Чому цькування православної школи в Голосієво – це постріл у наше майбутнє
Генпрокуратура та СБУ відкрили кримінальне провадження проти керівництва православної школи при Голосіївському монастирі Києва. Чому це боротьба проти майбутнього країни.
7 січня 2025 р. СБУ та Генпрокуратура розпочали досудове розслідування діяльності православного батьківського клубу «Перспектива», що діє при Голосіївському монастирі УПЦ. Підставою для цього став відеоролик, названий «журналістським розслідуванням» агентства «Слідство. Інфо». Творці ролика самі зізналися в тому, що вони діяли обманом, знімали прихованою камерою (в тому числі і дітей), задавали провокаційні питання під виглядом батьків-біженців із Луганщини, які хочуть влаштувати своїх дітей в цю школу. Будь-хто, хоч трохи знайомий з маніпулятивними технологіями, скаже, що питання можна поставити таким чином і в такому контексті, що отримані відповіді можуть бути саме тими, що потрібні провокатору. Все це було використано в «журналістському розслідуванні» в повній мірі. Плюс додано відповідний коментар і накладено похмуру музику. В результаті звичайні кадри, де діти йдуть на навчання, перетворилися на щось зловісне.
Але крім маніпулятивних технологій була використана відверта брехня. Наприклад,
у самій назві ролика міститься твердження, ніби діти в школі «співають гімн РФ». Ніяких підтверджень цього не наводиться, журналісти свідомо збрехали. Але ця брехня стала тригером для чергової хвилі ненависті до звичайних українських дітей та їхніх вчителів.
Давайте пройдемося по основних звинуваченнях «Слідство. Інфо» на адресу православної школи.
«Славлять російського бога»
Всім відомо, що Голосіївський монастир – це православна обитель, де люди моляться Ісусу Христу, Господу нашому, і вчать цьому дітей. А хто ж тоді такий цей «російський бог»? Тут є два варіанти. Можливо, під цим терміном автори розуміють якийсь об'єкт поклоніння, на зразок Путіна, Росії і так далі. У цьому випадку дане звинувачення – це така ж брехня, як і «гімн РФ». Ніхто в православній школі не займається поклонінням цим об'єктам.
А можливо, автори ролика самого Ісуса Христа вважають «російським Богом»? Тоді це звинувачення перетворюється на елемент гонінь на саме християнство. І якщо придивитися до тенденції останніх двох років, то можна побачити, як до поняття «російського бога» поступово відносять календар, ікони, обряди, мову богослужіння і так далі. Якщо так піде і далі, то незабаром саме Православ'я буде оголошено «російським богом» і підпаде під заборону.
Щоб надати своєму ганебному відео певної ваги, автори залучили так званих експертів: співзасновницю якоїсь ГО І. Коберник і нардепа Володимира В'ятровича. Останній заявив, ніби батьківський клуб існував під протекторатом РПЦ, його діяльність «ідеологічна» і ним повинна займатися СБУ.
«Вивчають російську мову»
До повномасштабної війни щонайменше одна третина жителів України розмовляла своєю рідною російською мовою. І це не якісь росіяни, це українські громадяни, які поколіннями жили на своїй землі, які люблять свою країну і є патріотами України. Свій патріотизм вони довели тим, що не здали схід України в перші дні війни, тим, що записувалися до лав ЗСУ так само масово, як і жителі інших регіонів, робили все можливе для оборони України і так далі. Наші бійці на фронті розмовляють і російською, і українською. Пліч-о-пліч вони борються з ворогом. І ніхто з них не дорікає іншому за те, що той розмовляє «неправильною» мовою. Але в тилу подібні докори чомусь вважаються не розпалюванням ворожнечі, а елементом «патріотизму».
Особливого цинізму додає та обставина, що в побуті російською розмовляє чи не все керівництво України, включаючи Верховну Раду, Кабмін, силові структури тощо. Їм це можна, а ось дітям у православній школі вивчати російську мову не можна, при тому, що всі інші предмети викладаються українською.
У коментарі СПЖ директор батьківського клубу Анна Болгова пояснила, чому там вирішили викладати російську. За її словами, після того як у школах заборонили російську мову, величезна кількість російськомовних дітей, крім усіх інших проблем, зіткнулися ще й зі складною ситуацією в навчанні.
