Череводогідництво – не тільки про їжу: діалог з Іоанном Ліствичником

«Їж, пий, веселися» – це прислів'я на слуху в кожного. Але, якщо заглибитися в першоджерела, стане зрозуміло, що воно не таке вже й народне. Згадаємо, ці слова звучать з уст нерозумного багача в євангельській притчі. Одного разу він зібрав настільки багатий урожай, що домашніх засіків не вистачило для його зберігання. Тоді він наказав побудувати ще більші комори і зухвало сказав самому собі: «Душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися». На що Господь витверезвив нерозумного: «Безумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?» (Лк. 12:19-20). З цієї притчі Христос робить два висновки: «Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:21) і «дивіться, бережіться любостяжання, бо життя людини не залежить від достатку її майна» (Лк. 12:15).

«Любостяжання», про яке говорить Господь, є однією з «іпостасей» череводогідництва – смертного гріха і мучительної пристрасті. Одержима цим недугом людина залишає догоджання Богу заради догоджання самій собі.

Забувши про те, що свою душу потрібно насичувати чеснотами, вона починає насичувати своє тіло бенкетами та іншими матеріальними благами. Смерть наздоганяє таку людину несподівано – і перед Богом вона постає в душевній наготі.

Ще один яскравий приклад євангельського череводогідника – такий же багач з притчі про багача і Лазаря. За життя господар «бенкетував блискуче», а жебрак задовольнявся лише хлібними крихтами, що падали з панського столу. Після смерті їхня доля кардинально змінилася. Лазар опинився в блаженстві на «лоні Авраамовому», отримавши вічну нагороду за короткий проміжок життя, проведений у вбогості. А багач нарешті усвідомив, що таке скорбота, будучи до цього байдужим до потреб жебраків.

Ці приклади дають чітке уявлення про те, що в широкому сенсі череводогідництво – це нестримне прагнення до отримання задоволення. Про «многоликість» цієї пристрасті нам розповідає і преподобний Іоанн Ліствичник.

Многолика пристрасть і її породження

«Начальник бісів є падший денниця, а глава пристрастей – обжерливість. Череводогідництво – це винахідник приправ, джерело солодощів, спокуса очей», – говорить святий.

Ця пристрасть грає на самому вразливому в людській природі – тілі. Кожній людині властиве прагнення до комфорту. Це бажання було вкладено в нас Богом при творенні. Для комфорту Господь створив Едемський сад, поселивши там праотців. Їхнім єдиним завданням було насолоджуватися зручностями раю і підтримувати його красу. Але навіть таке просте завдання виявилося першим людям не під силу. Саме череводогідництво спонукало Єву першою скуштувати заборонений плід.

Після гріхопадіння люди позбавилися споглядання красот Едему. Відтоді вони всіляко намагаються власноруч створити благоліпність навколо себе. Але, на жаль, такий уявний «комфорт» часто виникає за допомогою накопичення і насичення черева.

Ми вже говорили про те, що кожна пристрасть має своїх «дітей» – такі ж пристрасті, які від неї походять. Так, від смутку народжується лінь, а від череводогідництва – цілий «букет» пристрастей.

Синайський ігумен знайомить нас з величезним переліком «породжень» череводогідництва. Як ми ведемо діалог з преподобним Іоанном, так і він веде такий же діалог з згаданою пристрастю. І ось що вона йому відповідає:

«Первонароджений мій син є блуд, а друге після нього породження – ожорсточення серця, третє ж – сонливість. Мої дочки: лінь, багатослів'я, зухвалість, сміхотворство, блюзнірство, сперечання, жорстокосердість, непослух, безчуттєвість, полонення розуму, самохвальство, нахабність, любов до світу (прихильність до матеріальних речей – ред.), за якими слідує осквернена молитва, паріння думок і відчай – найжорстокіша з усіх пристрастей».

Слухаючи слова пустельника, замислюєшся і усвідомлюєш, що череводогідництво, насправді, – це не тільки і не стільки про їжу, скільки про все, що обтяжує людину, не дає їй спокою, затьмарюючи радість спілкування з Богом.

Більше того, дізнавшись про «многоликість» цієї пристрасті, розумієш, що в останні століття у неї народилися нові «діти» – різні залежності: куріння, алкоголізм, наркоманія і т.п. Одержима цими залежностями людина втрачає найголовніше – силу своєї волі і особисту свободу. Їй мало однієї викуреної сигарети, однієї випитої чарки, однієї дози. Досягається «точка неповернення». Запускається незворотний процес затягування особистості в павутину цих згубних звичок.

Православний підхід до боротьби з залежностями

З плином часу викорінити, «вихолостити» з себе ту чи іншу залежність людині стає все складніше. Тут їй на допомогу може прийти Бог і щира віра в Його благодатну допомогу. Ми знаємо, що різні підходи пропонують різні рішення цієї проблеми. Так, деякі сектантські організації практикують фізичне насильство як універсальний засіб «виведення» залежності. Така «конверсійна терапія», звичайно, ні до чого доброго не приводить, більше того – неминуче травмує психіку.

Православ'я пропонує більш «милостивий» і в той же час більш ефективний підхід до боротьби з череводогідництвом у всіх його проявах. Цей підхід має універсальну назву – піст. А як саме він застосовується в конкретних випадках, нам розповість преподобний Іоанн Лествичник.

Прив'язаним до рясного споживання їжі, що викликає збудження похоті, святий радить:

«Якщо можна, давай череву твоєму їжу достатню і легкотравну, щоб насиченням позбутися його ненаситної жадібності... Багато страв, які роздувають живіт, збуджують і рух похоті». І додає: «Коли шлунок пригнічений, тоді упокорюється і серце; якщо ж воно вгамоване їжею, то серце підноситься помислами».

Також Синайський ігумен пропонує універсальні засоби для боротьби з різними залежностями, підкреслюючи, однак, що це протистояння – на все життя:

«Пам'ять про гріхи воює проти череводогідництва. Думка про смерть сильно ворогує проти нього. Але немає нічого, що могло б його повністю знищити. Хто здобув Утішителя (благодать Святого Духа – ред.), той молиться Йому проти цієї пристрасті, і Він не дозволяє їй діяти в ньому».

Настанова преподобного Іоанна підтверджує істинність слів Спасителя, що будь-яка пристрасть виганяється тільки молитвою і постом (див. Мф. 17:21). Залежній людині змушувати себе до стриманості вкрай важко. Але якщо вона молиться Богу – Господь Сам посилає їй приводи для стриманості. Так, ненаситному ненажері посилаються хвороби, що вимагають дієтичного харчування або повної відмови від їжі. У алкоголіка і наркомана закінчуються кошти на покупку нових пляшок спиртного і доз «пекельного зілля». У курця виникає астма або рак легенів. Все це Господь посилає на благо «тонучому», коли його спасіння вже не може залишатися виключно справою його рук.

Отримавши відповіді на хвилюючі нас питання про «багатолику» пристрасть череводогідництва, ми на тиждень прощаємося з мудрим ігуменом Іоанном. На прощання нам лунають його слова: «Якщо ти обіцяв Христу йти вузьким і тісним шляхом, то приборкуй своє черево. Бо, догоджаючи йому і розширюючи його, ти відречешся від своїх обітниць».