Управсправами УПЦ розповів, коли автокефалія може зашкодити Церкві
За словами митрополита Антонія, якщо прагнення до автокефалії продиктоване політикою або націоналізмом, воно руйнує єдність і підміняє православну свідомість.
Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній опублікував матеріал, де описав, коли прагнення до автокефалії може зашкодити єдності Церкви та православній свідомості народу.
Він зазначив, що автокефалія в правильному розумінні може бути корисним інструментом для пастирського служіння конкретного народу. Однак коли вона стає самоціллю, здатна зашкодити єдності Церкви.
«Єдність Тіла Христового – це незмінне вчення Православної Церкви. Автокефалія ж – це лише одна, а не єдина форма церковного устрою. Вона не гарантує ні святості, ні духовного розвитку», – йдеться в матеріалі.
Автокефалія може зашкодити, якщо вона:
– виникає під тиском політики, а не в дусі церковної соборності;
– руйнує євхаристичну єдність з іншими помісними Церквами;
– базується на націоналізмі, протиставляючи один народ іншому.
«Якщо прагнення до автокефалії веде до протиставлення себе іншим Церквам, до втрати спілкування у вірі та Таїнствах, то це вже не розвиток, а розкол», – підкреслюється в тексті.
Коли автокефалія стає ідеологією національної винятковості або політичним інструментом, вона перестає бути церковним благом.
За словами митрополита, якщо автокефалія стає інструментом політики, вона здатна розмити православну свідомість, замінюючи її етнофілетизмом або церковним націоналізмом.
«Якщо народ почне мислити так: "Нашим головним завданням, нашою метою є створення своєї особистої, незалежної церкви", то це не збереже, а зруйнує православну свідомість. Бо православна свідомість – це відчуття себе членом соборного Тіла Христового, а не тільки національної громади», – зазначає управсправами.
У тексті виділяються три основні небезпеки неправильного прагнення до автокефалії.
По-перше, самопроголошення автокефалії стає причиною ізоляції від єдності з Кіріархальною Церквою та іншими помісними Церквами. Історія знає випадки, коли помісні громади через політичні рішення на десятиліття опинялися в розколі без визнання іншими Церквами (наприклад, Болгарський екзархат у XIX столітті, Македонська Церква у XX столітті).
По-друге, автокефалія, проголошена без вільного обговорення і дійсно соборного рішення в дусі Христової любові, стає причиною розділень всередині одного народу. Найстрашніше в такій ситуації – втрата євхаристичного спілкування.
«Якщо частина православних вірних не може причащатися з іншими, то виникає не тільки адміністративний, але й духовний розрив. А поза Євхаристією немає спасіння, бо Євхаристія є серцевиною життя Церкви», – йдеться в матеріалі.
По-третє, існує небезпека підміни духовності націоналізмом. Коли народ починає мислити: «Ми – особливий народ і особлива церква, відмінна від інших», це означає підміну духовності земними категоріями.
«Коли православна свідомість народу підмінюється національною ідеологією, тоді зникає відчуття соборності і віра перетворюється на частину політичної ідентичності. А це завжди веде до духовної загибелі», – підсумовує управсправами УПЦ.
Раніше митрополит Антоній у статті для СПЖ розглянув тему автокефалії з точки зору аналізу біблійних подій: краху Вавилонської вежі та П'ятидесятниці.