«Зараз більшість дітей неграмотно пишуть і не володіють ні російською, ні українською мовою. А російськомовні діти, які спочатку навчалися російською, а потім почали вивчати українську, були грамотними, прекрасно говорили українською, писали без помилок, отримували призові місця на олімпіадах з української мови. Так було і з моїми дітьми, і з іншими, яких я знала», – наводить приклади директор.
«Вчаться основам руського миру»
У цей наратив входить багато чого: і старі радянські підручники з математики, і класики російської (точніше – світової) культури: письменники, поети, композитори, художники тощо. Божевілля хейтерів дійшло вже до повного абсурду. Наприклад, варто було в фільмі класика українського кінематографа Іллєнко «Молитва за гетьмана Мазепу» знятися російському акторові, і фільм вже забороняють як загрозу національній безпеці України. Адже Мазепа сьогодні – чи не головний національний герой в історії.
Читати Достоєвського, Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна та інших авторів, слухати Чайковського, Мусоргського і Рахманінова, дивитися на картини Васнєцова і Рєпіна в Україні вже мало не ознака колабораціоніста і зрадника. Адже насправді це ознака просто освіченої людини. І ось невгамовні українські псевдопатріоти хочуть, щоб наші діти виросли неосвіченими невігласами, знайомими тільки з кришталево чистими українськими авторами. Але справа в тому, що таких дуже мало.
Концепція «Геть все, що має відношення до Росії» настільки збіднює культуру і науку України, що за великим рахунком нічого і не залишається. Ось лише деякі відомі українські діячі науки і культури, які співпрацювали з російською владою або жили в Росії.
Письменники і мислителі: Микола Гоголь; Пантелеймон Куліш; Михайло Драгоманов; Володимир Короленко; Іван Нечуй-Левицький та інші.
Композитори: Микола Лисенко; Дмитро Бортнянський; Максим Березовський та інші.
Художники: Ілля Рєпін; Архіп Куїнджі; Микола Ге та інші.
Вчені: Володимир Вернадський; Ілля Мечников; Олександр Ляпунов; Євген Патон та інші.
Всі вони були членами імператорських академій, друкувалися в російських журналах, входили до інтелектуальної еліти Російської імперії. Всі вони на цій підставі можуть бути зараховані до представників «русского мира». І, о жах!
Національний символ України Тарас Шевченко, п'ятнадцять років прожив у Петербурзі, був членом Імператорської академії мистецтв, писав на замовлення портрети російської знаті (основний його заробіток), друкувався в петербурзьких журналах. Російською мовою писав прозу і (ще один жах!) свій особистий щоденник. Після заслання до Казахстану повернувся не до рідної України, а до того ж Петербурга.
Молитва замість хвилини мовчання
З цього питання можна сказати, що людину неможливо штучно змусити шанувати пам'ять кого б то не було. Можна сказати, що хвилина мовчання в приказовому порядку – це спотворення самого поняття пам'яті про загиблих у цій війні. Все це повинно виходити від серця і не потребує законодавчого обов'язку. Але можна звернути увагу на більш глибокі речі.
Хвилина мовчання – це світський ритуал, спрямований на живих людей. Молитва – це релігійна дія, спрямована як на того, хто молиться, так і на того, за кого моляться. Звершуючи молитву, ми просимо у Бога милості тим, хто загинув у цій війні. І воїнам, і мирним жителям. Риторичне питання: що приносить користь загиблим, якщо ми просто помовчимо, часом думаючи про щось зовсім абстрактне, або ж якщо ми помолимося Богу про упокоєння цих людей «у селищах праведних»?
Те, що дітей вчать молитися, а не просто мовчати – це найвища форма вшанування пам'яті загиблих. Але псевдопатріотам потрібно, щоб діти просто формально відстояли хвилину мовчання. Прямо, як у радянські часи.
Ще дітей звинувачують у тому, що вони не сидять весь час у гаджетах, що дивляться старі радянські казки, вивчають математику за старими придатними (до речі, україномовними!) підручниками і так далі.
Школа у форматі «Батьківського клубу»
Особливо обурило «розслідувачів» те, що православна школа в Голосіївському монастирі існує у формі «Батьківського клубу», що дозволяє батькам прищеплювати своїм дітям ті знання, які вони вважають за потрібне. Коли одна з мам сказала, що це їх «особиста справа», чого і як навчати своїх дітей, у розслідувачів просто дах знесло від обурення. Адже українські діти повинні вбирати не православну віру і мораль своїх батьків, а панівну державну ідеологію. Ніякого інакомислення, все за лекалами радянської ідеологічної машини: діти – це гвинтики держави, а не вільні мислячі люди.
