Чому розпалюючи ненависть до УПЦ, ви розпалюєте її до християнства
Спікери УПЦ давно попереджали «патріотичні конфесії», що розпалювання ненависті щодо вірних Церкви зрештою обернеться проти самих розпалювачів.
Клірик УГКЦ Теодор Дутчак обурюється, що вандали вже вдруге за тиждень розбивають статуї Богородиці в каплиці його рідного села на Тернопільщині. Він підкреслює – на Західній Україні це вже не випадковість, а системне явище. Адже зовсім недавно вандали облили фарбою статую Богородиці в Жовкві Львівської області.
«Не все в порядку з головою у людини, яка руйнує те, що належить до іншої релігії, яка зневажає людей, що ходять до іншої церкви. Це ненормально. Якщо людина нормальна, то, де б вона не жила, вона зобов'язана з повагою ставитися до будь-якого віросповідання», - підкреслює Дутчак.
За його словами, «дуже гірко і боляче усвідомлювати, що ми живемо в нашій християнській державі – не в умовах утисків і переслідувань, як раніше, не в підпіллі, а у вільній країні – і таке все одно відбувається». Дутчак «не знає», «що спонукає людей до цього».
А ми ось, ймовірно, знаємо. До проблеми вандалізму, цілком можливо, опосередковано доклав руку і сам Дутчак, і його колеги, дозволяючи собі розпалювання ненависті проти УПЦ. Наприклад, Дутчак напередодні опублікував у ФБ пост із закликом вигнати «московських попів» з Почаївської лаври до «Путіна і Гундяєва». Інший монах УГКЦ, Макарій Дутка, заявив, що в УПЦ ходять «неграмотні і зазомбовані» люди. Про «подвиги» кліриків з ПЦУ і говорити нічого. Чи бачимо ми тут «повагу до чужого віросповідання», до людей, що «ходять до іншої церкви»? Питання риторичне.
Спікери УПЦ давно попереджали «патріотичні конфесії», що розпалювання ненависті по відношенню до вірних Церкви в кінцевому підсумку обернеться проти самих розпалювачів. Якщо одні християни ненавидять і ображають інших, дозволяють собі гнати, захоплювати і знищувати їхні храми, значить в кінцевому рахунку те ж саме можна робити і по відношенню до них самих.
У 1945 році німецький пастор Мартін Німьоллер виступив з промовою, в якій спробував пояснити пасивність німецьких інтелектуалів по відношенню до нацистів:
«Спочатку вони прийшли за соціалістами, і я мовчав – тому що я не був соціалістом.
Потім вони прийшли за членами профспілки, і я мовчав – тому що я не був членом профспілки.
Потім вони прийшли за євреями, і я мовчав – тому що я не був євреєм.
Потім вони прийшли за мною».
Тільки німецькі інтелектуали просто мовчали. «Патріотичні конфесії» – починали самі.
