Філарет де-факто визнає громадянську війну?
Впродовж кількох років глава Київського патріархату Філарет переконує українців, що ні про яку громадянську війну на Донбасі не може бути й мови – там агресія Росії.
У той же час Предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Онуфрій, кілька разів вказував на те, що війну на Донбасі можна розцінювати як громадянське протистояння. Саме в силу цього УПЦ не може і не має права займати будь-яку зі сторін, так як її завдання полягає не в тому, щоб давати політичну оцінку тим чи іншим подіям, а примиряти ворогуючі сторони. Подібні висловлювання, наприклад, звучали і з вуст папи Римського, а також інших представників католицької церкви. Ясна річ, лідер українських розкольників не погоджується з такою позицією та стверджує, що це нібито неправда: «Московський патріархат не називає Кремль агресором, а говорить неправду. У чому полягає неправда? У тому, що вони кажуть, що на сході йде громадянська війна, що російського вторгнення немає».
Відкриємо читачам маленький «брудний» секрет Філарета і кожного псевдопатріота – всі вони насправді визнають наявність громадянського конфлікту в Україні і навіть прямо про це говорять. Проте в силу парадоксального психологічного механізму вони не хочуть називати його «громадянською війною». Не вірите? Давайте проаналізуємо та узагальнимо висловлювання та виступи Філарета за останні три роки – з 2015 по 2017.
Хто та з ким воює на Донбасі за версією Філарета?
Це одне з ключових питань для оцінки характеру війни на Донбасі. В інтерв'ю від 6 січня 2017 року Філарет каже: «На Сході йде війна, агресивна війна з боку Росії». Однак у наступній же фразі він себе спростовує: «Дійсно, сепаратисти – це українські громадяни, і вони воюють проти українців».
Стоп! Громадяни України воюють проти громадян України? Тоді, скажіть на милість, як називається така війна? Хіба не громадянська? Вікіпедія стверджує, що «Громадянська війна – великомасштабне збройне протистояння між організованими групами всередині держави або, рідше, між націями, що входили до складу раніше єдиної об'єднаної держави. Метою сторін, як правило, є захоплення влади в країні або в окремому регіоні. Ознаками громадянської війни є втягнення цивільного населення і викликані цим значні втрати». Тобто, за словами Філарета, українці воюють з українцями з метою захоплення влади в окремому регіоні! З цим важко посперечатися, чи не так?
Взагалі, кожен раз, коли хтось веде мову про «сепаратистів», він визнає факт громадянської війни. Сепаратист – це учасник громадянської війни за визначенням! Послідовне заперечення громадянської війни передбачає і заперечення наявності сепаратистів. Від слова «взагалі». А про сепаратистів Філарет говорить постійно. І саме їх вважає головними винуватцями війни. Більш того, він вказує на етнічний склад сепаратистів. Це – руські за походженням громадяни України.
В інтерв'ю для Радіо «Свобода» від 4 січня 2016 року Філарет стверджує: «В Донбасі живе багато вихідців з колишньої Російської імперії, але українська земля їх гостинно прийняла. Але рух, який піднявся за відділення Донбасу і Криму від України, – несправедливий». І тут він також підтверджує, що існує «рух за відділення Донбасу», і що у складі цього руху – громадяни України, хоча й руські за походженням.
Під час свого візиту в Манявський монастир 8 липня 2015 року глава Київського патріархату заявив наступне: «Наша позиція така, що йде боротьба сепаратистів на сході України з нашою владою і агресія з боку Росії. Адже бачимо, там присутня російська зброя. Крім того, там є представники російських спецслужб. УПЦ (МП) стверджує, що це громадянська війна. Якщо б це було так, то цю проблему вже б вирішили».
У цьому твердженні знову міститься грубе логічне протиріччя. Якщо сепаратисти борються з українською центральною владою, то це й є громадянська війна. Що ж таке «агресія Росії» у розумінні Філарета? Він стверджує, що це «присутність російської зброї» та «російських спецслужб». Іншими словами, якщо б Росія не допомагала сепаратистам (українським громадянам) зброєю та інструкторами, то українська армія давно розправилася б з донбасцями, що виступили проти української влади.
