Про критику митрополита Іларіона
На деяких навколоцерковних ресурсах, зокрема й тих, хто пише про Україну, активно обговорюють звільнення голови ВЗЦЗ МП митрополита Іларіона.
Причому відбувається це чомусь у зловтішно-знущальній манері.
Тиражуються пости про підняті святкові келихи з алкоголем, цитуються рядки з пісні «День Перемоги», пишуться коментарі, мовляв, зараз архієрей намагається врятувати свою репутацію (з натяком, що це йому не вдасться). І весь цей потік у стилі «Акела схибив» від героя Кіплінга не може не дивувати.
Адже ті ж ресурси ще вчора писали про митрополита зовсім в іншій манері, близькій до улесливої. Там владика Іларіон «аргументовано спростовував» ворогів Православ'я та подавав православним «позитивні сигнали».
І найголовніше: нинішні критики сподіваються, що з відходом митрополита Іларіона РПЦ відійде від «ідеї стратегічної спілки з Ватиканом».
1. А що, РПЦ має такі ідеї? Адже ті ж ресурси заявляють, що УПЦ після рішень Собору про незалежність від Руської Церкви нібито налаштована на спілку з католиками. Виходить, УПЦ навпаки уникла небезпеки?
2. Колишнього главу ВЗЦЗ МП зараз намагаються уявити таким собі «злим генієм», який усупереч усім проштовхував ідеї контактів з католиками. Але хіба Патріарх Кирил під дулом пістолета зустрічався з папою у 2016 році, підписував «Гаванські декларації», домовлявся про нову зустріч у 2022 році?
3. Діяльність митрополита Іларіона справді викликає деякі запитання. Але зараз це людина, яка виявилася, як сама вона висловилася, «на узбіччі». Такі ситуації Бог посилає нам на переосмислення, щоб ми могли виправити свої помилки, вийти на дорогу і продовжити шлях. Щиро бажаємо архієрею саме так сприйняти нинішню ситуацію.
Ну а штовхати ногами тих, хто впав, ніколи не було в пошані не тільки у православних, а й у світському суспільстві.