Коли ти «єпископ» в ПЦУ, а твоя сім'я – в Церкві
Ні батьки, ні сестра його не підтримали. І видно, що «єпископа Гавриїла», як людину віруючу, це мучить.
Новина про те, що мама «єпископа» ПЦУ Гавриїла (Кризини) прийняла велику схиму в монастирі УПЦ (до цього там же вона прийняла малу схиму), стала однією з найчитаніших на сайті СПЖ. І це зрозуміло – випадок дійсно неординарний.
Ще більш незвично, що Кризина сам про це написав у Фейсбуці, аргументувавши це тим, що «УПЦ МП близька ПЦУ».
У коментарях розгорнулися справжні бої. Одні докоряють «єпископу», що він не зміг пояснити матері помилковість перебування в «московській церкві», інші вимагають перевести її в монастир ПЦУ, треті логічно запитують, чи визнає мати архієрейський сан сина.
Але всіх цікавить, чому Кризина взагалі опублікував цю інформацію, вкрай незручну і ганебну для ПЦУ.
І, ймовірно, найправдоподібніша відповідь прозвучала в словах коментатора Слави Шеремета: «Скоріш за все, у людини щось страшне і болісне відбувається, і він потребує підтримки та поради».
Ми неодноразово стикалися з фактами, що люди в «сані» (спочатку в УПЦ КП і УАПЦ, згодом – в ПЦУ) сприймають своє перебування там як роботу. Там вони отримують достаток, соціальний статус і підтримку влади. Але в духовних питаннях вони все одно дивляться в бік «фсбшної» Церкви.
Гавриїл Кризина був в УПЦ архімандритом, але дуже хотів стати єпископом. І ось, дізнавшись про плани зі створення ПЦУ, в 2018 оперативно перейшов в УАПЦ, отримав там «архієрейський» сан і дуже скоро став правлячим «єпископом» Рівненсько-Волинської єпархії ПЦУ. Чи став він від цього щасливішим?
Ні батьки, ні сестра його не підтримали. І видно, що «єпископа Гавриїла», як людину віруючу, це мучить. І він знає, як повинен вчинити. Але для такого вчинку потрібні духовні сили. Поки їх у о. Гавриїла немає.
