«Церква жива!»: як пройшов пасхальний флешмоб СПЖ
Десятки людей з України та інших країн надіслали відео та фото, як вони святкували Пасху Христову.
В дні Страсного тижня СПЖ звернувся до своїх читачів з проханням поділитися свідченнями віри – через фотографії, відео та короткі тексти. Ми хотіли зібрати живу мозаїку: як Українська Православна Церква зустрічає Пасху – незважаючи на гоніння, в будь-якому куточку світу, в будь-якій ситуації. У храмі чи в підвалі, в зруйнованому приміщенні чи в колі сім'ї, – але завжди з мужністю, гідністю та глибокою вірою.
І ви відгукнулися.
Більше того, наша первісна ідея несподівано отримала розвиток – свої відео надіслали православні з інших країн. Кадри пасхальних богослужінь нам надіслали від громад Греції, Болгарії, Грузії та Німеччини.
Ось слова, якими поділилися наші читачі.
«В цьому році Пасху ми зустрічали далеко від православного храму, за кордоном. Тому ми зібрали святкові частування, запалили Сретенську свічку і вночі всією сім'єю дивилися онлайн-трансляцію пасхального богослужіння.
Вітаю всіх зі Світлим святом Христового Воскресіння, Божого благословення вам!»
У Миколаївському приході Білоцерківської єпархії УПЦ в селі Медвин відібрали церкву:
«Але ще за рік до цього наш владика Августин благословив батюшку з с. Липовець служити і для них, і для нас. Ось ми з батюшкою і їздимо за 100 км. І дякуємо Богу, що є де зібратися і послужити. Нас мало, тому що Липовець – невелике село. А в Медвині в середньому 20–25 осіб».
«Святкування Пасхи в Медвині. Храм відібрали, але Господь трудами прихожан дав пристосоване приміщення. І батюшку з віддаленого села, у якого теж відібрали храм».
У селі Дашківці Хмельницької області Пасху зустрічають у храмі на честь Успіння Богородиці – сюди ходять не тільки місцеві жителі, але й переселенці з Донбасу, тимчасово проживаючі в селі. В цю ніч на службу прийшов і несподіваний гість – маленький їжачок, якого сфотографували у порога храму. Його поява стала майже символом тієї тихої, доброї атмосфери, яку створюють прихожани своєю вірою, турботою та єдністю.
На одному з відео, надісланих до редакції з Острога, разом з дорослими хористами співають дві юні прихожанки Софійка і Дарина – майбутнє нашої Церкви. Як розповідає автор, це частина сугубої єктенії: «Священник поминав всіх наших прихожан, хто знаходиться в полоні, хто страждає від війни, а також хворих».
З Німеччини надійшло фото з храму святих рівноапостольних Константина і Єлени в Кельні. Більшість прихожан цієї громади – вихідці з України. На знімку автор стоїть поруч з молодим поляком, який зовсім недавно – в минулому місяці – перейшов у Православ'я з Католицької Церкви. Ці кадри не тільки про свято, але й про живий рух віри, про те, як Церква об'єднує найрізноманітніших людей в одну сім'ю.
Не менш зворушливі кадри надійшли і з польського міста Торунь:
«А так святкують Пасху в Торуні, в польському місті. Українці, латиші, росіяни, білоруси та поляки – всі разом під одним дахом, на вигук батюшки: "Христос воскресе!" разом відповідають: "Воістину воскресе!". У хорі співаємо ми – українці разом з поляками. Це неймовірно – відчути свято на тій землі, де кожен день дзвонять дзвони католицьких костелів. Це свято зібрало під одним дахом близьких тобі за духом людей. Неймовірно!»
І знову Біла Церква:
«Місто Біла Церква. Білоцерківська єпархія святкує Воскресіння Христове в колі вірних прихожан, у тимчасовому приміщенні – вже два роки, як у нас забрали собор».
Ми розмістили матеріали всіх, хто відгукнувся: кожне фото, кожне відео, кожне слово були нами уважно прочитані, переглянуті, збережені. Іноді ми обирали лише кілька кадрів з великого архіву, щоб створити цілісний репортаж. Але жодне свідчення не залишилося без уваги. Ми щиро вдячні кожному, хто поділився з нами своєю Пасхою, своїм довірою і своєю вірою.
Кожне таке свідчення – жива летопись Церкви. В цих словах – віра, біль, уповання і радість. СПЖ дякує всім, хто відгукнувся, хто не побоявся розповісти свою історію в цей непростий для УПЦ час.
Ми також отримали зворушливі кадри зі Світлого понеділка від громади храму Святого Духа з села Сурсько-Литовське (м. Дніпро) – приходу з багатою історією та активною благодійною діяльністю, де зберігаються традиції білоруських переселенців.
Ми більше не приймаємо нові матеріали для цього проекту, але зберігаємо кожне ваше послання як безцінне свідчення віри.
