Чи потрібно беззаперечно підкорятися розпорядженням церковного статуту?
Чи потрібно беззаперечно підкорятися церковному статуту?
Існує два протилежні погляди на Церковний статут і такі книги, як Типікон, Правильник, Служебник. З одного боку, нас закликають вважати все це лише рекомендацією до дії, а з іншого – до жорсткого виконання всього, що там написано. Чи варто розцінювати статут як жорстку вимогу? Чи не загрожує нам це ухилом до учительства, магізму тощо, адже все одно повністю виконати наказане неможливо? Тільки у деяких монастирях можуть щоденно виконувати все добове коло богослужіння.
Валентин Симоненко
Відповідає протоієрей Сергій Успенський:
– Будь-яка крайність згубна. І жорстке дотримання статуту, з одного боку, принесе більше шкоди, ніж користі, й нехтування статутом, з іншого, служитиме змирщенню та деградації духовного життя. На думку святих отців, істинна завжди десь посередині. Потрібно йти середнім, царським шляхом, тобто вчитися узгоджувати вимоги статуту з можливостями людини чи приходу, щоб отримати максимальний коефіцієнт корисної дії.
Статут писався не для Бога, він Йому не потрібен. Він писався для людини, і завдання статуту – організувати наше життя так, щоб воно було по можливості максимально наближене до Бога. Статут – це орієнтир і трафарет, на зразок якого кожна парафія чи людина має сама собі створити свій ритм духовного життя. Його потрібно скоригувати з урахуванням стану здоров’я, вмінь, здібностей, молитовних навичок та ін.
Перший статут, даний ангелом святому Пахомію, був дуже простий і універсальний. І вже за цим зразком писалися всі інші статути. Преподобний побачив ангела у вигляді самого Пахомія, який чергував працю і молитву. Ось у цьому й є суть статуту – чергування праці, молитви та відведення потрібного часу для відпочинку, щоб зміцнити плоть і дати можливість духу зібратися з силами для подальших праць та подвигів.