Таким чином псевдопатріоти забирають в українських дітей одну з головних людських свобод – свободу думки і світогляду. По суті, їх хочуть перетворити на зомбі, які мислять виключно наративами державної ідеології і не мають власної думки з основних питань.
Що в підсумку
В підсумку, як уже було сказано, кримінальна справа проти творців православної школи. Але це далеко не найстрашніше. Впевнені, що жодних юридичних підстав для кримінального переслідування не існує. СБУ і прокуратура почали розслідування за ч. 1 ст. 436-1 Кримінального кодексу України (виготовлення, розповсюдження, а також публічне використання символіки комуністичного, нацистського тоталітарних режимів). Як таку «символіку» тут можна інкримінувати тільки україномовний підручник арифметики і радянські фільми-казки.
Виходячи з подібної логіки, проти українців необхідно відкривати справи за користування «тоталітарним» метро, проживання в радянських квартирах, а уряд і нардепів потрібно заарештувати за прославлення сталінського режиму, який побудував будівлі Кабміну і Верховної Ради.
Навряд чи слідчі захочуть виставляти себе на посміховисько. І якщо не буде відмашки «зверху» про показове покарання на абсурдних підставах, кримінальна справа розсиплеться, толком і не розпочавшись.
Страшно інше.
Фактично журналісти «Слідство. Інфо», використовуючи фейки та маніпуляції, штучно викликають ненависть до православних вірян, тобто до величезної частини населення України. Вони розпалюють ненависть і релігійну нетерпимість, руйнують національну єдність, про необхідність якої всі говорять. Свідомо чи ні, вони працюють проти суверенітету і безпеки України.
Займаються цькуванням ні в чому не винних дітей та їхніх наставників. І незважаючи на таку явну антиукраїнську діяльність «слідчих» «Слідство. Інфо», правоохоронні органи переслідують не їх, а творців православної школи.
Опублікований ролик викликав у соцмережах нову хвилю тверджень, що в Україні не може бути місця російській мові та культурі. А як ми вже показали, сюди можна віднести більшість українських вчених, письменників, діячів культури. Наших дітей хочуть зробити неписьменним, безкультурним бидлом, не знайомим із величезним пластом світової літератури і мистецтва.
І найстрашніше: наших дітей хочуть виховати в атмосфері ненависті, що прямо суперечить заповідям Євангелія. Хочуть їх запхати в кокон озлобленості, ворожнечі проти всіх, хто має думку, відмінну від панівної ідеології. І це стосується не тільки Росії. Наприклад, псевдопатріоти вже готові ненавидіти поляків за те, що вони засуджують бандерівську ідеологію. А там, дивись, дійде черга і до турків за всі їхні набіги на українські землі і продаж у рабство сотень тисяч українців. Що це буде за країна, якщо наші діти будуть виховані не в атмосфері любові і щастя, а ненависті, ворожнечі і жаги помсти? Адже саме до цього ведуть творці цього ролика і взагалі всі псевдопатріоти. Фактично вони забирають майбутнє у нашої країни.
Чи є альтернатива?
Так, вона є. Для цього потрібно навчитися прощати, за заповіддю Божою: «Тож будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Не судіть, і не будете судимі; не засуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, і прощені будете; давайте, і дасться вам: мірою доброю, вирівненою, нагрітою і переповненою відсиплють вам у лоно ваше; бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам» (Лк. 6, 36-38).
І це не просто слова, вони можуть мати цілком конкретну історичну ілюстрацію. Наприклад, нацистська Німеччина знищила близько 8 млн українців. Спалені села, зруйновані міста, розстріляні мирні жителі, викрадені в рабство селяни. Німеччина принесла Україні горя на порядок більше, ніж РФ, але ми зуміли німців пробачити. Зуміли відокремити військових злочинців і нацистське керівництво від німецького народу. Ми змогли налагодити дружні відносини з Німеччиною. І нікому й на думку не спадало забороняти Гьоте, Канта, Шиллера та інших. Звичайно, на це знадобився час.
Але вічно пам'ятати зло, перебувати в ненависті і жадати помсти руйнівно для самої людини. Адже всі ці пристрасті – прообраз пекельних мук. І це точно не те, чого б ми хотіли для своїх дітей.
