На біду взяли Бедя, або Хроніки зливу УАПЦ

Останнім часом, спостерігаючи за існуванням УАПЦ, не з'являється жодних інших емоцій, окрім жалю. Структура, яка на початку 90-х років мала досить серйозні претензії на титулярність у релігійному середовищі України, перетворилася на об'єднання «фріків» в рясах, які ведуть цю конфесію до неминучої загибелі.

Саме кадрова політика УАПЦ останніх років лежить в основі усіх існуючих нині проблем автокефалів. Це знову і знову підтверджується діями основних фігурантів УАПЦ, які регулярно дискредитують і себе, і конфесію, до якої належать. Серед найяскравіших представників, які дискредитують УАПЦ, особливо відзначився збіглий клірик Української Православної Церкви – єпископ Віктор Бедь.

Коли починалась авантюра Бедя з його пошуками для себе «нової Церкви», колишній архімандрит, голосно грюкнувши дверима, пішов з УПЦ. Причиною тому стало незадоволення бажання архімандрита стати єпископом. Коли Бедь усвідомив, що в УПЦ єпископський сан йому не світить, він став шукати конфесії, в яких його бажання змогли б втілити.

Першою була «філаретівська» УПЦ КП. За наявною інформацією, Філарет дав добро на єпископство скандальному архімандриту. Єдиною умовою було – привести з собою 30 парафій УПЦ. Цього Бедь зробити, звісно, не міг, оскільки мав низький рівень авторитету серед місцевого населення. Закономірно, що наступним місцем, куди звернувся зі своїм бажанням Бедь, стала УАПЦ.

Що пообіцяв автокефалам опальний архімандрит

Сама по собі УАПЦ живе в стані глибокої внутрішньої кризи вже не перший рік. Загострення її проблем сталося після смерті колишнього лідера автокефалів – Мефодія Кудрякова. Обрання «селюковатого» Макарія Мелетича стало для УАПЦ вельми невдалим кроком. Хоча, можливо, в їхній ситуації кращого варіанту просто не існувало. Отже, з усіх зол автокефали обрали найкраще.

Після обрання предстоятелем Мелетича УАПЦ перетворилась на смітник для відходів. Реально, за останні роки в середовищі «автокефальної Церкви» свій прихисток знайшли рідкісні авантюристи та негідники. Чого тільки варті такі персонажі, як Павло Добрянський – колишній служитель УПЦ КП, який був заборонений у служінні у філаретівців через його агресивну позицію по відношенню до інакомислячих та регулярні заклики до насильства.

І якщо Добрянський нічого, окрім власної неадекватності, пообіцяти УАПЦ не міг, то Бедь був більш красномовний. Передусім, колишній архімандрит УАПЦ акцентував свою увагу на тому, що у віданні УАПЦ з'явиться новий навчальний заклад. Йдеться про УУБА-КаУ, яку сам Бедь створив і очолив. Мелетича не обурив той факт, що навчальний заклад Бедя вже не перший рік «славився» хабарництвом, а мати навчальну ступінь УУБА-КаУ вважалося дурним тоном в усьому православному світі.

Незважаючи на це, в УАПЦ клюнули. Але, самі того не розуміючи, надали колишньому архімандриту УПЦ серйозну послугу. Адже після відходу Бедя з УПЦ кількість студентів його навчального закладу знизилася до нуля, а завдяки входженню Бедя в структуру автокефалів у нього з'явилася можливість зберегти хоч якусь частку коштів, зароблених на «докторських» ступенях.

Разом з цим, за словами самого Мелетича, Бедь гарантував перехід в УАПЦ з УПЦ 12 парафій, чого, звичайно ж, не відбулося. Якщо не приймати до уваги тих заштатних і заборонених в служінні в УПЦ, яких Бедь підключив до співпраці з ним.

Бедя – в «патріархи»!

Як говорить армійська мудрість, поганим є той солдат, який не мріє стати генералом! Саме з такими амбіціями Бедь і прийшов в УАПЦ. Між іншим, ще до «архієрейської хіротонії» забороненого в служінні архімандрита УПЦ представники канонічної Церкви попереджали автокефалів, що прийняття Бедя в число духовенства УАПЦ матиме негативні наслідки.

По-перше, цей крок Мелетича остаточно засмутив і без того непрості стосунки УАПЦ з УПЦ. По-друге, прийнявши Бедя до кліру УАПЦ, її лідер остаточно прирік себе і свою структуру на повне згортання міжконфесійного діалогу автокефалів і УПЦ про повернення в лоно Церкви шляхом найменшого опору. По-третє, прийняття та поставлення в сан єпископа Бедя неминуче призвело б до проблем всередині УАПЦ, що й сталося згодом.

