Вціліла громада УПЦ села Угринів: як прожили цей рік православні віряни та що сталось із їхнім храмом
Рік тому, 10 вересня 2014, церковні рейдери, котрі прикрились «інтересами громади» села Угринів», силоміць увірвались до Свято-Хрестовоздвиженського храму та проголосили його власністю Київського патріархату. Цей епізод став одним з небагатьох вдалих захоплень храмів УПЦ Волинської області. Фактично, за рік, протягом котрого УПЦ доводиться відстоювати себе і в судах, і в ЗМІ, і в своїй діяльності на користь українського суспільства, у цьому регіоні відбулось лише три захоплення православних храмів. Всі вони розташовані у Горохівському районі.
У ті дні аналогічні ініціативи пробували «розкручувати» і в інших селах Горохівщини, однак далі справа не пішла – у переважній більшості випадків завдяки розумінню законності очільниками територіальних громад. По факту, православну громаду вдалося витіснити лише у селі Печихвости, звідки священика УПЦ перевели на інший приход, та у селі Стрільче, де священнослужитель сам оголосив про свій перехід під юрисдикцію УПЦ КП.
В Угринові ж, незважаючи на шалений тиск в усіх можливих формах, громада УПЦ лише більше об’єдналась та зміцнилась. Протягом цього року віряни збираються у хаті священика, настоятеля Свято-Хрестовоздвиженського хаму села Угринів протоієрея Ростислава Сапожника. Тут відбуваються богослужіння, панахиди, вінчання, традиційні освячення, підносять, як і раніше, до причастя дітей. Сюди під час короткотривалої відпустки приходила причаститись та заспівати україномовні молитви медсестра, призвана з Угринова в АТО. Хата не завжди вміщує всіх, хто хоче, як і раніше, молитись з цим священиком та його прихожанами.
Майже протягом цілого року правоохоронці Горохівського району розглядали справу по перевищенню повноважень та самоуправству, відкриту для розслідування по факту силового захоплення храму. У березні 2015 до неї додалось ще слідство по факту побиття священика УПЦ, який викликав сюди комісію відділу культури, щоб запобігти самовільній перебудові пам’ятки архітектури. Тоді його при свідках не пустили до приміщення та зробили людині струс мозку.
Обидва ці факти були оцінені горохівськими правоохоронцями як такі, в яких немає ознак злочину. Відповідно, по обох інцидентах було закрите розслідування. Рішення про закриття справи про напад на священнослужителя було скасоване у Луцькому міськрайонному суді, а рішення слідчих закрити справу по захопленню храму скасувала районна прокуратура, аргументуючи це тим, що у документі авторства горохівських слідчих написані вже геть неприйнятні нісенітниці.
Хто диктує районній владі, як реагувати на ситуацію в Угринові? Односельчани отця Ростислава вказують на ініціатора захоплення, місцевого підприємця та водночас депутата Волинської обласної ради Андрія Турака, якого добре видно на історичному відео. Нині він, кажуть люди, фінансує «ремонт» у храмі, до якого ніколи раніше не ходив, і для якого, очевидно, майструють цю купольну дерев’яну конструкцію заввишки за саму споруду.
Чому ці маніпуляції з пам’яткою архітектури лишаються нецікавими для відповідних структур, можна лише здогадуватись. Чи омине пана депутата відкрита цими днями виборча кампанія? Дотепер він намагається всіма зусиллями зберегти в Угринові сільську раду, котру, за невмолимими даними, таки збираються ліквідувати. Чому наявність у селі кишенькової ради є принциповою для місцевого магната?
Все дуже просто пояснюється. Очевидно, саме завдяки прихильності сільської ради, зокрема, її голови, екс-регіонала Віталія Шпиля (він також очолював тих, хто увірвався рік тому до храму), протягом цього року всі спірні рішення по храмовій землі, по споруді, по землі під будинком священика, по самому будинку грались «в одні ворота». Причому – з наявними слідами махінацій та порушень вимог законодавства. Поки що всі питання реєстрації, майнових прав та решти адміністративних рішень йдуть дуже повільно для сторони УПЦ та з супершвидкістю – для сторони УПЦ КП. Всі справи вже автоматично передаються до суду.
Хрестовоздвиженський храм поки що не визнаний як об’єкт користування жодної з громад. Найцікавіше, що коли натовп рейдерів пройшовся по своїх односельчанах та увірвався до споруди, громада УПЦ КП ще не була навіть зареєстрована. Втім, священик Київського патріархату Микола Сегет вже був призначений єпархіальним указом як її очільник! Існуючий з 2005 року осередок прихильників УПЦ КП на початку своєї діяльності лише зареєстрував статут, а от офіційне «народження» самої громади відбулось лише у листопаді 2014, вже після захоплення: у той же загадковий надшвидкий спосіб це відбулось буквально за день до першого судового засідання.
Сам ініціатор «переходу» громади до Київського патріархату, прихожанин УГКЦ Андрій Турак, звісно ж, не підписує жодного документу по цій сумнозвісній справі. А от що бере на себе Микола Сегет, який завіряє своїм підписом абсолютно карколомні послання «від громади», можна побачити хоча б на численних вимогах грошей від священика УПЦ. Він, будучи зареєстрованим разом з сім’єю у збудованій для православного священнослужителя сільській хаті, у баченні рейдерів є… «орендатором» цієї нерухомості, та щомісяця повинен передавати їм 6 тисяч гривень за проживання у цій оселі. Про те, що такі відносини мають підтверджуватись офіційними угодами, очевидно, в силу об’єктивних обставин ці люди просто не здогадуються.
За цей час новоутвореній громаді УПЦ КП села Угринів довелося змінити старосту. Перший староста самопроголошених господарів храму В. Цуз (він теж фігурує на відео атаки на споруду) буквально одразу побачив, що насправді діяльність його однодумців не має жодного відношення до церкви та віри, та відійшов від справ, щоразу просячи пробачення в жінок, котрі постраждали через нього під час захоплення.
