Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»
Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?
17 жовтня 2024 року група рейдерів, одягнених у військову форму та з жовтими пов'язками на руках, побивши вірян і митрополита Феодосія, захопили кафедральний собор УПЦ у Черкасах. Відео того побоїща, яке влаштували представники ПЦУ під час «вільного переходу» храму УПЦ у ведення організації Думенка, безперечно, облетіло весь світ.
Природно, що навіть у людей «патріотично налаштованих» виникла ціла низка питань. Насамперед про те, як, з погляду Євангелія, можна виправдати те свавілля, яке творилося у кафедральному соборі УПЦ у Черкасах і навколо нього 17 жовтня? Нецензурна лайка, використання сльозогінного газу та травматичної зброї, грабіж церковного майна і вкрай жорстка розправа з простими парафіянами, які прийшли захищати святиню – все це виглядало диким і незрозумілим біснуванням, але ніяк не християнством.
І ось, мабуть, для того, щоб пояснити «патріотично-налаштованому» загалу власну жорстокість, а також щоб виправдати дії своєї «банди захоплення» собору УПЦ, «митрополит» Іоанн Яременко вирішив записати відео з доказами «злочину» митрополита Феодосія.
На думку Яременка, демонстрація стопки книг, на титульних сторінках яких є слово «Росія», має раз і назавжди переконати українське суспільство, що всі дії проти вірян УПЦ – необхідні, виправдані та «благословенні».
Але замість переконливих «доказів» екстремізму митрополита Феодосія Яременко вкотре показав усім нам, що є представником звичайної банди грабіжників, які не гидують чужим майном.
Як чуже майно стає «своїм»?
Давайте, уявімо цю ситуацію дещо по-іншому. Якась група людей, побивши хазяїна будинку, його дружину і дітей, захоплює житло. Потім ватажок бандитів, які відібрали у людини приватну власність, записує відео, в якому обурюється тим фактом, що власник будинку читав не ті книги, які треба, і це нібито дало йому право на те, щоб будинок відібрати.
Маячня, скажете? Але ж саме так вчинив Яременко!
Нагадаємо, що кафедральний храм УПЦ у Черкасах – це приватна власність (!!!), власником якої є не релігійна громада, а єпархіальне управління. А отже, будь-які силові дії щодо зміни власника – незаконні та мають переслідуватися згідно із законом. Іншими словами, у будь-якій нормальній державі правоохоронні органи мали притягнути Яременка до відповідальності за грабіж.
З іншого боку, навіть якщо допустити на хвилину, що храм у Черкасах – не приватна власність, що громада УПЦ проголосувала за перехід до ПЦУ (чого не було), що все сталося без насильства та відповідно до законів, ухвалених за Порошенка, тобто, що було дотримано «процедуру». То й тоді постає питання про те, за яким законом особисті речі митрополита Феодосія перейшли у власність Яременка? Якою процедурою керувалися представники ПЦУ, нахабно грабуючи кабінет владики? Бо навіть у тому випадку, якщо всі процедурні моменти було дотримано, книги, які стоять в особистому кабінеті митрополита Феодосія – це його власність, яку він мав повне право спокійно забрати.
А ось той факт, що йому не дали забрати особисті речі (серед яких панагії, одяг і багато іншого, за що владика та близькі йому люди заплатили гроші), свідчить, що жодного «вільного» переходу не було і бути не могло. Було звичайне рейдерське захоплення, або просто – грабіж.
Що там у книжках?
Здавалося б, будь-яка нормальна людина розуміє: приватна бібліотека – справа суто особиста, що там буде стояти на полиці – право власника. У всьому демократичному світі так.
Але Яременко вважав, що якщо він відібрав будівлю єпархіального управління УПЦ, де знаходився кабінет митрополита Феодосія, то він може в цьому чужому кабінеті господарювати, як у себе вдома. На думку Яременка, захоплення дає повне право на розпорядження захопленим майном. Більше цього, він настільки впевнений у своїй безкарності, що навіть знімає на відео той факт, як він цим майном користується!
Але це, звичайно, Яременко не зупинило – йому потрібно було створити образ «страшної» УПЦ, і тут годяться будь-які, навіть абсурдні засоби. Йому спочатку б поцікавитися, що таке приватна власність, право на свободу думки і слово, а потім уже розмірковувати про те, які книги можна тримати в особистій (підкреслюємо) бібліотеці, а які ні. Бо свобода слова чи свобода думки – поняття начебто прості, але, зважаючи на все, не всім ясні.
Фальшивка та маніпуляція
Також показовим моментом у всій цій історії можна назвати той факт, як грубо і незграбно була вона організована. Замість використання справжніх печаток на книгах, взятих з бібліотеки владики Феодосія, Яременко та його прихильники вкрали печатку «Фонду святого мученика Даниїла Млївського», головою якого є вікарний архієрей Черкаської єпархії єпископ Антоній.
Тільки ось фокус не вдався: пресслужба Черкаської єпархії одразу викрила обман. Надто вже поспішно представники Думенка всю цю справу провернули – як кажуть, хотіли обдурити всіх, але вийшли на самих себе.
Чесно кажучи, дивуєшся – настільки все це абсурдно. Грубі фальшивки та маніпуляції замість реальних доказів. Ну невже так складно зрозуміти, що такі «фокуси» не вшановують ні ПЦУ, ні їх самозваних «митрополитів»? Тільки ганьблять себе і демонструють усім справжнє обличчя. Бо виходить, що в Черкасах, та й в інших містах, де відбуваються такі «переходи», немає нічого добровільного – все вирішується за допомогою ось таких безглуздих спектаклів, тиску та сили.
Де ж та сама «свобода» релігії?
Тепер поговоримо про те, що голосно звучить на кожному кроці – «вільний перехід» з УПЦ до ПЦУ. Начебто б, за словами тих самих представників ПЦУ, все, що відбувається, – справа особистого вибору віруючих.
Але реальність показує, що тут не про «свободу», а про захоплення та маніпуляції. Який це особистий вибір, якщо людей змушують ударами кийків піти зі свого храму?
На жаль, за гучними словами про свободу вибору стоїть банальне бажання прибрати до рук чуже майно – і нічого більше. Замість того, щоб вибудовувати свою церковну діяльність на засадах духовності, ПЦУ показує себе виключно як організація, яка всіма силами намагається захопити чуже. Якби вони справді дбали про вірян, то чинили б чесно, поважали право вибору та поважали б самі принципи релігії та свободи.
Смішно, але Яременко, здається, навіть не до кінця розуміє, що робить. Тому що під час своєї відеотрансляції він примудрився ще й натякнути, що Служба безпеки України (СБУ) нібито «не допрацювала», не знайшовши «екстремістської» літератури у митрополита Феодосія. Так-так, вам не здалося: з дій Яременка виходить, що СБУ винна в тому, що під час численних обшуків не змогла знайти цілу гору книг, які легко «виявив» Яременко.
Міф про добровільні переходи та справжнє обличчя ПЦУ
Що залишається у сухому залишку? Захоплення кафедрального собору УПЦ у Черкасах та всі ці маніпуляції наочно показали, що жодної мови про «вільний перехід» тут не може бути. ПЦУ використовує тиск, захоплення та маніпуляції, щоб забрати те, що їм не належить. А прості люди, звичайні парафіяни, залишаються лише постраждалими у цій безглуздій виставі.
Залишається тільки сподіватися, що простий український народ нарешті побачить справжні наміри ПЦУ і зрозуміє, що в основі цих «переходів» – зовсім не «добровільність», а залякування та обман, а під гарними словами про «національну українську церкву» ховається жага до наживи та влади.