Ставши єпископом, Бедь одну за іншою провертав колосальні авантюри, метою яких було, ні багато ні мало, «патріаршество» глави Карпатської єпархії УАПЦ. Але ж ні! Закарпаття стало не дуже вдалою стартовою площадкою для реалізації такого плану. Саме у зв'язку з цим Бедь почав підшукувати ті єпархії УАПЦ, де ця «Церква» представлена в серйозному кількісному коефіцієнті. Так його погляд упав на Тернопіль.

Дійсно, найуспішніше УАПЦ представлена саме у Тернопільській, Львівській та Івано-Франківській областях. І якщо останні дві Бедю не вдалося б зайняти навіть за 100 років, то в Тернопільській єпархії УАПЦ проявилася слабка ланка – керуючий цією областю «архієпископ» УАПЦ Мстислав Гук. Останній настільки очманів від вседозволеності, що дозволив собі «слабкість», яка коштувала йому місця служіння.

Скандал з Гуком став «надбанням» громадськості завдяки каналу «1+1», який опублікував серйозний компромат на «архієпископа» Мстислава. І, як не старався лідер УАПЦ Макарій Мелетич залагодити проблему з Гуком, йому це не вдалося. Здавалося б – якою є роль у цій ситуації Бедя? Мстислав Гук стверджує, що саме Бедь став ініціатором публікації провокаційного матеріалу на телеканалі та в мережі.

Можливо, твердження Гука мають характер певної натягнутості, однак як пояснити той факт, що відео, яке транслювалось на каналі «1+1», було опубліковано лише через три місяці після того, як подія мала місце? Більш того, саме з цим періодом часу співпала і активізація Бедя в плані самопросування. До речі, мета останнього була досягнута... але на дуже короткий термін.

Через деякий час Віктора Бедя усунули від управління Тернопільською єпархією УАПЦ з позначкою «за втручання у справи всієї Церкви». Що малося на увазі під цими словами – не відомо. Однак можна припустити, що авантюри Бедя були розкриті. Звичайно, Мелетич не був зацікавлений у тому, щоб йому в спину дихав позавчорашній перебіжчик з остаточно зіпсованою репутацією.

«Троянський кінь» для УАПЦ

Природно, що перебування Бедя в УАПЦ не робить останній честі. Щиро кажучи, Бедь приніс автокефалам лише біду. І якщо відволіктися від всієї серйозності ситуації, жартома, але з упевненістю можна припустити, що Бедь став свого роду «троянським конем» для УАПЦ. Цілком реально, що поява збіглого архімандрита на арені УАПЦ стане причиною розпаду цієї організації.

У середовищі УАПЦ твердо переконані в тому, що конфлікт між Бедем і Мелетичем матиме серйозні наслідки. Невдалу спробу зведення себе на предстоятельську посаду Бедь, швидше за все, може компенсувати створенням якоїсь альтернативної структури. Такої собі «праотцівської, доісторичної» УАПЦ, про яку він постійно говорить у своїх виступах.

Таке цілком можливо, враховуючи ситуацію з Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ на чолі з Ігорем Ісіченком. Саме на основі цієї частини УАПЦ була створена так звана УАПЦ(о), яка почала активні переговори з уніатами про входження в лоно УГКЦ.

Між тим, практично нульовий імідж УАПЦ регулярно підривається тим же Бедем. Нещодавно він відзначився в Чеському містечку Теплиці, де під час «літургії» возвів у сан архімандрита забороненого в служінні в УАПЦ «священика». Більш того, «єпископ» Віктор буквально пригубив хліба і солі перед «богослужінням», чим викликав обурення навіть в середовищі своїх одновірців.



Все це відбувається упереміш з його нескінченними панахидами за всіма підряд – від самогубці Шухевича до синіх китів, убитих китобоями в Тихому океані. При цьому Бедь вельми успішно робить вигляд, що нічого не відбувається. А його «ігри престолів» з метою призначення його як мінімум головою Тернопільської єпархії УАПЦ набирають нових обертів.

До речі, теорія про «троянського коня» не така вже й безпідставна. Якщо враховувати, що Бедь до своєї священицької кар'єри був членом Компартії, а після розпаду СРСР проявив себе в «Народному русі», можливо, його справді використовують для повного розвалу УАПЦ, яка в такому вигляді могла б поповнити активи того ж «Київського патріархату».

Читайте матеріали СПЖ тепер і у Telegram.