Як правильно вибрати духовника?
Як правильно вибрати духовника?
Антон Сергієнко
Відповідає протоієрей Володимир Пучков:
– Перше, що потрібно враховувати при виборі духовника, – це фактор довіри. Духовником може бути лише людина, перед якою можна повністю відкритися. Тим часом люди різні, і в силу особливостей натури ті чи інші люди можуть бути частково або навіть повністю несумісні. Оскільки різниця характерів і натур – явище природне, намагатися наближатися всупереч несумісності – справа марна і безнадійна. Навіть якщо стимулювати себе витягами з аскетичних книг про боротьбу з пристрастями та подолання себе. Бо справа тут не в пристрастях, а в природних відмінностях між людьми.
Отже, перше – психологічна сумісність і довіра. Друге і не менш важливе – духовне окормлення має бути корисним. Необов'язково приємним, але неодмінно корисним. Один з авторитетних отців-аскетів міркує на цю тему приблизно так: якщо ти угодник плоті, шукай собі не привітного добряка, який всякого, що прийшов, садить за стіл, а суворого аскета, який допоможе тобі приборкати плоть. Якщо ж ти гордець, то довіряй себе не безмовнику та постнику, а тому, хто навчить тебе милосердя, співчуття та самовіддачі. Кожен із нас добре знайомий зі своїми пристрастями. Якщо не з усіма, то з головними достеменно. Спілкування з духовником має пригнічувати наші пристрасті, а не стимулювати їх.
Ну, і насамкінець: не треба плутати духівника з психотерапевтом. Наставництво у духовному житті – це не «розмови за життя» і не обговорення проблем. Віра взагалі не ставить за мету вирішити наші проблеми, тим більше це не входить до завдань духовника. І найголовніше, мирянину не слід розглядати духовника як керівника у всьому. Все те, що в аскетичній літературі написано про «послух своєму старцю», не про нас написано. Чернецька література розрахована на ченців, і якщо в таких речах, як закони духовного життя або анатомія гріха, ці книги є цінними для всіх, то багато практичних настанов у світському житті нездійсненні.
Людина має бути слухняною духовнику у всьому, що стосується духовного життя, і зовсім необов'язково посвячувати духовника у своє приватне життя, яке до життя духовного відношення не має. Аргумент «до духовного життя належить все» тут неспроможний. Якщо до духовного життя безпосередньо відноситься те, як людина, наприклад, будує стосунки з колегами на роботі, то, як би кому не хотілося, одяг, який носить людина, то, як вона будує стосунки з дітьми або як проводить дозвілля з дружиною, ніякого відношення до духовного життя не має. Звідси – у духовники не можна вибирати людину, яка не має почуття міри і такту, прагне повністю контролювати життя свого чада, вимагає просити благословення на все поспіль, схильну втручатися в приватне життя і в сімейні стосунки.