Зауважимо, що в 2015 році Філарет навіть не заїкався про «російські війська», вказуючи лише на наявність «спецслужб». У своїх останніх інтерв'ю він назвав цифру в 50 тисяч «російських військ»! Такі заяви лише підтверджують фейковість його завважень про відсутність громадянської війни. Справа в тому, що, коли людина бреше, вона намагається перебільшити якийсь феномен. Згідно з офіційною заявою українського Міноборони, на Донбасі перебуває лише 5 тисяч військових «регулярної армії РФ». І 35 тисяч сепаратистів! Тобто разом – 40 тисяч. Навіть якщо Філарет мав на увазі, що всі вони – «російські війська», то звідки неймовірна цифра у 50 тисяч?
Проте участь невеликої групи російських військових у цій війні не скасовує її громадянського характеру. Як не скасовувала участь у громадянській війні в Іспанії 1936-39 рр. військових сил Німеччини та СРСР.
Яка причина війни на Донбасі за версією Філарета? У чому «корінь зла»?
Погоджуючись з тим, що на Сході України воюють між собою громадяни України (хоча і з завваженням про «російську агресію»), Михайло Денисенко прояснює і своє розуміння причин цієї міжусобної брані.
По-перше, це бажання сепаратистів «відокремитися від України» та «приєднатися до Росії». Але оскільки Донбас – це «століттями українська земля», то це бажання «несправедливе». Про це Філарет говорив у своїй скандальній недільній проповіді 22 березня 2015 року: «У чому полягає правда і де корінь зла? Корінь зла знаходиться в тих людях, які живуть в Донбасі, і тих, які знаходяться в Москві».
«У чому неправда тих, не всіх, а тих сепаратистів, які живуть в Донбасі? Неправда в тому, що Донбас – це століттями українська земля. І там жили і живуть Українці... А сепаратисти хто? Це люди, які приїхали з Росії та інших республік Радянського Союзу або Російської імперії та оселилися на українських землях». «А тепер що вони хочуть? Вони хочуть українську землю приєднати до Росії. Тому створили так звану Донецьку Народну Республіку, Луганську Народну Республіку».
Філарет чітко поділяє українців на етнічних українців та інородців, які лише «гості» на українській землі і не мають рівних прав з ними. Більш того, не мають права навіть на свою культурну та територіальну автономію (на відміну від татар, яким Порошенко пообіцяв у червні минулого року автономію в Криму)!
У своїй «проповіді» в листопаді 2016 року Філарет заявив про «гріх федералізації» та провину населення Донбасу: «Не потрібно думати, що населення Донбасу не винне в цих стражданнях. Винне! І свою провину потрібно спокутувати стражданнями і кров'ю». «Голосували на референдумі за федералізацію? Голосували! Згрішили? Згрішили! Ось це наслідок цього гріха. Якби не згрішили, не голосували, то не було б цього!»
Однак «федералізація» – це навіть не сепаратизм! Це бажання мати свою територіальну і культурну автономію в складі України! І Мінські угоди частково задовольняють бажання донбасців отримати таку автономію. Тобто самі Мінські угоди офіційно і юридично закріплюють факт громадянської війни.
«Безбожний пролетаріат», «брати, що стали ворогами», – такі визначення дає Філарет сепаратистам, порівнюючи їх з Іудою, що зрадив Христа: «Вони хочуть продати українську землю так само, як Іуда продав свого Вчителя Іісуса Христа».
В інтерв'ю виданню Апостроф 1 квітня 2016 року «патріарх» заявив, що страждання жителів Донбасу обумовлені їхньою безбожністю через пролетарське походження: «Сьогодні люди більше страждають на сході України, а не на заході. А чому? Тому що там безбожників набагато більше, ніж на заході. Якщо вони не покаються і не повернуться до Бога, то й страждання будуть продовжуватись».
Не знаємо, на які соціологічні опитування спирався Михайло Антонович, але за останніми даними найнижчий рівень релігійності зафіксували саме в Центральній та Південній Україні.
Ще однією причиною війни Філарет називає недостатнє «виховання» донбасців з боку УПЦ: «Якби Київський патріархат був більш впливовим, то цієї війни б не було. Адже наша церква виховала своїх віруючих, тобто – громадян України, у любові до своєї батьківщини. А та церква (УПЦ – авт.) виховує в любові до єдиної вітчизни, до руського миру».
