи не єдиною згадкою чогось релігійного у промові на відкритті відновленого собору. Красиві слова про велич французької культури, про історичну спадщину, про мужність рятувальників і працьовитість реставраторів. Але немає мови про християнство, про Спасителя світу, про Божу Матір, яка є Матір'ю всіх віруючих у Христа. Закінчив свій виступ французький президент трьома вигуками: «Хай живе Нотр-Дам-де-Парі! Хай живе Республіка! Хай живе Франція!» І виникає закономірне питання: а чому присвячений собор? Діві Марії чи французькій державі? Символом чого він є: величі Христа чи величі нації?
Продовження церемонії
Після промови Макрона виступив паризький архієпископ Лоран Юльріш, який послав своє радісне вітання «всім, хто прийде до церкви: християнам, нехристиянам, невіруючим». Знову ж за світськими і дипломатичними стандартами все дуже правильно. Приходьте всі, подивіться який красивий собор, здивуйтеся вітражам і фрескам, захопіться колонами і статуями. Але що, власне, про віру в Христа, про євангельську проповідь? І як бути з тим, що собор Паризької Богоматері будувався, взагалі-то для того, щоб там звершувалася літургія, на якій можуть не всі, «хто прийде до церкви», а тільки вірні Христу люди? Монсеньйор Юльріш зачитав також вітання від римського папи, який показово був відсутній, але про це трохи пізніше.
Потім відбулося богослужіння, меса, що тривала приблизно 40 хвилин. Потім концерт більш ніж на 2 години, документальний фільм про відновлення собору і так далі. До речі, багато європейських ЗМІ взагалі не згадали про месу, наче її взагалі не було або її проведення є настільки незначним, що й згадувати не варто. Зате докладно було розписано, які зірки виступали на концерті, які гості були присутні і хто з ким не хотів сидіти разом. Наприклад, дружину чинного американського президента Джилл Байден постаралися не садити поруч із Д. Трампом.
Відсутність папи Франциска
Запрошення папі Франциску на церемонію відкриття собору президент Франції Е. Макрон відправив ще дуже давно і публічно, а папа в листопаді 2024 р. так само публічно від нього відмовився. Причому відмовився так, що в перекладі з дипломатичної мови на зрозумілу, це виглядало просто плювком в обличчя французькій владі. Офіційно Ватикан не озвучив причини відмови, і навіть не послався на здоров'я папи, що виглядало б більш-менш правдоподібно (папі вже 87). Більш того, незадовго до урочистого відкриття Нотр-Дам папа побував з візитами в Індонезії, Папуа-Новій Гвінеї, Східному Тиморі та Сінгапурі. А через тиждень після церемонії в Парижі, 15 грудня 2024 р. у понтифіка запланований візит на французький острів Корсика, де він візьме участь у конференції: «Народна релігійність у Середземноморському регіоні». Відчуваєте різницю в масштабах?
Причинами такого демаршу з боку Ватикану французьке видання Le Figaro, посилаючись на свої джерела, називає те, що папа не хоче брати участь у політичному шоу, яке влаштував Макрон, використовуючи тему відновлення собору для зміцнення свого досить похитнутого іміджу і, відповідно, впливу. Влітку 2024 р. Макрон розпустив парламент і призначив дострокові вибори, на яких його політична партія зазнала фіаско, а переможцями стали ультраправі партії. А за два дні до відкриття Нотр-Дам парламент висловив вотум недовіри уряду і відправив його у відставку. Та й весь час правління Макрона не можна назвати для нього вдалим. Жодних успіхів, самі поразки і провали. З Африки французів виганяють із ганьбою, внутрішні проблеми не вирішуються, фермери незадоволені, нелегальна міграція збільшується і так далі. І єдине позитивне досягнення, його, так би мовити, політична спадщина – це відновлення Нотр-Дам-де-Парі. Хоча в цьому особливої його заслуги немає, грошима-то скидалися зовсім інші люди, не кажучи вже про те, що інші люди собор рятували під час пожежі і відновлювали після неї. Ось і написала Le Figaro, що папа Франциск не захотів бути «маргінальним» на церемонії відкриття Нотр-Дам і брати участь у святі французького правителя, яке перетворилося «на міжнародний політичний акт на славу Франції».
Причому того правителя, який влітку на відкритті Олімпіади влаштував справжній блюзнірський перформанс, вдосталь познущавшись і над Христом, і над Церквою, і над трагічними сторінками французької історії.
У згадуваній вже статті «Чому згорів Собор Паризької Богоматері» йдеться про факти закриття та знесення християнських храмів за рішенням місцевої влади, з тієї причини, що їх немає на що утримувати і ремонтувати. Віруючих немає, отже церкви не потрібні і їх можна знести або перепрофілювати під інші потреби. Їх ніхто вже не збирається відновлювати, як Нотр-дам-де-Парі. Воно й зрозуміло, зробити на цьому політичний піар не вдасться. Собор Паризької Богоматері відновили, але закриття церков по всій Франції продовжилося і навіть прискорилося. Про це йдеться у Звіті про проведення інвентаризації церковних будівель католицької архієпископії Франції, який підготували на запит французьких сенаторів П'єра Узуліаса та Анни Венталон, поданий у липні 2022 р. Основні моменти цього Звіту під назвою «Загальна релігійна спадщина» (États généraux du patrimoine religieux) католицька газета «Хрест» (La Croix) опублікувала за два тижні до урочистої церемонії відкриття Нотр-Дам. Результати опитування всіх французьких єпархій не втішні: на сьогоднішній день майже 1700 церков у 69 французьких єпархіях закриті й чекають на свою долю. Їх можуть продати, віддати під бар або ресторан, знести за непотрібністю.
Як, наприклад, у березні 2021 р. знесли в Ліллі 135-річний храм святого Йосипа. Його зруйнували для того, щоб розчистити місце під студентський гуртожиток. Також приречена на знесення церква Сен-Жермен-Кузен у Кале. На її місці планують побудувати житловий комплекс. Така ж доля чекає і церкву Сен-Слуа-дю-Пуар'є в Тріт-Сен-Льєжі, збудовану в 1902 р. та багато інших храмів.
Висновки
Припущення п'ятирічної давності про те, що пожежа в соборі Паризької Богоматері може стати символом завершення християнської ери в Європі, вочевидь, не справдилося. Але й відновлення собору після пожежі теж аж ніяк не символ відродження християнства. Закриття храмів триває, гей-паради збирають у десятки разів більше учасників, ніж богослужіння, публічні знущання над вірою вийшли на новий рівень. А сама церемонія відкриття відреставрованого собору символізує політичні досягнення Макрона, фінансові можливості французьких мільярдерів, національну гордість, велич культури і так далі. Загалом, все що завгодно, але тільки не повернення Франції до християнської віри. Втім, справа ж не в символах, термін «постхристиянська епоха» вже давно використовується для позначення реальності. А християни, що залишилися, повертаються до усвідомлення того, що вони – мале стадо.
