Не стати Юдою
Зараз модно «зрозуміти і пробачити» Юду, шукати в його рішенні якісь благородні мотиви.
Сьогодні Велика середа – день зради Христа Юдою. Незабаром Спаситель буде схоплений і розп’ятий. І в нинішній час не можна не побачити паралелі ситуації навколо Церкви в Україні з євангельськими подіями. Сьогодні Церква також обмовлена, обпльована сучасними «первосвященниками», сьогодні натовп точно так само верещить за їхнім нацьковуванням «Геть московського попа»: «Розіпни!».
Зараз модно «зрозуміти і пробачити» Юду, шукати в його рішенні якісь благородні мотиви. Мовляв, він хотів щастя для свого народу. А тому провокував Спасителя перед лицем катувань і смерті показати свою силу, розметати злочинців, прогнати окупантів-римлян і стати великим земним царем іудеїв. Ну і самому потім заслужено сісти «по праву руку» цього царя.
Ми не знаємо, чи дійсно Юда керувався такими міркуваннями, чи він просто занадто любив гроші. Але сьогодні така от «юдина» логіка нікуди не поділася. Ми бачимо, як в Україні, так і в інших країнах сучасні «апостоли» намагаються бути ближче до земних царів, прагнуть погрітися в променях їх величі і грошей.
Ми любимо називати юдами тих небагатьох священнослужителів, які йдуть в ПЦУ. І це в чомусь справедливо. Але бути Юдою – не обов'язково лише зрадити свою Церкву, своїх друзів, свою парафію. Перш за все – це зрадити те, чому вчить Христос.
А тому нам у Велику середу варто за прикладом апостолів на Тайній вечері запитати себе: «Чи не я, Господи?».