У чому злочинність любові до руської культури (адже це й є «руський мир») етнічних руських, Філарет не пояснює. Церква не може виконувати функцію культурної асиміляції та відмовляти національним меншинам у праві на свою культуру, свої звичаї та любов до своєї історичної батьківщини.
Вбивати, катувати, виховувати, або «фашисти теж люди»
Пранк (телефонний розіграш) – це, можливо, й гріх, але він відкрив те, що Філарет ніколи не сказав би публічно. Відомий російський пранкер Лексус зателефонував Михайлу Антоновичу від імені колишнього командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка з метою «покаятися» за свої гріхи. Своїм гріхом «Семенченко» називає катування «ворогів», заподіяння їм фізичних ушкоджень, побиття. На що він відповів: «А скажіть, а Давид Голіафа не вдарив? Боляче було Голіафу? Боляче! Більш того, була така смілива іудейська жінка, яка найголовнішого воєначальника обдурила та відрізала йому голову. Хитрістю. І показала всім ворогам голову їхнього воєначальника. І вони втекли». Безпринципність глави УПЦ КП настільки збентежує, що навіть слова підібрати складно, щоб прокоментувати подібний жах.
На скарги «Семенченка» про те, що від нього відвернулися його родичі на Донбасі, Філарет напучує його: «Відвернулися? Тимчасово! От коли ми здобудемо перемогу, тоді вас славитимуть як героя. Тому що ви захистили їх від ворога. А ворог – це наш брат, який став ворогом! Ось так потрібно дивитись. І якщо б вони покаялися, то ми пробачили б їм цей гріх».
На репліку пранкера-«Семенченка», що у нього в батальйоні є націоналісти, Філарет відповідає: «Він захищав свій народ. І ярлик, який йому приклеїли, що він націоналіст, фашист ... Фашисти теж ж були люди. Тому що, хто такий Бандера? Бандера був українець, який захищав свій народ».
Повертаючись до березневої «проповіді» лідера українських розкольників, ми з подивом дізнаємося, що вбивати – це не гріх: «Як же християнин, який повинен виконувати всі заповіді, в тому числі і заповідь: не вбий, захищаючи свою землю, повинен вбивати? Це є вбивством? Ні, брати і сестри, це не вбивство. І це не є порушенням заповіді Божої».
Звичайно ж, захищати свою землю (не територію, а людей!) можна, і вбивати при цьому доводиться. Однак навіть у цьому випадку війна залишається гріхом, проявом гріха і роз'єднаності людей. Справедливість, на яку весь час посилається Філарет, – це «око за око» та «зуб за зуб». Але це не християнство! Це Старий Завіт! Христос говорить щось принципово інше: «Заповідь нову даю вам. Любіть один одного!».
Гіркий висновок
Чому гіркий? Тому що позиція прихильників Київського патріархату викликає навіть не злість, не відповідну агресію, а неймовірну гіркоту від зневажання християнської науки любові.
Якщо узагальнити все те, що говорив Філарет, то отримаємо таку картину: На Донбасі безбожні етнічні росіяни забажали від'єднатися від України. Але їхнє бажання – несправедливе, тому що Донбас – це українська земля. Тому сепаратистів можна вбивати, бо це «захист» своєї землі.
Тобто людина, що називає себе «патріархом» Православної Церкви, ставить територію вище за людське життя. Стає на одну із сторін у цій громадянській війні тільки тому, що одні – етнічні українці, а інші – інородці, за його переконанням.
Насправді, на Сході України немає жорсткого поділу на українців та руських, і у військовому конфлікті на боці сепаратистів беруть участь як руські, так і українці. І мотивація сепаратистів не тільки «етнічна», але й соціально-політична, яка полягає у неприйнятті ідеології українського націоналізму.
У цьому контексті позиція Київського патріархату і докори Філарета у бік УПЦ виглядають абсолютно необґрунтованими та такими, що суперечать здоровому глузду. Якщо Філарет де-факто визнає конфлікт між громадянами України (нехай навіть він і не називає речі своїми іменами), то чому Церква повинна ставати на якусь одну сторону? УПЦ підтримала без застережень територіальну цілісність України, однак при цьому не закриває очі на необхідність громадянського примирення з тими, кого називають «сепаратистами», – з населенням Донбасу і Криму.
