За що живе священик?
В Україні сільських священиків більшість, і більшість живе як і простий народ – на межі, а то і за межею бідності.
Сьогодні один сільський священик мені розповів, що після служби у нього в руках зібралося 43 гривні. Можете не вірити, але це правда.
У священика немає офіційного стажу, щоб на старість років отримувати пенсію. Немає страховки, немає профспілкових відпусток, немає оплачуваних лікарняних. Хто платить зарплату священикам? Держава? Ні. Єпархія? Ні. Так за що живе священик? Священика годує громада, небайдужі люди, для яких важливе церковне життя. А що робити священику, який служить в глухому селі, де громади як такої немає? Що йому і його родині робити, будучи заручниками вмирання села? Я не знаю... Йти на будівництво, влаштуватися охоронцем або їхати до Польщі на полуницю? Напевно, такого роду питання викликані глибокою кризою людського взаєморозуміння. Люди не розуміють священиків, священики не розуміють архієреїв... Всі не розуміють всіх. Але, незважаючи на це, Церква жива і буде жити, оскільки керується не фінансовими інтересами або жаданням влади лідера. Церква живе Богом, і саме тому храми в селах поки що не в руїнах. Пора б нам навчитися жаліти один одного, щоб не було виправдане прислів’я: «Ситий голодного не розуміє». Пора нам виходити із зони комфорту і навчитися бачити проблеми інших, простягаючи руку допомоги. І це стосується всіх: починаючи від прихожан і закінчуючи архієреями.
Якщо не навчимося хоча б людської єдності, то про яку єдність у Бозі може йти мова? «Як хто скаже: "я люблю Бога", а брата свого ненавидить, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін.4: 20).